Справа № 559/1023/22
Провадження № 2-з/559/19/2022
12 травня 2022 року м. Дубно
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненсько області Панчук М.В., перевіривши дотримання вимог ст.ст. 151-152 ЦПК України при зверненні представника-адвоката Пасічника Юрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , особа яка може мати статус учасника справи ОСОБА_2 , із заявою про забезпечення позову у виді заборони у будь-який спосіб відчуження спірного майна,
встановив:
представник-адвокат Пасічник Ю.О. в інтересах заявника ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у виді заборони у будь-який спосіб відчуження спірного майна, особа, яка може мати статус учасника справи ОСОБА_2 . В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що ОСОБА_1 одночасно із подачею заяв про забезпечення позову звернувся із позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, до якого відноситься: житловий будинок з господарськими будівлями загальна площа 105,8 кв.м; земельна ділянка прощею 0,1 га та 0,023 га; транспортний засіб. Всі зазначені об'єкти зареєстровані за ОСОБА_2 . Маючи у фактичному володінні та розпорядженні вищевказані об'єкти рухомого і не рухомого майна, заявник вказує. що існують ризики того, що ОСОБА_2 , дізнавшись про обставину звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про поділ цього майна, зможе вчиняти дії, направлені на їх незаконне відчуження, що створить реальні перешкоди реалізації його прав, відновлення яких ОСОБА_1 ініціює перед судом у своєму позові. ОСОБА_1 упевнений, що не вжиття такого заходу як забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-яким способом відчуження майна, яке є спільною власністю подружжя, може істотно ускладнити та/або унеможливити виконання рішення суду, ефективного захисту, поновлення порушених його прав та інтересів за захистом яких він одночасно звернувся до суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали додані до зазначеної заяви, оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, судом встановлено наступне.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом, заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заява позивача про забезпечення позову обґрунтована правом особи на забезпечення позову шляхом заборони у будь-який спосіб відчуження спірного майна.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Разом з тим, в заяві про забезпечення позову заявником не наведено обґрунтованих підстав для застосування заявленого виду забезпечення позову, не вказано будь-яких фактів вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на відчуження спірного майна чи підтвердження реальної загрози такого відчуження, не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття даного заходу забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника-адвоката Пасічника Ю.О. в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-152, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
відмовити представнику-адвокату Пасічнику Юрію Олександровчиу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , особа, яка може мати статус учасника справи ОСОБА_2 , в задоволенні заяви про забезпечення позову у виді заборони у будь-який спосіб відчуження спірного майна.
Суд роз'яснює, що відмова у застосуванні судом заходів забезпечення позову за поданою заявою, не позбавляє права заявника на звернення з заявою про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи із врахуванням вимог глави 10 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом 15 днів з дня підписання ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Суддя М.В. Панчук