Номер провадження: 11-сс/813/613/22
Справа № 496/1204/22 1-кс/496/478/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
11.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12022162250000228, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ст.290 КК України, -
встановив:
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Одеського районного управленні поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12022162250000228 від 08.04.2022 року, та накладено арешт на вилучені 08.04.2022 року речі в ході огляду місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Прилиманське, блок-пост «Гребний канал», а саме: транспортний засіб марки «ASTON MARTIN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на транспортний засіб марки «ASTON MARTIN», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ключ від транспортного засобу, із забороною відчуження, користування та розпорядження, до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що вказані вилучені в ході огляду місця події речі відповідають критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, оскільки містять сліди кримінального правопорушення, мають бути досліджені експертом, а тому з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, передачі та відчуження дійшов до висновку щодо необхідності накладення арешту на вказане майно.
Не погоджуючись з ухвалою, представник власника майна ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Адвокат вказує на необґрунтованість ухвали, оскільки вона винесена з істотним порушенням норм кримінального процесуального права, з огляду на те, що при прийнятті рішення слідчим суддею не встановлено дійсних достатніх підстав для накладення арешту. Адвокат стверджує, що слідчим суддею не прийнято до уваги, що майно було вилучено в ході огляду місця події безпідставно, без дотримання вимог ч.2 ст.167 КПК України, вилучене майно не є предметом, знаряддям кримінальних правопорушень, не містять на собі будь-яких слідів вчинення злочинів, не є речовими доказами, а тому не відповідають критеріям ст.98 КПК України. Також апелянт вказує, що в матеріалах відсутні докази на підтвердження існування події кримінальних правопорушень.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, учасники судового провадження до апеляційного суду не з'явилися. Разом з тим, прокурор ОСОБА_8 звернувся із заявою про розгляд апеляційної скарги без участі прокурора.
Представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав до апеляційного суду заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі та просив врахувати, що кримінальне провадження вже закрито.
Відповідно до ч.1 ст.406 КПК України, суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
За таких підстав, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.1 ст.406 КПК України апеляційний розгляд проведено у письмовому провадженні за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів дійшла висновку про таке.
Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, яка подана особою, яка, відповідно до матеріалів кримінального провадження, не має процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України (далі - КПК) визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб - суб'єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.
Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).
Статтею ст. 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
За таких обставин, власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.
Згідно матеріалів судового провадження та долучених до апеляційної скарги документів, вбачається, що власником майна - автомобілю марки «ASTON MARTIN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_5 .
Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених в ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 є особою, яка вправі звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що, розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя, не звернув уваги на необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст.171 КПК, та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для накладення арешту на вказане майно, безпідставно задовольнивши клопотання слідчого.
Дане рішення слідчого судді не може бути визнано законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 173 КПК визначено, що слідчий суддя вправі відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК.
Ініціювання слідчим питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.171 КПК з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ч.2 ст. 171 КПК, оскільки відсутнє належне обґрунтування підстав та мети відповідно до положень ст.170 КПК та обґрунтування необхідності арешту майна.
В порушення абз.2 ч.2 ст.171 КПК до клопотання не додано відповідних оригіналів або копій документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
З представлених апеляційному суду матеріалів вбачається, що 08.04.2022 року до ЄРДР за №12022162250000228 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (а.п.3).
08.04.2022 року в період часу з 16:00 год. до 16:35 год. проведено огляд місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Прилиманське, блок-пост «Гребний канал», в ході якого було виявлено та вилучено транспортний засіб марки «ASTON MARTIN», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на вказаний автомобіль та ключ від нього (а.п. 7-9).
Постановою слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (а.п.10-11).
11.04.2022 року до слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 без зазначення дати його складення, погоджене прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 , в рамках кримінального провадження №12022162250000228 за ч.3 ст.358 КК України про арешт виявлених та вилучених в ході огляду місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Прилиманське, блок-пост «Гребний канал», майно, а саме: транспортний засіб марки «ASTON MARTIN», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на вказаний автомобіль, та ключ від нього (а.п.1-14).
Звертаючись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту, слідчий посилається на те, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучене в ході огляду місця події майно є речовими доказами у кримінальному провадженні, можуть зберегти на собі сліди вчинення протиправного діяння, внаслідок чого відповідають критеріям ст.98 КПК.
12.04.2022 року до ЄРДР за №12022162250000235 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України.
12.04.2022 року прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 матеріали досудових розслідувань внесені до ЄРДР за №12022162250000228 від 08.04.2022 року та №12022162250000235 від 12.04.2022 року об'єднані в одне провадження, яке зареєстровано в ЄРДР за №12022162250000228.
12.04.2022 року слідчим СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 винесено постанову про доручення проведення судової трасологічної експертизи за експертними спеціальностями 4.3 «дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують», по кримінальному провадженню №12022162250000228 від 08.04.2022 року, з поставленням на вирішення експерта відповідних питань (а.п.36-37).
Також слідчим СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 винесено постанову (від 11.04.2022 року) про призначення експертизи за експертною спеціальністю 2.1. «Дослідження реквізитів документів», 2.3. «Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів» (а.п.34-35).
Апеляційний суд вважає, що посилання в клопотанні про накладення арешту на майно, на те, що є достатні підстави вважати, що вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключ від нього є речовими доказами у кримінальному провадженні, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на таке.
Звертаючись із клопотанням про накладення арешту на вказане майно, органом досудового розслідування не наведено достатніх даних на підтвердження того, що зазначені автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключ від нього є речовим доказом та мають доказове значення у даному кримінальному провадженні.
Вказані обставини слідчим суддею при прийнятті рішення про накладення арешту на майно враховані не були.
Апеляційний суд також звертає увагу, що в постанові слідчого СВ Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 від 09.04.2022 року про визнання вказаних автомобілю, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключа від нього речовими доказами у кримінальному провадженні, будь-яких посилань, фактичних даних на підтвердження того, що вони відповідають вимогам ст.98 КПК, постанова не містить, що свідчить про формальність цього процесуального документу (а.п.10-11).
З врахуванням викладеного доводи слідчого та прокурора про те, що вказані в клопотанні транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобілю та ключ від нього є речовим доказом кримінальних правопорушень, відповідно до ст.98 КПК, є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами судового провадження.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що матеріали додані до клопотання про накладення арешту на вказане майно не містять доказів того, що вони є знаряддям чи предметом кримінально караного діяння, та відповідно є речовими доказами у кримінальному провадженні.
Апеляційним судом також встановлено, що клопотання слідчого не містить належного обґрунтування підстав та мети накладення арешту на зазначене майно, крім посилання слідчого на загальні норми кримінального процесуального законодавства, які регламентують застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, слідчим суддею не взято до уваги, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в тому числі на транспортний засіб, було подано в рамках розслідування кримінального провадження за ч.3 ст.358 КК України.
Також, слідчим суддею не враховано, що у кримінальному провадженні №12022162250000228 від 08.04.2022 року про підозру нікому не повідомлено.
Більш того, 11.05.2022 року адвокатом ОСОБА_6 надано на адресу апеляційного суду копію постанови слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 від 07.05.2022 року, якою закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162250000228 від 08.04.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ст.290 КК України, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
З урахуванням встановлених під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали обставин, колегія суддів констатує, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, відсутні підстави для застосування щодо майна, власником якого є ОСОБА_5 , обмежувальних заходів.
За таких обставин, ініціювання в клопотанні питання про накладення арешту на вилучене в ході огляду місця події майно, а саме транспортний засіб марки «ASTON MARTIN», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на вказаний автомобіль та ключ від транспортного засобу, право власності на які належать особі та не скасоване у передбаченому законом порядку, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.
Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно поза увагою слідчого судді залишилося те, що для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності, володіння повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, відсутні підстави для застосування щодо транспортного засосу марки «ASTON MARTIN», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на вказаний автомобіль; та ключ від транспортного засобу, обмежувальних заходів, а тому оскаржена ухвала слідчого судді про накладення арешту є необґрунтованою.
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги положення п.2 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, має право скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржену увалу слідчого судді про накладення арешту на вказаний транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключ від нього та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно.
Керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2022 року, якою у кримінальному провадженні №12022162250000228 від 08.04.2022 року накладено арешт на вилучені 08.04.2022 року речі в ході огляду місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Прилиманське, блок-пост «Гребний канал», а саме: транспортний засіб марки «ASTON MARTIN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на транспортний засіб марки «ASTON MARTIN», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ключ від транспортного засобу, із забороною відчуження, користування та розпорядження, до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12022162250000228 від 08.04.2022 року про накладення арешту транспортний засіб марки «ASTON MARTIN», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на транспортний засіб марки «ASTON MARTIN», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ключ від транспортного засобу, які були виявлені та вилучені 08.04.2022 року в ході огляду місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Прилиманське, блок-пост «Гребний канал».
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4