Справа № 534/494/22
Провадження № 1-кс/534/147/22
10 травня 2022 року місто Горішні Плавні
Слідчий суддя Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кизил-Орди, Республіка Казахстан, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
До Комсомольського міського суду Полтавської області звернувся старший слідчий СВ ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області лейтенант поліції ОСОБА_6 із клопотанням, погодженим прокурором, в якому порушує питання щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вмотивовано слідчим тим, що підозрюваний на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, підозрюваний може незаконно впливати на свідка, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а тому враховуючи вищевикладені ризики, викладені обставини, що підтверджують наявність зазначених ризиків, а також обґрунтування неможливості запобігання ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Виходячи із змісту внесеного клопотання та матеріалів судової справи, органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме у заподіянні смерті людини (вбивство).
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06 травня 2022 року, близько 18 год. 30 хв., ОСОБА_5 , діючи з прямими умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїй дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання взяв до правої руки ніж та наніс ним один проникаючий удар ОСОБА_7 в область грудної клітини, чим спричинив тілесні ушкодження у виді тампонади середньої сорочки кров'ю, множинних травм органів грудної порожнини.
Слідчий ОСОБА_6 у судовому засіданні внесене клопотання підтримав повністю, посилаючись на зазначені у ньому обставини та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , підтримуючи клопотання слідчого та зазначаючи про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наполягав на застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому зазначив про наявність ризиків, пов'язаних із можливим переховуванням, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого та просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
За змістом пояснень, наданих у судовому засіданні захисником підозрюваного - адвокатом ОСОБА_8 слідчим суддею з'ясовано, що остання просила суд відмовити у задоволенні клопотання слідчого, просила застосувати менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та застосувати електронні засоби контролю. Також заявила клопотання, в якому просить зобов'язати слідчого, прокурора здійснити судово-медичне освідування підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки потерпіла також нанесла йому удар і в даний час у нього забій куприка.
Заслухавши думки слідчого, прокурора, підозрюваного його захисника, дослідивши матеріали судової справи у контексті розгляду зазначеного вище клопотання, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, надавши оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення , враховуючи, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, дійшов таких висновків.
У відповідності до ч.4 ст.176, ст.177 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як вбачається з представлених суду матеріалів, в провадженні відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170520000154 від 06.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
ОСОБА_5 07.05.2022 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- повідомленням, що надійшли на лінію «102» про виявлений труп ОСОБА_7 , із ножовим пораненням в області правої грудної клітини;
- протоколом обшуку від 06.05.2022;
- протоколом допиту свідка 06.05.2022;
- протоколом допиту свідка від 07.05.2022;
- довідкою з Кременчуцького міжрайонного відділення СМЕ;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 07.05.2022;
- протоколом проведення слідчого експеремента від 07.05.2022;
- протоком допиту свідка від 07.05.2022;
- постановами про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 06.05.2022 та 07.05.2022.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), аналогічний правовий висновок викладено також у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18), та у інших справах.
Враховуючи зазначені критерії, докази, додані до клопотання та пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра є обґрунтованою.
За змістом ст.194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Проаналізувавши приєднані до клопотання слідчого матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наведені вище докази, доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відносяться до тяжкого злочину.
Одночасно, слідчий суддя зазначає, що у відповідності до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.
В якості підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу слідчий у внесеному клопотанні посилається на наявність двох ризиків, що передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка, який є його двоюрідним братом. Наявність зазначених ризиків була підтримана слідчим та прокурором у судовому засіданні.
Слідчий суддя також враховує вимоги ст. 492 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 КК України інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України належить до тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Слідчий суддя зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії», (пункті 74) Суд вказував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Згідно зазначених норм, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При розгляді питання про необхідність взяття під варту судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи і, зокрема, такі фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оцінивши всі обставини в їх сукупності, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного підлягає задоволенню. Лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти можливого переховування, наявність ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, що доведені під час розгляду клопотання, що виключає можливість застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчим суддею вивчалась можливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Проте, з урахуванням особи підозрюваного, відсутності у нього законних джерел доходів, застосування таких не буде дієвим. З аналогічних підстав слідчий суддя вважає неспроможними обґрунтування щодо доцільності застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Вік обвинуваченого, його стан здоров'я, сімейне та матеріальне становище не дає підстав для незастосування до нього такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Згідно із матеріалами справи підозрюваний ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України не затримувався.
Питання про застосування застави вирішено судом в порядку ч. 4 ст.183 КПК України.
З урахування тяжкості інкримінованого злочину, який у відповідності до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, та відомостей, що характеризують підозрюваного, підстави та обставини справи, слідчий суддя вважає за недоцільним визначати розмір застави у кримінальному провадженні № 12022170520000154 від 06.05.2022.
Проведення освідування регламентується вимогами ст.241 КПК України. Згідно частини першої вказаної статті слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.
Слідчий суддя вважає, що клопотання захисника ОСОБА_8 не підлягає до задоволення, оскільки частиною 3 ст.26 КПК України визначено, що слідчі судді, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК України.
Керуючись ст.ст.176-178,183,194 КПК України, слідчий суддя,
постановив :
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, - задовольнити повністю.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кизил-Орди, Республіка Казахстан, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника про зобов'язання слідчого, прокурора здійснити судово-медичне освідування підозрюваного ОСОБА_9 - відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.
Взяти підозрюваного під варту в залі суду.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту взяття під варту.
Строк дії ухвали закінчується 08 липня 2022 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП України в Полтавській області.
Копію ухвали суду вручити підозрюваному, захиснику, законному представнику, прокурору, та направити начальнику ДУ «Полтавська установа виконання покарань (23)» в м. Полтава, начальнику ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП України у Полтавській області.
Ухвала слідчого судді, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй повного тексту судового рішення.
Слідчий суддя В'ячеслав МОРОЗОВ
Повна ухвала проголошена 11.05.2022.