Справа № 538/2043/20
Провадження № 2/538/7/22
12 травня 2022 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді -Бондарь В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиця Полтавської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області Полтавської обласної ради" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство страхова компанія "ІНГО", Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Брокбізнес" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну юридичної особи, -
Позивач Комунальне підприємство "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області Полтавської обласної ради" звернулося до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.02.2020 року о 18:30 год. на 224+350 км. АД Київ - Харків - Довжанський водій "Об"єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області" ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Автоспецпром АСПА 941157.018.03 , д.н.з. НОМЕР_1 , не вибравши безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ТАТА LPT 613 , днз НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку руху, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 КУпАП.
Постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 07.05.2020 року провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито в зв"язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 є працівником "Об"єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області". 03.02.2020 року виконував свої службові обов"язки на автомобілі Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу.
Згідно п. 2.2 посадової (робочої) інструкції водія автогосподарства, затвердженої наказом № 87 від 03.12.2015 року начальника ОАГ ЗУОЗ В.П.Руденко, водій зобов"язаний утримувати автомобіль в справному стані згідно вимог "Правил дорожнього руху" і правил технічної експлуатації, викладених в інструкціях по експлуатації автомобілів заводів -виробників.
Відповідно до п. 4.1 посадової (робочої) інструкції водія автотранспортних засобів водій несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених цією посадовою інструкцією обов"язків.
Згідно п. 4.6 посадової (робочої) інструкції водія автотранспортних засобів водій несе відповідальність за завдання матеріального збитку організації в межах, встановлених чинним законодавством.
Позивачем сплачено 17.08.2020 року за надання послуг з ремонту автомобіля Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 146 115,52 грн., що підтверджується нарядом -замовленням № 23626, платіжним дорученням № 1204 від 17.08.2020 року, платіжним дорученням № 1243 від 17.08.2020 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.07.2020 року.
Згідно з висновком експерта Полтавського відділення "Інституту судових експертиз імені М.С. Бокаріуса" № 306 від 25.06.2021 року за умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, технічна можливість уникнути пригоди для водія автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 полягала у виконанні ним вимог п.п.10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, в діях водія автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв"язку з виникненням ДТП. Власником автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
Таким чином, як вважає позивач, діями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позивачу нанесено матеріальних збитків на загальну суму 146 115,52 грн., які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів та судовий збір.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів по справі понесені матеріальні збитки, пояснивши суду, що ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 03.02.2020 року та постанови Хорольського районного суду від 07.05.2020 року визнаний винним за ст. 124 КУпАП в ДТП, яка мала місце 03.02.2020 року. Згідно висновку експерта від 25.06.2021 року за умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, технічна можливість уникнути пригоди для водія автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 полягала у виконанні ним вимог п.п. 1.1 і 10.4 ПДР, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В діях ОСОБА_2 вбачається невідповідність з вимогами ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв"язку з виникненням ДТП. Власником автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_3 . Таким чином діями відповідачів позивачу нанесено матеріальних збитків на загальну суму 146 115,52 грн. Крім того, позивач просить стягнути солідарно на його користь судовий збір.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, надавши пояснення аналогічні до поданого відзиву та просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ТАТА LPT 613, була застрахована у Акціонерній страховій компанії "Інго Україна" і представником відповідача 05.02.2020 року було подано до цієї компанії повідомлення про ДТП 2341227. Таким чином позивач має право на отримання відшкодування шкоди, завданої пошкодженням внаслідок ДТП транспортного засобу Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 від АСК "Інго Україна". ОСОБА_1 не порушував покладені на нього трудові обов"язки. Крім того, просить стягнути витрати понесені на оплату правничої допомоги в розмірі 1000,00 грн.
Представник відповідача по справі ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення аналогічні до поданого відзиву та просив відмовити в задоволенні позову, посилається на те, що позивач не довів у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними відповідачами у даній справі. Уклавши договір обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення делікатного зобов"язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов"язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України від 09.02.2012 року № 4391-VI "Про страхування" шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Просить стягнути витрати понесені на оплату правничої допомоги, які поніс ОСОБА_3 в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідач по справі ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився з невідомих причин, належним чином повідомлений про розгляд справи.
Представник третьої особи Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Брокбізнес"в судове засідання не з"явився, надавши письмові пояснення по справі, справу просить розглядати без участі представника.
Представник від третьої особи Акціонерне товариство страхова компанія "ІНГО", в судове засідання не з"явився, належним чином повідомлений про розгляд справи.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно позовних вимог 03.02.2020 року о 18:30 год. на 224+350 км. АД Київ - Харків - Довжанський водій "Об"єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області" ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Автоспецпром АСПА 941157.018.03 , д.н.з. НОМЕР_1 , не вибравши безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ТАТА LPT 613 , днз НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку руху, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 КУпАП.
Постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 07.05.2020 року провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито в зв"язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 є працівником "Об"єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області". 03.02.2020 року виконував свої службові обов"язки на автомобілі Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу.
Згідно п. 2.2 посадової (робочої) інструкції водія автогосподарства, затвердженої наказом № 87 від 03.12.2015 року начальника ОАГ ЗУОЗ В.П.Руденко, водій зобов"язаний утримувати автомобіль в справному стані згідно вимог "Правил дорожнього руху" і правил технічної експлуатації, викладених в інструкціях по експлуатації автомобілів заводів -виробників.
Відповідно до п. 4.1 посадової (робочої) інструкції водія автотранспортних засобів водій несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених цією посадовою інструкцією обов"язків.
Згідно п. 4.6 посадової (робочої) інструкції водія автотранспортних засобів водій несе відповідальність за завдання матеріального збитку організації в межах, встановлених чинним законодавством.
Позивачем сплачено 17.08.2020 року за надання послуг з ремонту автомобіля Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 146 115,52 грн., що підтверджується нарядом -замовленням № 23626, платіжним дорученням № 1204 від 17.08.2020 року, платіжним дорученням № 1243 від 17.08.2020 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.07.2020 року.
Згідно з висновком експерта Полтавського відділення "Інституту судових експертиз імені М.С. Бокаріуса" № 306 від 25.06.2021 року за умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, технічна можливість уникнути пригоди для водія автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 полягала у виконанні ним вимог п.п.10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, в діях водія автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв"язку з виникненням ДТП. Власником автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов"язує одержувати його. Відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в делікатному зобов"язанні. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав. Посилання представника ОСОБА_1 на відсутність в діях відповідача порушень покладених на нього трудових обов"язків ПДР не відповідають дійсності, адже вина відповідача встановлена постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 07.05.2020 року. Представником відповідача надано копію повідомлення від 05.02.2020 року № 2341227 про ДТП, надану до СК "Інго Україна". Але дане не спростовує вину відповідача у скоєнні ДТП, не надано відповідачем доказів отримання страхового відшкодування, адже у разі вини водія автомобіля ТАТА LPT 613 позивачем або ОСОБА_1 було б отримано страхове відшкодування від страхової компанії.
В судовому засіданні та в поданому відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_1 пояснив, що відповідач заперечує свою вину у виникненні вказаної ДТП, а отже і у заподіянні шкоди позивачу, провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв"язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. Відповідач вважає, що ДТП, внаслідок якого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, сталося з вини іншого учасника ДТП - водія автомобіля ТАТА LPT 613 , днз НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , який порушив ПДР. Отже саме ця особа, або власник джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ОСОБА_3 повинні нести відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ТАТА LPT 613, була застрахована у Акціонерній страховій компанії "Інго Україна" і представником відповідача 05.02.2020 року було подано до цієї компанії повідомлення про ДТП 2341227. Таким чином позивач має право на отримання відшкодування шкоди, завданої пошкодженням внаслідок ДТП транспортного засобу Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 від АСК "Інго Україна". Крім того, ОСОБА_1 не порушував покладені на нього трудові обов"язки. В обгрунтування розміру завданої шкоди позивачем надано наряд -замовлення без дати на надання послуг з обслуговування та ремонту та акт здачі-прийняття робіт, але будь-яких доказів щодо ремонту автомобіля позивачем не надано. Таким чином, позивачем не доведено наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, що завдана ДТП.
Представник відповідача по справі ОСОБА_3 в судовому засіданні та в поданому відзиві заперечив щодо позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та щодо стягнення солідарно заподіяної шкоди. Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки не можуть бути пред"явлені до власника такого джерела, якщо він не є тотожним із особою, яка здійснює діяльність джерела підвищеної небезпеки. Висновок експерта № 306 від 25.06.2021 року, який було виконано за ухвалою суду не є таким, що спростовує обставини, встановлені постановою Хорольського районного суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 вини у настанні ДТП, оскільки в даному висновку експерт не відповів на питання щодо невідповідності дій цього водія вимогам ПДР, які перебували у причинному зв"язку з ДТП. Тобто висновком експерта ані підтверджено, ані спростовано винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даної ДТП. Для настання солідарної відповідальності є наявність спільних дій або бездіяльності заподіювачів шкоди. Особи мають спільно вчинити якусь дію чи бездіяльність. Якщо десь і можна погодитися з доводами позивача , що водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взаємодіяли один з одним під час ДТП, то власник автомобіля ТАТА LPT 613 до такої взаємодії не має жодного відношення, а тому солідарної відповідальності не може бути. Взагалі, позивач не довів у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними відповідачами у даній справі. Уклавши договір обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення делікатного зобов"язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов"язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України від 09.02.2012 року № 4391-VI "Про страхування" шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов"язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Дійсно, постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 07.05.2020 року провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито в зв"язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Як пояснив позивач, ним сплачено 17.08.2020 року за надання послуг з ремонту автомобіля Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 146 115,52 грн., що підтверджується нарядом -замовленням № 23626, платіжним дорученням № 1204 від 17.08.2020 року, платіжним дорученням № 1243 від 17.08.2020 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.07.2020 року.
Відповідно до висновку експерта № 306 від 25.06.2021 року, згідно ухвали Лохвицького районного суду від 08.04.2021 року та поставлених в ухвалі питань експерту, випливає наступне:
- По першому питанню. З мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи, встановити чи мав водій автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018 д/н НОМЕР_1 в умовах даної пригоди технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 експертним шляхом неможливо.
- По другому питанню. З мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи, встановити не відповідності ПДР України водія автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018 д/н НОМЕР_1 експертним шляхом неможливо.
- По третьому питанню. За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, технічна можливість уникнути пригоди для водія автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 полягала у виконанні ним вимог п.п. 10.1 і 10.4 ПДР України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
- По четвертому питанню. За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, в діях водія автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 вбачається невідповідність з вимогами п.п.10.1 і 10.4 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв"язку з виникненням ДТП.
З змісту експертного висновку вбачається, що згідно наданих на дослідження матеріалів відсутні дані про завантаженість автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ АСПА, завантаженість автомобіля ТАТА LPT 613, швидкість руху автомобілів перед пригодою, розташування транспортних засобів відносно меж проїзної частини дороги та придорожних об"єктів на стадії зближення в момент початку зміни напрямку руху автомобіля ТАТА LPT 613, автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ АСПА, а тому в даній дорожній обстановці визначити наявність в діях водія автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ ОСОБА_1 технічної можливості запобігти зіткнення з автомобілем ТАТА LPT 613 під керуванням ОСОБА_2 , а також встановити причинний зв"язок між його діями та подією ДТП на підставі наданих на дослідження метеріалів справи експертним шляхом не видається за можливе.
З врахуванням викладеного, технічна можливість уникнути зіткнення для водія автомобіля ТАТА ОСОБА_2 за умови виконання маневру повороту ліворуч не з крайнього лівого положення, полягала у виконанні ним вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.
Оскільки за наданими на дослідження матеріалами в ході проведеного дослідження визначити наявність в діях ОСОБА_1 технічної можливості запобігти зіткнення та встановити причинний зв"язок між його діями та подією ДТП не видалося можливим, тому при проведенні транспортно-трасологічної екпертизи можливо б було встановити взаємне розташування транспортних засобів в момент зіткнення як відносно один одного, так і відносно меж проїзної частини, що надасть можливість визначити наявність в діях водія ОСОБА_1 технічну можливість запобігти зіткненню та встановити причинний зв"язок між його діями та подією ДТП.
Клопотання про призначення транспортно-трасологічної екпертизи від сторін не надходило.
Відповідачем не заперечується факт того, що внаслідок ДТП автомобіль АВТОСПЕЦПРОМ отримав механічні пошкодження, але відповідач заперечує свою вину у виникненні ДТП, а отже і заподіяння шкоди позивачу.
ОСОБА_1 є працівником "Об"єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області", 03.02.2020 року виконував свої службові обов"язки на автомобілі Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу.
Відповідач вважає, що ДТП , внаслідок якого автомобіль позивача тримав механічні пошкодження, сталося з вини іншого учасника ДТП -водія автомобіля ТАТА LPT 613 ОСОБА_2 , який порушив вимоги п.п. 10.1, 10.3, 10.4 ПДР. Отже саме ця особа, або власник автомобіля ОСОБА_3 відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України повинні нести відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ТАТА LPT 613, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у АСК "Інго Україна" і відповідачем ОСОБА_1 05.02.2020 року було подано до компанії повідомлення про ДТП .
Позивач мав право на отримання відшкодування шкоди, завданої пошкодженням внаслідок ДТП транспортного засобу Автоспецпром АСПА 941157.018.03 , д.н.з. НОМЕР_1 від АСК "Інго Україна".
Як пояснив в судовому засіданні представник ОСОБА_1 , відповідач не порушував покладені на нього трудові обов"язки. Посилання позивача на порушення ним п.2.2 посадової (робочої) інструкції водія автогосподарства, затвердженої наказом № 87 від 03.12.2015 року, згідно з яким водій зобов"язаний утримувати автомобіль в справному стані згідно вимогам "ПДР" і правил технічної експлуатації , викладених в інструкціях по експлуатації автомобілів заводів-виробників, є необгрунтованим, оскільки автомобіль на момент ДТП перебував у справному стані, правил дорожнього руху та експлуатації автомобіля відповідач не порушував і доказів зворотнього позивачем не надано. Крім того, позивачем надано наряд -замовлення № 23626 без дати на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту ДТЗ Автоспецпром АСПА 941157.018.03 , д.н.з. НОМЕР_1 виконавцем ФОП ОСОБА_4 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2085 від 16.07.2020 року на суму 146115,52 грн., складений позивачем та зазначеним виконавцем. При цьому будь-яких доказів того, що ремонт цього автомобіля проводився в зв"язку з пошкодженням в результаті ДТП, яке сталося 03.02.2020 року та в обсязі, необхідному для відновлення його стану на момент ДТП, з урахуванням пошкоджень, які зазначені в схемі ДТП, позивачем не надано. Отже, розмір прямої дійсної шкоди позивачем належними та допустимими доказами не доведений.
В судовому засіданні позивач підтвердив, що підставами для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з відповідачів є неповідомлення ними страховика про ДТП, яка трапилася 03.02.2020 року.
Листом № 296-05 від 03.05.2022 року Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" повідомила, що за фактом ДТП, яка сталася 03.02.2020 року за участю транспортних засобів Автоспецпром АСПА 941157.018.03 д.н.з. НОМЕР_1 та ТАТА LTP 613 д.н.з. НОМЕР_2 , потерпіла особа не зверталася із заявою про страхове відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ АО/4803244, відповідно страхове відшкодування не виплачувалося. Крім того, за фактом ДТП, яка сталася 03.02.2020 року , КП "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської облсті Полтавської обласної ради" не зверталося із заявою про страхове відшкодування до Страхової компанії "БРОКБІЗНЕС" за полісом ОСЦПВВНТЗ АО/4803244, відповідно страхове відшкодування не виплачувалося.
Згідно ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Як встановлено судом, володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ АСПА 941157.018.03 д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП, а саме 03.02.2020 року, було Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області.
Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Як вже встановлено, на час ДТП законним володільцем автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ АСПА 941157.018.03 д.н.з. НОМЕР_1 було саме Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області. ОСОБА_1 є працівником Об"єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області і 03.02.2020 року виконував свої службові обов"язки на автомобілі АВТОСПЕЦПРОМ АСПА 941157.018.03 д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно з підпунктами "г" і "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 01 липня 2004 року N 1961-IV Заокну України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо ДТП визначено в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам ПДР; а також якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Таким чином, норми спеціального Закону N 1961-IV надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначених Законом випадках.
Однак згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статтей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа N 6-108цс13).
Таким чином, альтернатива, визначена підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону N 1961-IV, до спірних правовідносин не застосовується.
Виняток із загального правила, визначеного частиною другою статті 1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналогічна норма міститься й у статті 19 ЦПК України у редакції Закону N 2147-VIII.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які спори, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов"язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права.
Верховний Суд наголосив, що стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правовпорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв"язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, а тому необхідно відмовити в задоволенні вимог до нього, оскільки він керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків, і саме Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області як володілець транспортного засобу має нести обов'язок з відшкодування шкоди, завданої її працівником.
Щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд приходить до наступного.
Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки не можуть бути пред"явлені до власника такого джерела, якщо він не є тотожним із особою, яка здійснює діяльність джерела підвищеної небезпеки. Для настання солідарної відповідальності є наявність спільних дій або бездіяльності заподіювачів шкоди. Особи мають спільно вчинити якусь дію або бездіяльність. Якщо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і взаємодіяли один з одним під час ДТП, то власник автомобіля ТАТА LPT613 до такої взаємодії не має жодного відношення, саме тому солідарна відповідальність в даному випадку не може бути. Щодо висновку експерта № 306 від 25.06.2021 року про наявність в діях ОСОБА_2 невідповідностей з вимогами п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, то він є приблизним, оскільки огляд автомобілів експертом у не відновленому стані не проводився і дане можна трактувати як "автомобілі могли контактувати цими частинами , а могли і не контактувати". Експерту для дослідження було надано матеріали справи та компакт диск із фотознімками. Стороні відповідача ОСОБА_3 компакт диск не надавався. Крім того, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ТАТА LPT613 була застрахована згідно з договором обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2095150 у АТ "СК "ІНГО". Таким чином, АТ "СК "ІНГО", уклавши з ОСОБА_3 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов"язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.
У постанові від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов"язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72).
Покладання обов"язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України" Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") (пункт 73).
Уклавши договір обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов"язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов"язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі ст.ст. 3,5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391- VІ "Про страхування" шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Таким чином, позивач не довів у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними відповідачами в даній справі, а тому в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування заподіяної майнової шкоди в частині позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також слід відмовити.
Крім того, відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просили стягнути з позивача на їх користь витрати понесені на правову допомогу.
Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.
Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, судом встановлено, що з боку відповідача ОСОБА_1 дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу, загальний розмір яких склав 1 000,00 грн.
Крім того, що з боку відповідача ОСОБА_3 також були понесені судові витрати на правничу допомогу, загальний розмір яких склав 15 000,00 грн.
Оскільки вартість послуг адвоката визначено сторонами безпосередньо в Договорах про надання правничої ( правової ) допомоги у фіксованому розмірі, сума не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, в такому випадку детальний опис робіт не потрібен.
Зазначена правова позиція міститься в постанові ВС КАС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 року.
Верховний Суд правильно зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/2689/15 від 09 квітня 2019 року).
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в позовних вимогах Комунального підприємства "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області Полтавської обласної ради" відмовлено, то з позивача підлягають стягненню на користь відповідачів понесені останніми витрати на правову допомогу у вказаному вище розмірі.
Також, згідно ухвали Лохвицького районного суду Полтавської області від 08.04.2021 року в даній справі було проведено судову автотехнічну експертизу, вартість якої склала 6 864,40 грн. і оплату якої було здійснено відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджено квитанцією 0.0.2088382773.1 від 15.04.2021 року, а тому вказана сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до платіжного доручення № 889016 від 17.02.2021 року при пред'явленні позову до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 191,73 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області Полтавської обласної ради", судовий збір з відповідачів на користь позивача не стягується.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 137, 141, 212, 268, 352, ЦПК України, Конституції України Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд -
В задоволенні позову Комунального підприємства "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області Полтавської обласної ради" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство страхова компанія "ІНГО", Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Брокбізнес" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну юридичної особи - відмовити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області Полтавської обласної ради" (код ЄДРПОУ 22548359) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Стягнути з Комунального підприємства "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області Полтавської обласної ради" (код ЄДРПОУ 22548359) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Стягнути з Комунального підприємства "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області Полтавської обласної ради" (код ЄДРПОУ 22548359) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) понесені ним витрати за проведену судову автотехнічну експертизу в розмірі 6 864,40 грн.
В стягненні солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області Полтавської обласної ради" судового збору відмовити.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області В.А. Бондарь