ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без розгляду
"03" травня 2022 р. справа №300/3110/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В.
при секретарі Подольській Т.М.,
за участю:
представника позивача: Марчака М.П.,
представника відповідача - Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків: Гавриляка Р.А.,
представника відповідача - Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області: Гавадзина М.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Державної податкової служби України, в особі відокремленого підрозділу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів з бюджету, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в особі відокремленого підрозділу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів з бюджету.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 року відкрито провадження за правилами за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.65-66).
У підготовчому засіданні 08.11.2021 року, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі № 300/3110/21 в якості співвідповідача - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (т.1, а.с.167-169).
Окрім того, в ході проведення підготовчого судового засідання у зазначеній справі, представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог (т.1 а.с.202-206), у якій ТОВ "Карпатнафтохім" просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо не внесення до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ відомостей, що передбачені Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою КМУ від 25.01.2017 року № 26, які необхідні для відшкодування ТОВ "Карпатнафтохім" суми податку на додану вартість по декларації за листопад 2012 року в сумі 1193808 грн.; стягнути з Державного бюджету України, за рахунок асигнувань, що передбачені на фінансування Державної податкової служби України на користь ТОВ "Карпатнафтохім" невідшкодований залишок бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за листопад 2012 року в сумі 1193808 грн.
10.01.2022 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду (т.2, а.с.38-39).
Водночас, 08.11.2021 року від представника відповідача - Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовних вимог без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до суду.
Подане клопотання мотивоване тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 року у справі № 876/7495/13 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС № 0000012301 від 21.01.2013 року в частині зменшення ТОВ "Карпатнафтохім" суми бюджетного відшкодування в розмірі 1193808 грн. Вказана постанова Львівського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили з моменту її прийняття, тобто 02.12.2015 року. Представник відповідача вважає, що з цього моменту відповідач повинен був дізнатися про порушення свого права відповідне бюджетне відшкодування сум ПДВ, і саме з цього моменту слід обчислювати шестимісячний строк для звернення до суду, що визначений статтею 122 КАС України. Проте, позовна заява ТОВ "Карпатнафтохім" про стягнення коштів з бюджету була подана до суду тільки 18.06.2021 року, тобто, по сливу понад 5-ти років після набрання законної сили постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/7495/13 (т.1, а.с.175-176).
22.11.2021 року від ТОВ "Карпатнафтохім" на адресу суду надійшли письмові пояснення на вищевказане клопотання Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення позовної заяви без розгляду. Представник позивача зазначив, що ТОВ "Карпатнафтохім" своєчасно задекларувало право на бюджетне відшкодування ПДВ (в межах 1095 днів), правомірність відшкодування підтверджено судовими рішеннями у справі № 876/7495/13 від 02.12.2015 року та від 12.10.2016 року, і, відповідно до норм статті 200 ПК України така сума перетворилась в узгоджену суму бюджетного відшкодування, а відтак, і в заборгованість Державного бюджету України перед платником податків. Представник позивача вказує на те, що встановлений статтею 122 КАС України, строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки позивач дізнався про порушення свого права тільки 17.02.2021 року - дати отримання відповіді Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 330/6/33-00050 від 16.02.2021 року та 26.04.2021 року - дати отримання відповіді Державної казначейської служби України № 12-06-06/8184 від 16.04.2021 року (т.1, а.с.187-196).
В судовому засіданні представники відповідачів (Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області) подане клопотання підтримали, та просили його задовольнити.
Представник позивача щодо можливості задоволення вказаного клопотання заперечив.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду.
Частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи за відсутності представника Державної казначейської служби України.
Розглянувши зазначене клопотання, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Калуською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Карпатнафтохім» за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт за №2987/15-2/33129683 від 29.12.2012 року.
В ході перевірки встановлено, що позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, заявлених у податковій декларації за листопад 2012 року в розмірі 1 395 923 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення «В1» №0000012301 від 21.01.2013 року, яким «Карпатнафтохім» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 395 923 грн.
Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.
За результатами розгляду справи № 809/511/13-а Івано-Франківський окружний адміністративний суд 21 березня 2013 року прийняв постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Карпатнафтохім» було відмовлено.
Постановою від 02 грудня 2015 року Львівський апеляційний адміністративний суд у справі №876/7495/13 апеляційну скаргу ТзОВ «Карпатнафтохім» задовольнив, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2015 року у справі 809/511/13-а скасував, частково задовольнивши позовні вимоги позивача у спосіб визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення «В1» №0000012301 від 21.01.2013 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 193 808,00 грн.
Впродовж 2017-2020 років позивач неодноразово звертався до органів ДПС України та Державної казначейської служби України з питань повернення вищевказаної суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 193 808,00 грн., однак отримував виключно письмові відповіді без фактичного зарахування коштів на рахунки Товариства.
Зазначене і слугувало підставою для звернення 22.06.2021 року позивача до суду із даним позовом до відповідачів - Державної податкової служби України, в особі відокремленого підрозділу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів з бюджету.
З огляду на заявлене клопотання Державної податкової служби України, в особі відокремленого підрозділу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, щодо застосування наслідків пропуску позивачем процесуальних строків звернення до адміністративного суду, суд вказує на таке.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, статтею 200 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України) (на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 вказаної статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пункту 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
В пункті 200.12 статті 200 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
У відповідності до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Отже, бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 Податкового кодексу України здійснювалося по алгоритму: податковий орган проводить камеральну перевірку протягом 30 днів після граничного дня подання податкової декларації; у разі відсутності спорів (при узгодженні суми ПДВ відшкодування) податковий орган протягом 5 робочих днів подає до казначейського органу висновок, де вказана узгоджена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню; після отримання висновку від податкового органу казначейський орган протягом 5 робочих днів здійснює безспірне перерахування коштів на рахунок платника податків.
Внаслідок внесення змін Законом №1797-VІІІ до статті 200 ПК України з 1 квітня 2017 року діє новий порядок і відповідно нові правила бюджетного відшкодування. Відповідно до нових правил з метою казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
На сьогоднішній день порядок бюджетного відшкодування регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 26 від 25.01.2017 року «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» .
Відповідно до пунктів 5 та 6 Постанови КМУ № 26 від 25.01.2017 року, заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.
Згідно пунктів 7 та 13 Постанови КМУ № 26 від 25.01.2017 року Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
У разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.
Міністерство Фінансів України забезпечує автоматичну обробку інформації ДФС та Казначейства щодо даних Реєстру та щоденне оприлюднення Реєстру на своєму офіційному веб-сайті, крім інформації про реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування.
Згідно підпункту «г» пункту 200.12. статті 200 ПК України ( у редакції станом на 01.04.2017 року), зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".
Згідно пункту 200.13. статті 200 ПК України, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.
Отже, проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов до висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ незалежно від періоду законодавчого регулювання спірних правовідносин, що викладені вище, здійснювалося та продовжує здійснюватися органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України.
Визначальною передумовою для такого відшкодування є відомості (інформація) податкового органу щодо узгодженості суми бюджетного відшкодування.
Водночас, якщо до 01.04.2017 року така інформація у формі висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету повинна була бути наданою відповідним податковим органом протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного судового рішення, то відповідно, вже після 01.04.2017 року сума бюджетного відшкодування вважалася узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач, просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо не внесення до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ відомостей, що передбачені Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою КМУ від 25.01.2017 року № 26, які необхідні для відшкодування ТОВ "Карпатнафтохім" суми податку на додану вартість по декларації за листопад 2012 року в сумі 1193808 грн. та, як наслідок, стягнути з Державного бюджету України, за рахунок асигнувань, що передбачені на фінансування Державної податкової служби України на користь ТОВ "Карпатнафтохім" невідшкодований залишок бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за листопад 2012 року в сумі 1193808 грн.
Надаючи оцінку порушеному ДПС питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд враховує правову позицію викладену Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративний суду у постанові від 15.02.2021 року у справі №280/4452/18, у якій колегія суддів виклала свою позицію з даного питання.
Так, Верховний суд зазначив, що «…спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування в певних випадках та захисту прав учасників податкових відносин є Податковий кодекс України, який в тому числі регулює і питання порядку здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Статтею 102 ПК України (з 17 липня 2015 року по 19 жовтня 2018 року редакція цієї статті не змінювалась) передбачено строк давності у 1095 днів, зокрема на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 листопада 2020 року (справа № 500/2486/19) вказав, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу.
Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду слід врахувати й те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення заборгованості з бюджету та пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.
Палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла аналогічного правового висновку та у постанові від 14 березня 2019 року (справа №822/553/17) вказала, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів.
Відтак, і вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб'єктом владних повноважень встановленого законом обов'язку можуть бути пред'явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними....
...На переконання колегії суддів, праву платника податків на отримання відповідних сум бюджетного відшкодування та пені кореспондує обов'язок останнього із своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення контролюючим органом та наміру їх захистити. Право на звернення до суду не може бути реалізованим у будь-який невизначений час після його виникнення. Законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов'язання як не сплаченої, так і надміру сплаченої чи такої, що підлягає відшкодуванню, у податковому правовідношенні припиняються. Аналогічний підхід до застосування положень статті 102 ПК України в частині встановлення темпоральних меж права платника ПДВ на повернення бюджетного відшкодування викладено і в постанові Верховного Суду від 3 грудня 2020 року (справа №1340/4394/18)….»
Судом встановлено і сторони цього не заперечують, що днем узгодження бюджетної заборгованості з ПДВ перед позивачем у розмірі 1 193 808,00 грн. є 02 грудня 2015 року (дата набранням законної сили постановою у справі №876/7495/13).
Таким чином, враховуючи положення пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України, сума бюджетного відшкодування мала б бути перерахована позивачу:
1) в період до 01.04.2017 року - за наслідками надходження до Державної казначейської служби України інформації від органу ДФС у формі висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, яка повинна була б наданою відповідним податковим органом протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного судового рішення.
2) в період після 01.04.2017 року - з дня внесення інформації до Реєстру про визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення, в порядку черговості.
В ході розгляду справи, суду не вдалось встановити чи направляв в період до 01.04.2017 орган ДФС до Державної казначейської служби України інформацію у формі висновку по ТОВ "Карпатнафтохім", що не дає можливості суду дійти до переконання про виникнення обов'язку у відповідача вчинити певні дії, а отже і до висновку про початок відліку процесуально строку для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
Водночас, як встановлено зі змісту листа ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 27.06.2018 року «Про надання відповіді» (т.1.а.с. 120-121), орган ДФС поінформував ТОВ "Карпатнафтохім" про наявність в інтегрованій картці по податку на додану вартість станом на 01.01.2018 року переплати в сумі 1 19 3808 по декларації з ПДВ за листопад 2012 року.
Із даним адміністративним позовом ТОВ "Карпатнафтохім" звернулось 22.06.2021 року (том 1 а.с.62), тобто після спливу 1095 днів від останнього дня, встановленого законодавством для зарахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування ПДВ, про стягнення якої подано позов у даній справі.
Крім того суд враховує, що за змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Таким чином формулювання загального правила щодо початку перебігу строку, визначеного ст.122 КАС України, пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об'єктивні (дата порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити хоч як і не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав, проте в усіх випадках - як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Верховний судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративний суду у постанові від 15.02.2021 року у справі №280/4452/18, що наводилася судом вище, зазначив, «.. що зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування ПДВ шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру, на переконання колегії суддів, не може вважатись ні підставою для зупинення перебігу строків давності для вимоги про стягнення, ні початком для відліку строку, встановленого статтею 102 ПК України…»
Суд зазначає, що впродовж розгляду справи позивач, окрім доводів про зміну законодавства з повернення бюджетного відшкодування з ПДВ, не навів жодних поважних причин, які перешкоджали б йому звернутись до суду з позовом у період з 01.04.2017 року по 01.04.2020 року.
При цьому суду, не бере до уваги твердження представника позивача про його необізнаність щодо порушення власних прав та інтересів та отримання інформації щодо цього тільки у 2021 році, оскільки, враховуючи наявні звернення ТОВ "Карпатнафтохім" , що містяться в матеріалах справи та датовані початком 2017 - 2018 років, які надав позивач, останній вчиняв активні дії щодо інформування органів ДФС про наявність у нього права на бюджетне відшкодування з ПДВ за декларацією за листопад 2012.
Так, у зверненні від 15.03.2017 року за №182 ТОВ "Карпатнафтохім" доводить до відома податкового органу про наявність узгодженої суми бюджетної заборгованості з ПДВ згідно декларації за листопад 2012 року за результатами розгляду справи у суді, натомість відповіді на вказаний лист позивачем суду не надано. Зазначене, на думку суду, свідчить про ухилення сторони від можливих негативних для себе наслідків, оскільки на власне переконання суду позивачу таку відповідь було надано.
Однак, окрім зазначеного вище, суд звертає увагу також і на те, що враховуючи правове регулювання, що діяло після 01.04.2017 року, сам факт набрання судовим рішенням законної сили був для сторони відповідачів підставою для внесення інформації про бюджетне відшкодування до відповідного реєстру, що повинно було бути відомо позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Разом з тим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. При цьому Європейський суд з прав людини стверджує, що таке право не є абсолютним та може бути обмежено, що допускається, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою (“Кунерт проти Польщі” (заява № 8981/14)).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).
Високий суд, також вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: 1) забезпеченню юридичної визначеності та остаточності; 2) захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі “Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства” (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (п.137 рішення від 09.01.2013 року за заявою № 21722/11 у справі “Волков проти України”).
При цьому, суд звертає увагу на те, що термін, “позовна давність”, вжитий Європейським судом з прав людини, в змісті КАС України беззаперечно слід розуміти як “строк звернення до адміністративного суду” відповідно до неодноразово висловленої ЄСПЛ позиції щодо внутрішньої кваліфікації права, наслідком якої є розмежування юрисдикцій.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з обов'язкових умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та перешкоджає зловживанню правом доступу до суду.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд безальтернативно залишає позовну заяву без розгляду. При цьому, слід врахувати, що залишення позовної заяви без розгляду є не правом, а обов'язком суду.
Одночасно необхідно прийняти до уваги те, що строк звернення до суду може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала, виключно за наявності поважних причин його пропуску.
Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Як слідує з системного аналізу вищезазначених процесуальних норм, у відповідності до приписів частини 2 статті 19 Конституції України суд не вправі поновити строк звернення до суду за відсутності поважних причин пропуску такого строку.
Однак, позивачем жодних заяв щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду не надано, в підготовчому судовому засіданні про такі причини не повідомлено.
Відтак, такі обставини обґрунтовано позбавляли суд можливості поновити в даному випадку строк звернення до суду.
Водночас, позивач подав заяву в якій обґрунтовував відсутність передумов для залишення позовної заяви без розгляду, які судом відхилені з підстав викладених вище.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, на переконання суду, заявлене клопотання представника відповідача - Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статями 240, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення позовної заяви без розгляду - задоволити.
2. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Державної податкової служби України, в особі відокремленого підрозділу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів з бюджету - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.
Ухвала складена в повному обсязі 10.05.22.