12 травня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 675/1215/21
Провадження № 11-кп/4820/435/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому в режимі відеоконференції з ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» та Ізяславським районним судом кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2022 року, -
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про дострокове звільнення від призначеного покарання або заміну призначеного покарання більш м'яким.
Своє рішення суд мотивував тим, що станом на теперішній час питання умовного звільнення від відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, перебуває на розгляді законодавчого органу - Верховної ради України, однак відповідний Закон ще не прийнято. Таким чином, на даний час відсутні передбачені законодавством України та практикою Європейського суду з прав людини підстави для заміни засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі іншим покаранням.
Непогоджуючись з даним рішенням суду, засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його клопотання та звільнити від подальшого відбування покарання. Вважає ухвалу суду незаконною. Судом першої інстанції безпідставно не задоволено його заяву та відмовлено в достроковому звільненні від призначеного покарання або заміні призначеного покарання більш м'яким. Не враховано, що він відбув більше 28 років покарання. В установі виконання покарань засуджений не працює, оскільки роботою не забезпечений, через що і не має заохочень.
В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2022 року та постановити нову, якою задовольнити його клопотання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи з доповненнями, прокурора про законність рішення суду першої інстанції, вивчивши матеріали провадження, особової справи засудженого ОСОБА_6 та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 152 КВК України, підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_6 засуджений вироком судової палати з кримінальних справ Черкаського апеляційного суду від 28.01.2002 року за ст. ст. 190-1, 69, 223 ч. 2 КК України (в ред. 1960 р.), 187 ч. 4 КК України (в ред. 2001 р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
Ухвалою Верховного Суду України з кримінальних справ від 09.07.2002 року вказаний вирок щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
23 липня 2021 року засуджений ОСОБА_6 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з клопотанням, в якому просив звільнити його умовно-достроково від відбування призначеного судом покарання або замінити невідбуту частину покарання більш м'яким. Разом з тим, ОСОБА_6 просив визначити термін можливого перегляду його покарання із встановленням чітких критеріїв, як підстав для перегляду.
Однак, покарання у виді довічного позбавлення волі не має кінцевого терміну відбуття покарання.
ОСОБА_6 засуджений до довічного позбавлення волі, тому вимоги ст. 152 КВК України до нього застосовані бути не можуть.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким визначені положеннями ст. ст. 81, 82 КК України. Однак, відповідно до п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», такі можуть бути застосовані лише до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Отже, вимогами національного законодавства не передбачено умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким для осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, про що обґрунтовано було зазначено в оскаржуваному рішенні.
Посилання ОСОБА_6 на те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував вимоги Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини, оскільки такі становлять невід'ємну частину національного законодавства, апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.
Так, при постановленні ухвали, суд першої інстанції проаналізував норми національного законодавства, практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 липня 2013 року у справі «Вінтер та інші проти Об'єднаного Королівства (Великобританія)», «Ласло Магьяр проти Угорщини» від 20 травня 2014 року та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_6 .
Враховуючи позиції Європейського Суду з прав людини, викладені у справі «Ласло Магьяр проти Угорщини» від 20 травня 2014 року суд першої інстанції правильно зазначив, що на виконання рішень Європейського суду держава повинна внести відповідні зміни до законодавства, провести реформи механізму перегляду покарання у виді довічного ув'язнення, тому на даний час відсутні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
На даний час система перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі не реформована, зміни до законодавства не внесені, тому на даний час відсутні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, про що правильно було зазначено в оскаржуваній ухвалі.
Крім того, колегія суддів, зазначає, що при розгляді справи «Вінтер і інших проти Об'єднаного Королівства» 09.07.2013 року в Європейському суді було обговорено питання законності застосування довічного ув'язнення в Договірних країнах, де Україна була згадана в числі 5 країн, в якій хоча законодавством і не передбачено умовно-дострокове звільнення при пожиттєвому ув'язненні, проте довічно засудженим дозволено клопотати перед Президентом про помилування, що не було визнано порушенням міжнародних норм.
Таке право на помилування в Україні передбачено ст.87 КК України, де в ч. 1 зазначеної статті, передбачено можливість заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років, актом про помилування, який належить до компетенції Президента України, що не було визнано порушенням міжнародних норм.
Відповідно до пунктів 2-5, 9 Положення «Про порядок здійснення помилування», затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015, помилування засуджених здійснюється у виді: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років; повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань.
Отже, чинним законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2022 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про дострокове звільнення від призначеного покарання або зміну призначеного покарання більш м'яким залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3