Провадження № 3/679/58/2022
Справа № 679/35/22
09 травня 2022 року м.Нетішин
Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Стасюк Р.М. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділу поліцейської діяльності №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, направлену за ч.1 ст.130 КУпАП, -
05.01.2022 року о 18 годині 09 хвилин, в м.Нетішин по вул.Промислова ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ford Focus» державний номерний знак « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп'яніння. Стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», тест №3641 від 05.01.2022 року результат тесту 0,71 проміле. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, зловживаючи своїм правом на участь у розгляді справи, оскільки достовірно знав, що відносно нього складено протокол, який направлений до суду, в суд не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду він не направляв.
Тому, на підставі ст.268 КУпАП, суддя вирішив розглядати справу без участі ОСОБА_1 , оскільки він належно повідомлений про розгляд справи.
Крім того, оголошення про розгляд справ містяться на офіційному веб-сайті судової влади, що дає особі можливість дізнатися про стан судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тим більше, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п.1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Об'єктивно вина ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу серії ДПР18 №488499 від 05.01.2022 року; відеозаписом з нагрудних камер працівника поліції на якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а саме, керування транспортним засобом марки «Ford Focus» державний номерний знак « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп'яніння; результату тесту №3641 зробленого за допомогою технічного засобу «Drager Alcotest 6810» від 05.01.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння 0,71 проміле; акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 05.01.2022 року, згідно якого за результатами огляду ОСОБА_1 , на момент огляду рівень алкоголю в його організмі становив - 0,71 проміле результатів тестування на алкоголь, проведені за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810»; письмовими поясненнями ОСОБА_1 під час складання протоколу, з яких вбачається, що він «05.01.2022 року о 18.00 год. вживав 0,7 л. пива, після чого, рухався по вул.Промислова» та іншими матеріалами справи.
Зазначений вищевказаний відеозапис визнається судом належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами пункту першого частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведеною повністю.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи особу правопорушника ОСОБА_1 , умови та характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням Правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами.
Суд вважає, що такий вид стягнення буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення.
Накладення даного виду стягнення є необхідною мірою відповідальності, а також буде достатнім засобом для запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Згідно із ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 496 гривень 20 коп.
Керуючись ст. ч.1 ст.130, ст.ст.33, 34, 283-285, 287-289 КУпАП, ст.4 ЗУ «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 496 гривень 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Р.М. Стасюк