Номер провадження: 11-сс/813/643/22
Справа № 522/5010/22 1-кс/522/2631/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суд м.Одеси від 26 квітня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, у кримінальному провадженні № 12022163520000216 від 24.04.2022 року,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» до 22.06.2022 року в межах строку досудового розслідування.
Мотивуючи оскаржуване рішення, слідчий суддя виходив з обставини щодо особи підозрюваного та тяжкості покарання, яке йому загрожує, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, зокрема, захисник стверджує, що:
- під час повідомлення ОСОБА_7 про підозру було допущено порушення вимог п.18 ч.2 ст.42 КПК України;
- повідомлена підозра ОСОБА_7 є необґрунтованою;
- заявлені слідчим ризики є недоведеними, як і неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів;
- ризик впливу підозрюваним на свідків відсутній з огляду на те, що вони вже дали свої покази слідству;
- підозрюваний має міцні соціальні зв'язки: має постійне місце проживання, за яких характеризується позитивно, перебуває у неофіційному шлюбі, має на утриманні неповнолітніх дітей, займається волонтерством.
Позиції учасників судового розгляду.
11.05.2022 року на електронну адресу суду надійшла заява захисника ОСОБА_6 в якій остання просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, розгляд справи проводити без її участі.
Сторони кримінального провадження, будучи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, до апеляційного суду не прибули, із клопотанням про відкладення апеляційного розгляду до суду не звертались.
У відповідності до положень ч.4 ст.107 КПК України, у зв'язку з неявкою учасників судового розгляду в судове засідання, апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Згідно із ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зі змісту оскарженої ухвали слідчого судді вбачається, що вона відповідає приписам вищенаведених норм кримінального процесуального закону, оскільки в ній наведені положення кримінального процесуального закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали, а також мотиви прийнятого рішення і його обґрунтування.
Слідчим відділенням відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022163520000216 від 24.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Щодо зауважень апелянта про порушення органом досудового слідства норм КПК України, апеляційний суд зауважує, що відповідні обставини при розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перевіряються та звертає увагу на те, що главою 26 КПК України передбачений окремий інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Апеляційний суд щодо посилань апелянта на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри вважає за необхідне звернути увагу на те, що за загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series А, № 182, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Слідчий суддя, а також апеляційний суд, незалежні у своїй діяльності, суб'єктивно оцінюють наявність достатніх умов та обґрунтованих належних доказів, що особа ймовірно могла вчинити інкримінований їй злочин.
Враховуючи вимоги п.1 ч. 1 ст. 194 КПК України, які узгоджуються з наведеними рішеннями ЄСПЛ, слідчий суддя, не вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, доведеність його вини, належність та допустимість наданих стороною обвинувачення доказів, виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах, доданих до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри, тобто про його причетність до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.
Посилання захисника на недоведеність заявлених слідчим ризиків апеляційний суд відхиляє як безпідставні та звертає увагу на наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, апеляційний суд встановив його належність в оскаржуваній ухвалі.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, заявлені слідчим, існують та виправдовують тримання підозрюваного під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод підозрюваного, оскільки слідчий суддя дотримався при розгляді клопотання слідчого приписів ст. 331 КПК України та розглянув питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням положень глави 18 КПК України.
На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі слідчого судді наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді апеляційної скарги не спростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.
Зокрема, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді в частині існування ризику впливу на свідків в рамках кримінального провадження.
Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Отже, лише з моменту надання показань свідками у суді першої інстанції під час розгляду справи та їх повної фіксації на технічному носії такі показання, з огляду на положення стст.84, 95 КПК, набувають ознак доказу в кримінальному провадженні
Апеляційний суд зауважує, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, судом ще не було допитано як самого ОСОБА_7 , так і свідків, перебування ж у статусі підозрюваного та тяжкість можливого покарання може викликати у ОСОБА_7 активні дії щодо впливу на них, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, безпідставними є посилання апелянта на недоведеність необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Окрім того, жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_7 у випадку обрання більш м'якого запобіжного заходу на вказаній стадії кримінального процесу слідчому судді, як і апеляційному суду надано не було. Застосування запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, та не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
Таким чином, на думку апеляційного суду, в цьому випадку суспільний інтерес перебування підозрюваного під вартою, переважає особистий інтерес підозрюваного.
Соціальні зв'язки підозрюваного апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки, на переконання апеляційного суду, місце проживання, позитивні за ним характеристики та наявність родини не є достатньо переконливими обставинами, щоб нівелювати існуючі на час постановлення оскаржуваної ухвали ризики.
Окрім того обставини ж щодо наявності у підозрюваного дітей та неофіційної дружини належними доказами стороною захисту підтверджені не були, апеляційний суд зауважує, що наявність у особи дітей сама по собі не свідчить про прийняття активної участі у їх вихованні, а перебування у шлюбі - про перебування другого з подружжя на утриманні.
Крім того, стороною захисту не надано будь-яких документів на підтвердження працевлаштування ОСОБА_7 , джерел його доходів, а відтак і здатності утримувати будь-яких осіб.
Апеляцій суд, звертає увагу, що в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Таким чином, на думку апеляційного суду, в цьому випадку суспільний інтерес перебування підозрюваного під вартою, переважає особистий інтерес підозрюваного.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що за наявності ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, неможливим є застосування жодного із більш м'яких запобіжних заходів забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, тому застосування тримання під вартою, на даному етапі є виправданим.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.
Згідно з п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді про продовження строку тримання під вартою суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статями 177, 178, 370, 372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суд м.Одеси від 26 квітня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, у кримінальному провадженні № 12022163520000216 від 24.04.2022 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4