Справа № 135/1113/21
Провадження № 22-ц/801/661/2022
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Корнієнко О. М.
Доповідач:Міхасішин І. В.
12 травня 2022 рокуСправа № 135/1113/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Міхасішина І.В.,
суддів : Войтка Ю.Б., Сопруна В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 січня 2022 року в м. Ладижин суддею цього суду Корнієнко О. М., дата складання його повного тексту 17 січня 2022 року,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Позов мотивовано тим, що рішенням Ладижинського міського суду від 14.05.2020 у цивільній справі № 135/310/20 з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн, починаючи з 26.02.2020 і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами було розірвано 19.10.2018 рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області.
Протягом останніх трьох років відповідач проживає і працює електромеханіком в ZPAS GROUP Республіка Польща, що суттєво покращує його матеріальне становище. Протягом цього часу відповідач не бере участі у вихованні дитини. Не відвідував батьківські збори у дитячому садочку, не приймав участі у ремонтних роботах закладу, не спілкувався з педагогами і не забирав дитину з дошкільного закладу. Від 01.04.2021 ОСОБА_3 є вихованцем ДНЗ №5 «Берізка» старшої групи №1.
ОСОБА_1 зверталась з дитиною до медичного закладу «Центр здоров'я» для проведення загального обстеження здоров'я дитини. В період з 09.09.2019 по 16.09.2019 ОСОБА_1 перебувала з дитиною ОСОБА_3 у стаціонарі, де 10.09.2019 було проведено операцію - видалення кісти, елементів сім'яного канатика справа. Під час перебування в лікарні батько дитини не був поруч та не брав участі у матеріальному забезпеченні усіх витрат при проведенні операції та у подальшому обстеженні. Також, ОСОБА_1 уклала договір споживчого кредиту, згідно якого вона отримала 13245 грн на придбання товарів для дитячої кімнати. Тобто, з 29.12.2019 по 25.02.2021 позивач мала додаткову суму витрат. На продукти харчування та засоби гігієни в період з 20.08.2021 по 06.09.2021 позивач витратила 2699,50 грн. До обов'язкових витрат також увійшли витрати за комунальні послуги, та за інтернет. Позивач придбала дитині велосипед CROSSER вартістю 2500 грн та необхідний одяг на суму 1099,20 грн. З метою оздоровлення дитини позивач ОСОБА_4 забезпечила йому санаторно-курортне лікування у КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок». Також, позивач відвідала з дитиною ОСОБА_5 та Dinosofia park витративши 350 грн, витратила кошти на заправку автомобіля 600 грн. 03.09.2021 позивачка зверталась до ТОВ «Медичний центр «Моє здоров'я» до дитячого гастроентеролога, було проведено дитині УЗД органів черевної порожнини та нирок, на що витратила 700 грн. На заправку автомобіля витратила 560 грн.. На дитячий атракціон у м. Вінниця витратила 141 грн. Всі витрати були понесені виключного позивачем, тому вважає, що встановлений рішенням суду розмір аліментів на сьогоднішній день є замалим. Вважає, що позивач має право вимагати змінити спосіб стягнення аліментів, оскільки можливість вибору способу присудження аліментів, з огляду на мінливість життєвих обставин зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватись.
Тому, просила змінити спосіб стягнення аліментів, присуджений рішенням суду, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) батька.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 січня 2022 року позов задоволено. Змінено спосіб стягнення аліментів, визначених за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області у справі від 14.05.2020 року, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на дитину ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Відзив від учасників справи на апеляційну скаргу на адресу Вінницького апеляційного суду не надходив.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 15 березня 2021 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.05.2020 рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.05.2020 у цивільній справі № 135/310/20 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову - 26.02.2020 і до досягнення дитиною повноліття.
Сторони спільно не проживають. Дитина проживає разом з матір'ю. Батько проживає окремо від дитини.
Судом встановлено, що відповідач перебуває за кордоном, де проживає біля трьох років та заробляє кошти. Дана обставина визнана представником відповідача в судовому засіданні.
Відповідач їздить до Республіки Польща, що, зокрема підтверджується повідомленням з Державної прикордонної служби України №91-47126/0/15-21 від 03.12.2021 про перетин на автомобілі у період з 01.01.2020 по 03.12.2021 кордону ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.09.2021 в?їзд, та 16.10.2021 виїзд, в пункті пропуску Краківець.
На даний час позивач вказує, що відповідач проживає і працює у Польщі, що не заперечується відповідачем.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач надала належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту порушення прав дитини на її належне утримання, оскільки фактичний розмір сплачуваних відповідачем аліментів є недостатнім для її утримання та розвитку.
Позиція апеляційного суду
Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями СК України.
За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України в системно взаємозв'язку зі статтею 181 СК України зміна розміру аліментів може полягати і у зміні способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).
Доводи апелянта про необґрунтоване збільшення розміру стягуваних аліментів є безпідставними з огляду на таке.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом частини 3 статті 181 СК України право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.
Звертаючись до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів позивач визначила способом стягнення аліментів їх присудження у частці від доходу батька, що відповідає вимогам закону.
Сімейне право встановлює принцип рівності прав та обов'язків як батька, так і матері, передбачає здійснення батьківських прав та обов'язків відповідно до інтересів дітей.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому розмір аліментів, які стягуються за рішенням суду, явно не є достатньою сумою для задоволення потреб дитини.
Відтак правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено відповідно до статті 89 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини буде розмір аліментів - ј частка заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що узгоджується з вимогами частини 2 статті 182 СК України.
З огляду на викладене, колегія судів враховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення дитини обома батьками, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зміни способу стягнення аліментів, присуджених з відповідача.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що: «інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів».
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Зважаючи на особу платника аліментів: працездатний, фізично здорова особа та беручи до уваги вік дитини, 2016 року народження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зміну способу стягнення аліментів - стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання сина в розмірі ј частки його доходів, оскільки розмір аліментів у визначеній частці є необхідним та буде відповідати інтересам дитини, враховуючи, споживчі ціни на продовольчі товари, одяг та комунальні послуги, а також те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, що можливо віднести до інших випадків, про що йдеться у статті 192 СК України.
Отже доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 січня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
В.В. Сопрун