Справа № 752/30899/21
Провадження № 2/752/4672/22
18.04.2022 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить розірвати шлюб між ним та відповідачем, зареєстрований 30.11.2011р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції в м. Києві, про що складено відповідний актовий запис №2033.
У позові зазначає, що сімейне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини. Сімейні відносини, починаючи з 2019 року, були лише формальними. На даний час, як вказує позивач, він проживає окремо, у продовженні даного шлюбу не бачить сенсу і подальше перебування в ньому, як зазначає, буде суперечити інтересам кожного із подружжя та інтересам спільної дитини.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10.01.2022р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судовий розгляд на 10.02.2022р.
10.02.2022р. судове засідання не відбулось, з огляду на перебування судді Ольшевської І.О. на лікарняному.
24.03.2022р. справа не розглядалась, у зв'язку із збройною агресією росії проти України.
Відповідач надала суду письмовий відзив на позов, у якому вказує, що погоджується з позовними вимогами, жодних заперечень немає і дійсно підтверджує свої наміри розірвати шлюб, не вживаючи заходів для примирення.
Також відповідач подала нотаріальну посвідчену заяву, в якій вказала, що повністю та беззаперечно визнає всі без винятку позовні вимоги, викладені в позовній заяві про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані документи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтуються позовні вимоги, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Сторони перебувають у шлюбі з 30.11.2011 року, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №2033.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
Причиною звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що сторони тривалий час, а саме з 2019 року, проживають окремо, мають протилежні погляди на життя, між ними відсутні спільні інтереси, відсутнє взаєморозуміння, сім'я фактично припинила своє існування.
Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, вказала, що визнає позов.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державною полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Сторони не виявили бажання примиритись.
Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України примушування жінки та чоловіки до шлюбу не допускається.
Частинами 2, 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
За частиною 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Враховуючи наведені норми, а також з огляду на те, що в суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивач наполягає на розлученні та має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, а відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, і що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні положення зазначені і в частині третій статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладені норми чинного законодавства України та ту обставину, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст. 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 19, 141, 142, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
2. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 30 листопада 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №2033.
3. Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету частину судового збору, що становить 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) грн., сплаченого згідно з квитанцією №36292 від 15.12.2021р.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя І.О. Ольшевська