Справа № 545/1346/22
Провадження № 2/545/808/22
"13" травня 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Потетій А.Г.,
при секретарі Данко А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -
Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем, що був укладений 05 листопада 2016 року, зареєстрований Дзержинським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, за актовим записом № 866, свідоцтво серії НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що подальше спільне проживання та збереження сім'ї неможливо, шлюбні відносини фактично припинені.
За час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 1268 від 17.03.2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Син проживає разом з позивачем та перебуває повністю на його утриманні.
Протягом тривалого часу сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю та на виховання дитини. На даний момент та вже більше року, ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено, спільний бюджет сторони не ведуть, проживають окремо.
Позивач вважає, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки різні погляди на подальше сумісне проживання викликають сварки та непорозуміння між нами, примирення неможливе.
Також, позивач зазначає, що з сином ОСОБА_4 він проживаємо разом. Позивач повністю його утримує та піклується про нього, без участі його матері, також він готує йому їжу, купляє одяг, взуття та всі необхідні речі, відводить до дитячого садочка. Також позивач сплачує за додаткові заняття дитиною у розвиваючих гуртках.
Натомість, відповідачка з початку 2021 року проживає окремо, з дитиною не спілкується, участі у вихованні та утриманні не бере, не цікавиться виховним процесом дитини в садочку, перебігом відвідувань додаткових гуртків, психологічним станом та здоров'ям дитини.
Син прихильний до позивача, так як матір не бачить, не спілкується з ним.
Позивач в судове засідання не з'явився надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити та розглянути справу за його відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, повідомлялась належним чином про дату, час та місце судового засідання.
Тому, суд вважає за можливе розгляд даної справи по суті у відсутності відповідача по наявним матеріалам справи в заочному порядку відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 05 листопада 2016 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований Дзержинським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, за актовим записом № 866, свідоцтво серії НОМЕР_1 .
За час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 1268 від 17.03.2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Син проживає разом з позивачем та перебуває повністю на його утриманні.
Протягом тривалого часу сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю та на виховання дитини. На даний момент та вже більше року, ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено, спільний бюджет сторони не ведуть, проживають окремо.
Подальше спільне проживання та збереження сім'ї неможливо.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.
Суд вважає , що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та буде суперечити їх інтересам.
Враховуючи, що збереження сім'ї є неможливим, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, шлюб підлягає розірванню.
Крім того судом встановлено, що позивач з сином ОСОБА_4 проживаємо разом. Позивач повністю його утримує та піклується про нього, без участі його матері, також він готує йому їжу, купляє одяг, взуття та всі необхідні речі, відводить до дитячого садочка. Також позивач сплачує за додаткові заняття дитиною у розвиваючих гуртках.
Натомість, відповідачка з початку 2021 року проживає окремо, з дитиною не спілкується, участі у вихованні та утриманні не бере, не цікавиться виховним процесом дитини в садочку, перебігом відвідувань додаткових гуртків, психологічним станом та здоров'ям дитини.
Син прихильний до позивача, так як матір не бачить, не спілкується з ним.
Згідно з ч.2 cт.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 160 СК України, встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір?ю.
Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім?ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов?язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
А отже судом встановлено що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження № 1268 від 17.03.2018 року, що зроблений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області) знаходиться на утриманні батька , без участі його матері - ОСОБА_2 у його вихованні та утриманні, тому вимоги про встановлення даних фактів підлягає задоволенню в повному обсязі, так як до суду надано належні та допустимі докази по справі.
На підставі викладеного суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 78-80, 141, 258 - 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, ст. ст.109 -112 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 05 листопада 2016 року Дзержинським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, за актовим записом № 866, свідоцтво серії НОМЕР_1 - розірвати.
Встановити факт, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_2 ) самостійно, без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері, виховує та повністю утримує свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження № 1268 від 17.03.2018 року, що зроблений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області) і місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 визначено з його батьком ОСОБА_1 , незалежно від місця його проживання і перебування.
Встановити факт відсутності участі матері - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_3 ) у вихованні та утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження №1268 від 17.03.2018 року, що зроблений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області).
Судовий збір у розмірі 1984,80 грн. сплачений позивачем при зверненні до суду віднести за його рахунок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя: А.Г. Потетій