Дата документу Справа № 335/6298/18
Єдиний унікальний № 335/6928/18 Головуючий в 1 інст. Макаров В.О.
Провадження №23-з/807/5/22 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
06 травня 2022 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2019 року в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2018 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, пенсіонерку, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.
07 грудня 2018 року суддею Запорізького апеляційного суду розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2018 року, якою скаргу залишено без задоволення, а вказану постанову суду без змін.
Постановою судді Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2019 року внесено виправлення в мотивувальну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного суду від 07 грудня 2018 року, а саме виключено з мотивувальної частини постанови текст такого змісту «Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав».
Викладено замість нього в мотивувальній частині постанови текст у правильній редакції: «Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав».
Виключено з мотивувальної частини постанови текст наступного змісту: «Не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення і інші доводи апелянта, вони є не істотними, тобто такими, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши характер вчиненого правопорушення та особу правопорушника. З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено».
Викладено замість нього в мотивувальній частині постанови наступний текст в правильній редакції: «Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено в межах ст.124 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника та ступеню її вини. Однак, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення з ОСОБА_1 судового збору, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року з подальшими змінами від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях звільняються інваліди 1 та 2 групи, а відповідно до копії довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 504053, вона є інвалідом 2 групи, безстроково. За таких обставин, вважаю, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню лише в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору, а тому її апеляційна скарга підлягає задоволенню частково».
Внесено виправлення в резолютивну частину постанови, виключивши з неї текст наступного змісту: «апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 серпня 2018 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, залишити без змін».
Викладено замість нього в резолютивній частині постанови наступний текст в правильній редакції: «апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 серпня 2018 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, скасувати в частині стягнення судового збору в розмірі 352 грн 40 коп. на користь держави. Звільнити ОСОБА_1 на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року від сплати судового збору. У решті постанову суду залишити без змін».
11 лютого 2022 року на адресу Запорізького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2019 року. Заявниця вказує, що про існування вказаної постанови вона дізналась лише в січні 2022 року. Просить роз'яснити зміст постанови, а також приписи ст.379 КУпАП, яким керувався суд, ухвалюючи резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в заяві, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Відповідно до положень ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Нормами КУпАП не передбачено можливості роз'яснення постанов у справах про адміністративні правопорушення, відповідно і порядку розгляду поданих з цього приводу заяв.
В той же час, згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у своїй прецедентній практиці, в т.ч. в рішеннях у справах "Енгель та інші проти Нідерландів" ("Engel and Others v. the. Netherlands", 08 червня 1976 року, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), "Озтюрк проти Німеччини" ("Ozturk v. Germany", 21 лютого 1984 року, no. 8544/79), "Лутц проти Німеччини" ("Lutz v. Germany", 25 серпня 1987 року, no. 9912/82), тлумачить поняття "кримінальний" автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
Виходячи з аналізу практики Суду, якщо у справах про адміністративні правопорушення суд (або суддя) приходить до висновку про необхідність застосування аналогії права, то доцільно керуватись нормами Кримінального процесуального законодавства.
Згідно з положеннями ч.1 ст.380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Отже, роз'ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, й тих осіб, котрі будуть здійснювати його виконання. Це дає змогу усунути недоліки судового рішення, які стосуються недотримання його ясності та визначеності.
Тому механізм, визначений у ст.380 КПК України, не може використовуватися, якщо учасник процесу не згоден з мотивами судового рішення, порушує питання про внесення змін або нових даних у судове рішення.
У ході розгляду заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення суд апеляційної інстанції доходить висновку, що мотивувальна та резолютивна частини постанови від 31 січня 2019 року викладені зрозумілими реченнями і не містять труднощів для розуміння їх точного змісту. В рішенні чітко зазначено, в тому числі, мотиви, з яких виходив апеляційний суд під час його прийняття, і положення закону, яким він керувався.
Зі змісту заяви убачається, що ОСОБА_1 не згодна із вказаним рішенням апеляційного суду по суті, та фактично порушує питання про роз'яснення мотивів його прийняття.
За таких обставин, за наведеними у заяві доводами постанова від 31 січня 2019 року не підлягає роз'ясненню.
Посилання суду на ст.379 КУпАП (на що звертає увагу ОСОБА_1 в своїй заяві), на думку апеляційного суду є очевидною опискою, оскільки з мотивувальної частини постанови суду убачається, що суд при її винесені керувався ст.379 КПК України за аналогією права.
Отже, заява ОСОБА_1 про роз'яснення вищевказаної постанови Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2019 року задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.380 КПК, ст.294 КУпАП,
заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева