Єдиний унікальний № 937/7895/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/93/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 303 КПК України
4 травня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю заявника ОСОБА_6 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 9 вересня 2021 року, якою залишено без задоволення його скаргу на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 28 липня 2021 року, -
18 серпня 2021 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 28 липня 2021 року, в якій він просив зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, які містяться у його заяві від 28 липня 2021 року про вчинення службовими особами слідчого відділення відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області злочину, передбаченого ст. 367 КК України.
В обґрунтування своєї скарги заявник зазначав, що слідчий ОСОБА_7 , в провадження якого перебувало кримінальне провадження №12019080060002433 за фактом крадіжки майна з його гаражу, яке було продано незнайомим особам, 19 травня 2021 року виніс постанову про закриття кримінального провадження, яку йому не надіслав, не розглянув його клопотання від 2 березня 2020 року, 30 вересня 2020 року, 5 квітня 2020 року та не виконав вказівки прокурора. Крім того, не розглядалися ухвали слідчого судді та йому не надавалися відповіді, не залучені до матеріалів кримінального провадження копії надісланих ним ухвал.
Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 9 вересня 2021 року було залишено без задоволення скаргу ОСОБА_6 з тих підстав, що заява останнього не містить достатніх даних про наявність в діях службових осіб слідчого відділення відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ознак кримінально-караних діянь, в ній відсутні відомості, що свідчать або можуть свідчити про реальність конкретних подій кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), передбаченого ст. 367 КК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати службову особу Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі, уповноважену на прийняття реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України за його заявою від 28 липня 2021 року про скоєний злочин та розпочати досудове розслідування.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що слідчий суддя, постановляючи рішення про відмову у задоволенні його скарги, не надав належної оцінки факту бездіяльності уповноважених осіб ТУ ДБР щодо невнесення відомостей до ЄРДР та дійшов необґрунтованого висновку, що його заява не містить повідомлення про злочин, в той час як в заяві він чітко, зрозуміло і однозначно повідомляв про злочин, і за його змістом, заява містить короткий виклад обставин, що беззаперечно свідчать про вчинення злочину, вчиненого під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні №12019080060002433.
Вказує, що слідчим суддею, під час розгляду його скарги не взято до уваги положення абзацу 24 п.п. 1.1 п. 1 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 12 січня 2017 року №9-49/0/4-17), у якому зазначається, що «з метою належного дотримання процесуальних вимог щодо розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слідчим суддям необхідно зважати на те, що такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження».
Також звертає увагу на те, що в абз. 22 п.п. 1.1 п. 1 вказаного Узагальнення зазначається, що «якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК України, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України».
Вважає, що слідчим суддею взагалі не вивчались ті додатки до його заяви про скоєний злочин, які він долучив до неї.
Зазначає, що неможливо пояснити, чому, з якої причини слідчі відділу поліції №1 за рік проведення досудового слідства не вчиняли необхідних слідчих дій, а чекали спливу строку досудового слідства.
Вказує, що його ствердження ґрунтується на тому, що слідчий суддя, як і уповноважена особа ТУ ДБР не надали відповідь на такі питання, як: чому слідчими відділу поліції №1 ЗРУП взагалі не розглянуті його клопотання від 2 березня 2020 року, 30 вересня 2020 року, 5 квітня 2021 року; чому слідчими не виконані ухвали слідчих суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2020 року та від 16 квітня 2021 року; чому протягом одного року слідчими не виконувались по кримінальному провадженню слідчі дії.
Крім того, зазначає, що у відповіді уповноваженої особи ТУ ДБР про відмову у внесенні відомостей за його заявою про скоєний злочин до ЄРДР зазначено про те, що диспозиція ч. 1 ст. 367 КК України передбачає наявність істотної шкоди, розмір якої повинен перевищувати 113500,00 грн., а згідно доданих ним документів, розмір спричиненої йому шкоди є значно меншим, проте, якщо розмір істотної шкоди, завданий халатними діями слідчих відділу поліції №1 пов'язаний з розміром заподіяної крадіжкою майнової шкоди, то розмір істотної шкоди втричі перевищує зазначений вище розмір.
Зауважує, що розмір заподіяної йому шкоди та визначення питання є вона істотною чи не є, вирішується виключно в ході проведення досудового слідства і повинен бути підтверджений відповідними доказами.
Вказує, що слідчим суддею не враховано також і те, що уповноважені органи (особи) зобов'язані лише здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Крім того, зазначає, що слідчим суддею залишено поза увагою, що ч. 1 ст. 214 КПК України містить імперативний припис, згідно із яким слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Частиною 4 ст. 214 КПК України встановлено, що відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Звертає увагу на те, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні його скарги, слідчий суддя об'єктивно не з'ясував обставин справи, не дослідив обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, з огляду на чіткий обов'язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст. 214 КПК України 24 годинного строку.
Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Виходячи зі змісту клопотання, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянт посилається на те, що копію оскаржуваної ухвали він отримав 14 грудня 2021 року.
Заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з наявного в матеріалах провадження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_6 дійсно отримав копію оскаржуваної ухвали лише 14 грудня 2021 року (а.с. 71), у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку строк на апеляційне оскарження ухвали пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Повідомлені належним чином прокурор та представник ТУ ДБР до судового засідання апеляційного суду не з'явились, подали заяви, в яких просить розглянути справу без їх участі в судовому засіданні апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, апелянта, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30 червня 2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.
Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є наявність об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину, фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Як вбачається із матеріалів скарги до ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_6 була подана заява про вчинення злочину від 28 липня 2021 року, в якій він просив внести відомості про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно слідчих відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області (а.с. 5-7).
Із відповіді заступника начальника другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_8 вбачається, що достатніх підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування відсутні (а.с. 9-10).
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції з приводу того, що заява ОСОБА_6 не містить ознак кримінальних правопорушень, передбачених Особливою частиною КК України, а також не підтверджує факт вчинення таких правопорушень особами, зазначених у такій заяві є переконливими та обґрунтованими з огляду на наступне.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
В обґрунтування своєї заяви про вчинення злочину, ОСОБА_6 вказує, що слідчим ОСОБА_7 винесено постанову про закриття кримінального провадження, яку не було йому направлено, не було розглянуто його клопотання від 2 березня 2020 року, 30 вересня 2020 року, 5 квітня 2021 року та вказівки прокурора від 24 жовтня 2019 року та 26 серпня 2020 року, не виконані ухвали слідчих суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, а також копії ухвал, які він надсилав слідчому не залучені до матеріалів розслідування, у зв'язку із чим, в діях слідчих вбачаються ознаки кримінального правопорушення - недбалість.
Стаття 367 КК України передбачає кримінальну відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Частина 2 ст. 367 КК України встановлює кримінальну відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
При цьому, об'єктивна сторона службової недбалості (ч. 1 ст. 367 КК України) включає в себе наявність наступних складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв'язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
Одним із елементів об'єктивної сторони службової недбалості є наслідок у вигляді завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК України).
Істотною шкодою у ст. 364, 364-1, 365, 365-2, 367 КК України вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Тобто із вищевказаного випливає, що в даному випадку у заяві ОСОБА_6 від 28 липня 2021 року повинні були бути наведені відомості, які б вказували на завдання суб'єктом злочину йому істотної шкоди, оскільки злочин за його заявою є злочином з матеріальним складом.
Натомість, в своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України, ОСОБА_6 посилається на те, що йому не було направлено постанову про закриття кримінального провадження та на його думку не вчинено ряд слідчих та процесуальних дій, при цьому взагалі не зазначає про спричинення саме діями слідчих йому матеріальних збитків, які в сто і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян, посилаючись тільки на шкоду, яка була йому спричинена внаслідок крадіжки.
Крім того, на думку апеляційного суду, зазначені в заяві про вчинення кримінального правопорушення обставини можуть бути предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України постанови про закриття кримінального провадження, а не підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, сам факт подання заяви ОСОБА_6 не може бути безумовною підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки критерієм внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяв і повідомлень є наявність в них фактичних даних, які вказують на ознаки кримінального правопорушення.
У зв'язку із вказаним, доводи апеляційної скарги з приводу обов'язкового внесення відомостей до ЄРДР після подання заяви є необґрунтованими, оскільки не будь - яка заява про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на її назву набуває статусу цього документа і її подання тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що в заяві від 28 липня 2021 року не було наведено відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України, а тому викладені в заяві відомості не підлягали внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до положень ст. 214 КПК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя прийняв законне і обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 214, 303, 304, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 9 вересня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 9 вересня 2021 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 28 липня 2021 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 937/7895/21