Справа № 456/3525/21 Провадження № 2/450/358/22
10 травня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Блистів М.Р.
з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних витрат, -
Позивач звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом, який в подальшому уточнив, у якому просив стягнути з відповідача на його користь 525800 грн. понесених ним матеріальних витрат за придбані ним товари і проплачені послуги з ремонту квартири.
Мотивував свої вимоги тим, що між ним та відповідачем, яка є його донькою, укладено усну домовленість про те, що він організовує і здійснює ремонт у її новопридбаній квартирі АДРЕСА_1 , а відповідач зобов'язується у найкоротший термін повернути йому всі витрачені грошові кошти. На виконання даної домовленості ним за власні кошти здійснено оплату ремонтних робіт у вказаній квартирі на суму 140000 грн. 15 травня 2020 року він передав відповідачу на її прохання 320000 грн. з умовою повернення таких. Надалі він на прохання відповідача придбав у вказану квартиру кухню вартістю 20000 грн., міжкімнатні двері вартістю 18000 грн. Крім того, відповідач у липні 2020 року просила його придбати у квартиру меблі загальною вартістю 27800 грн. і зобов'язалася повернути ці кошти. Після того, як він звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти, вона йому відмовила. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити.
Просив викликати в судове засідання і допитати свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 серпня 2021 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області.
02 вересня 2021 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою судді від 06 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, описаних в такій.
02 листопада 2021 року від позивача до суду надійшла заява, якою він усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 02 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
17 листопада 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона з позовними вимогами не погодилася. Зазначила, що обставини, викладені у позовній заяві, не відповідають дійсності. Жодних грошових коштів у позику від позивача вона не отримувала, жодні розписки про отримання грошових коштів нею не складалися, а договори позики не укладалися. Зауважила, що документи, подані позивачем, а також товарні чеки не встановлюють зв'язку між придбаним майном та використанням такого майна у згаданій квартирі. Водночас подала докази придбання нею дверей на суму 17800 грн. Зазначила, що всі меблі придбані у квартиру нею за особисті кошти. Повідомила, що свідки позивача перебувають з ним у змові, що підтверджується аудіозаписами на поданому CD-диску. З огляду на вказане, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
30 листопада 2021 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій він повідомив, що відповідач не мала фінансовою можливості здійснювати ремонт в квартирі, у зв'язку з чим не могла заселитися у таку. Зауважив, що відповідач була засуджена вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 26 березня 2014 року за ч. 2 ст. 369-2 КК України. Зміст і обсяг позовних вимог залишив незмінними, просив такі задовольнити.
В судовому засіданні 02 грудня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 заявила клопотання про витребування у позивача оригіналів розхідних накладних № бс007787 від 10 липня 2020 року, № бс008712 від 10 грудня 2020 року, № бс0083774 від 02 жовтня 2020 року.
Протокольною ухвалою від 02 грудня 2021 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 задоволено частково, клопотання позивача про виклик свідків задоволено.
20 грудня 2021 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, у якому вона просила викликати та допитати у якості свідка ОСОБА_8 .
Протокольною ухвалою від 22 грудня 2021 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про виклик свідка задоволено, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
30 березня 2022 року до суду від позивача надійшла заява про виклик свідка ОСОБА_9 .
Протокольною ухвалою від 30 березня 2022 року у задоволенні заяви позивача про виклик свідка відмовлено з огляду на те, що таке клопотання необхідно заявлятися на стадії підготовчого судового розгляду.
Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві, просили такі задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним мотивам позову.
Відповідач та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просили у задоволенні таких відмовити.
За згодою сторін суд ухвалив продовжувати розгляд справи за відсутності свідка ОСОБА_6 , який зі слід представника позивача призваний на військову службу.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Частиною 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як зазначив позивач, він здійснив оплату ремонтних робіт у квартирі відповідача, а також придбав у таку меблі.
На підтвердження цих обставин позивачем подано виписку з рахунків в національній валюті від 25 червня 2021 року, відповідно до якої він 15 травня 2020 року зняв з рахунку грошові кошти у сумі 320000 грн.
Водночас, зняття грошових коштів з рахунку жодним чином не підтверджує використання таких у тих чи інших цілях, зокрема на придбання меблів чи на оплату ремонтних робіт.
Подані позивачем товарні чеки від 20 жовтня 2020 року про придбання кухні вартістю 20000 грн. у ФОП ОСОБА_10 , від 15 жовтня 2020 року про придбання трьох міжкімнатних дверей вартістю 18000 грн. не підтверджують того, що вказане майно куплялося для відповідача або використовувалася у її квартирі.
Щодо поданих позивачем розхідних накладних № бс007787 від 10 липня 2020 року на суму 10067 грн., № бс008712 від 10 грудня 2020 року на суму 3779 грн., № бс008374 від 02 жовтня 2020 року на суму 13954 грн., покупцем у яких зазначений ОСОБА_11 , слід зазначити, що такі не містять підпису або печатки ні покупця, не постачальника, у зв'язку з чим ними неможливо підтвердити придбання товарів, на які вони видані.
При цьому на поданих відповідачем розхідних накладних № бс/007787 від 10 липня 2020 року на суму 10067 грн., № бс008374 від 02 жовтня 2020 року на суму 13954 грн., № бс008712 від 10 грудня 2020 року на суму 3779 грн., покупцем у яких зазначена ОСОБА_12 , міститься підпис ФОП ОСОБА_9 , яким такі накладні видавалися.
Крім того, з квитанції до прибуткового касового ордера № 001 від 15 червня 2020 року вбачається, що ФОП ОСОБА_9 прийняв від ОСОБА_4 4000 грн. на підставі розхідної накладної № бс007787 від 10 липня 2020 року.
З квитанції до прибуткового касового ордера № 002 від 25 липня 2020 року вбачається, що ФОП ОСОБА_9 прийняв від ОСОБА_4 6067 грн. на підставі розхідної накладної № бс007787 від 10 липня 2020 року.
Квитанцією до прибуткового касового ордера № 004 від 03 жовтня 2020 року стверджується, що ФОП ОСОБА_9 прийняв від ОСОБА_4 8328 грн. на підставі розхідної накладної № бс008374 від 02 жовтня 2020 року.
Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера № 005 від 08 грудня 2020 року вбачається, що ФОП ОСОБА_9 прийняв від ОСОБА_4 3779 грн. на підставі розхідної накладної № бс008712 від 10 грудня 2020 року.
Вказаними документами підтверджується придбання ОСОБА_4 меблів у ФОП ОСОБА_9 .
Поданим відповідачем товарним чеком від 20 травня 2020 року підтверджується придбання трьох дверей та фурнітури загальною вартістю 17800 грн. у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у АДРЕСА_2 .
Оригінали накладних і документів про оплату, які надані відповідачем, оглянуті судом.
Водночас, суду не надано жодних належних та допустимих доказів придбання меблів, дверей або будь-якого іншого майна позивачем для відповідача, або за грошові кошти позивача відповідачем.
Подана свідком ОСОБА_5 податкова декларація про майновий стан і доходи підтверджує отримання ним за звітний період доходу у розмірі 140000 грн., однак з такої неможливо встановити джерело надходження вказаних коштів.
Щодо розписки ОСОБА_5 від 24 червня 2021 року слід зазначити, що обставини, викладені у такій, спростовуються показами свідка ОСОБА_5 , який під час допиту повідомив, що станом на 2020-2021 роки офіційно не працював. За ремонт з ним домовлялася відповідач, а також позивач, з яким вони їздили на об'єкт. Він вказав ціну приблизно у 140000 грн. Домовленість про оплату була з позивачем. Оскільки позивач приїжджав рідно, він повідомив йому, що передаватиме гроші через відповідача. Деякі матеріали він купляв за особисті кошти, які йому потім віддав відповідач. Про те, що гроші дає позивач, йому було відомо зі слів позивача і відповідача. Розписку він писав на прохання позивача значно пізніше, оскільки між сторонами виник спір. Після написання розписки йому дзвонила відповідач і з'ясовувала мотиви такого вчинку. Також вона йому погрожувала і поскаржилась на нього в податкову, у зв'язку з чим він був вимушений подати декларацію. Ремонт відбувався у 2020 році і тривав приблизно три місяці. Матеріали вони купляли в Епіцентрі. Підігрів підлоги та натяжні стелі робили інші майстри. Орієнтовну суму 370000 грн. він вказав у розписці.
Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що вона є донькою позивача і рідною сестрою відповідача. Зазначила, що позивач не давав гроші, а відповідач розраховувалася самостійно. Розрахунок з ОСОБА_5 здійснювався особисто відповідачем. Під час ремонту відповідач проживала у неї в с. Дуліби.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що отримував разом з позивачем стягнуту суму коштів у розмірі 320000 грн. за рішенням суду. Він бачив, як позивач передав у будинку гроші відповідачу на ремонт квартири. Вона зобов'язалася їх повернути. Позивач є його тестем. З колишньою дружиною і відповідачем він не спілкується.
За ч. 2 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 (провадження № 61-11630св19)дійшов висновку, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики.
Таким чином, обставини щодо передання грошових коштів позивачем відповідачу у позику не можуть бути встановлені судом на підставі показів свідка ОСОБА_7 .
Аудіозаписи з поданого до суду CD-диску не беруться судом до уваги, оскільки з таких неможливо без спеціальних знань ідентифікувати осіб, які розмовляють.
Клопотань про призначення відповідної судової експертизи для ідентифікації вказаних осіб сторонами не заявлено.
Вказані обставини свідчать про відсутність доказів, які підтверджували би отримання відповідачем від позивача грошових коштів у позику або на інших умовах повернення, а також купівлю позивачем для відповідача меблів, дверей, оплату послуг ремонту, а так само придбання відповідачем за кошти позивача вказаних товарів та оплату вартості ремонтних робіт.
Твердження позивача про те, що відповідача було засуджено вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 26 березня 2014 року за ч. 2 ст. 369-2 КК України не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача та держави не підлягають.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 281, 282 ЦПК України, ст.ст. 11, 206, 207, 218, 509 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 13 травня 2022 року.
Суддя Мусієвський В.Є.