11 травня 2022 року Справа № 280/11855/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій, бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
2) зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 81 424, 63 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум;
3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 25.02.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 463,15 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
4) зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 463,15 грн. за період з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року включно в сумі 53 008,53 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, просить суд зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 30.04.2015 по 25.02.2019 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , проте у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі. Позивач звернувся до суду для вирішення спору. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №400/3239/20 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення. Відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2016 року в сумі 4182,26 грн. За період з 01.12.2015 по 31.12.2015 відповідачем для виплати індексації грошового забезпечення застосовано базовий місяць грудень 2015 року, нарахована та виплачена сума індексації склала 0,00 грн. Проте, при встановленні базового місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для нарахування індексації грошового забезпечення, відповідачем не враховано пункти 5 та 10-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078) та правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 10.09.2020 у справі №200/9297/19-а та від 22.07.2020 у справі №440/3017/19. Як наслідок, відповідачем визначено неправильно базовий місяць в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а саме: грудень 2015 року та січень 2016 року замість січня 2008 року та виплачено індексацію грошового забезпечення в значно меншому розмірі. Крім того, зазначає, що за період з 01.03.2018 по 25.02.2019 позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення, проте не виплачено щомісячну фіксовану індексацію в порушення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 07.12.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано від ВЧ НОМЕР_2 : довідку (або інформацію) про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 25.02.2019; довідку (або інформацію) про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 25.02.2019 із зазначенням базових місяців для розрахунку індексу споживчих цін.
23.12.2021 представником відповідача подано витребувану інформацію та відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звертався з аналогічним позовом до іншого суду, у зв'язку з чим даний спір вирішено. Крім того, відповідач вважає, що позовну заяву подано з пропуском строку звернення. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.
На підставі матеріалів справи, суд встановив такі обставини.
Позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 з 30.04.2015 по 25.02.2019.
На думку позивача, у період проходження військової служби нарахування індексації грошового забезпечення здійснювалось не в повному обсязі.
Вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ВЧ НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 25.02.2019 року включно;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 25.02.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №400/3239/20, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 02.02.2021, визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно. В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №400/3239/20 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у розмірі 4 182,26 грн.
Згідно Довідки про суми грошового забезпечення та індексації нараховані та виплачені ОСОБА_1 за період з 01.05.2015 по 25.02.2019, при розрахунку індексації за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 відповідачем застосовано як базовий місяць червень 2015 року, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - січень 2016 року, загальна сума індексації за вказаний період дорівнює 0,00 грн.
З посиланням на пункти 5 та 10-2 Порядку №1078, позивач вважає, що за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватись з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Оскільки пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008 року, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, позивач вважає, що базовим місяцем для нарахування індексації з 01.12.2015 є січень 2008 року, у зв'язку з чим дії відповідача щодо застосування інших місяців, як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за даний період, є протиправними.
Крім того, на думку позивача, відповідач протиправно не виплатив в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.02.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 463,15 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Щодо строку звернення до суду.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 індексація грошового забезпечення є частиною грошового забезпечення. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) висловила позицію про те, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і індексації грошового забезпечення, оскільки індексація є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовця.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17.
Згідно зі статтею 17 Закону країни “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі “Мушта проти України” нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №№340/184/19.
За наведеного суд не приймає до уваги доводи відповідача та вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Вирішуючи позов по суті, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
В той же час, відповідно до статті 160 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення із позовом стало неправильне та неповне, на думку позивача, виконання відповідачем рішення суду у справі №400/3239/20.
Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до положень статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Заяву, зазначену у частині 1 статті 383 КАС України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у вищезазначеній статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, наведеними нормами чинного процесуального законодавства визначено особливий процесуальний порядок оскарження дій та рішень, вчинених на виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Як встановлено судом, позивач подавав до Миколаївського окружного адміністративного суду позов до ВЧ НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 25.02.2019 року включно;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 25.02.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
У справі, що розглядається, позивач також звернув свої вимоги до ВЧ НОМЕР_2 та просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
2) зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 81 424, 63 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум;
3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 25.02.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 463,15 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
4) зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 463,15 грн. за період з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року включно в сумі 53 008,53 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, очевидним є те, що обидва позови стосуються одного й того самого періоду з 01.12.2015 по 25.02.2019, протягом якого позивач вважає протиправним не нарахування (нарахування не в повному обсязі) індексації грошового забезпечення; порушують питання визначення січня 2008 року як базового місяця при обчисленні індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, повноти й правильності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 25.02.2019, а також ставлять на розгляд суду питання наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень Порядку №1078.
Отже, вирішуючи даний спір, суд має в першу чергу визначити, чи не були вирішені заявлені у даній справі позовні вимоги під час розгляду адміністративної справи №400/3239/20.
Суд зазначає, що, в цілому, позовні вимоги в обох справах стосуються періоду з 01.12.2015 по 25.02.2019, протягом якого позивач вважає протиправним не нарахування (нарахування не в повному обсязі) індексації грошового забезпечення, однак умовно такий період можна поділити на два окремих періоди: з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 25.02.2019.
За змістом рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №400/3239/20, щодо періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018 суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення у цей період. При цьому, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки повноваження щодо здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення у спірних правовідносинах покладається на відповідача. Зазначено, суд при вирішенні даного спору не може підміняти собою орган, на який покладено обов'язок щодо нарахування та виплати індексації, та здійснювати за відповідача відповідний розрахунок сум індексації, що підлягають виплаті позивачу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в межах адміністративної справи №400/3239/20 спірне питання щодо застосування січня 2008 року як базового місяця при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, судом не розглядалось по суті.
На користь такого висновку свідчить також і зміст постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №440/3239/20, відповідно до якої, з посиланням правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлено в постанові від 15.10.2020 по справі 240/11882/19, судова колегія погодилась з висновками суду першої інстанції, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення. Питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації також є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Стосовно періоду з 01.03.2018 по 25.02.2019, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №400/3239/20 відмовлено в задоволенні позову в цій частині з тих підстав, що у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у зв'язку з тим, що у період з квітня по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. При цьому, у період з 01.12.2018 по 25.02.2019 відповідачем у повному обсязі та відповідно до вимог законодавства здійснено позивачу виплату індексації за період перебування на грошовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_2 з 01.12.2018.
Аналіз рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №440/3239/20 дозволяє дійти висновку, що заявлені у цій справі позовні вимоги, що стосуються періоду з 01.03.2018 по 25.02.2019, вже вирішені судом, і суд дійшов висновку про те, що у вказаний період індексація грошового забезпечення нарахована і виплачена позивачу в повному обсязі.
При цьому, суд звертає увагу, що під час розгляду адміністративної справи №400/3239/20 позивач не був позбавлений можливості у процесуальний спосіб доводити свою позицію щодо належного, на його думку, розміру індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 25.02.2019, у тому числі з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, а у випадку незгоди з висновком Миколаївського окружного адміністративного суду про те, що за вказаний період індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена позивачу в повному обсязі - не був обмежений у праві оскаржити таке рішення в апеляційному порядку.
Натомість, всупереч встановленого процесуального порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, крім іншого, окремо заявив позовні вимоги, які вже вирішені судовим рішенням у справі №400/3239/20, яке набрало законної сили.
Суд не наділений повноваженнями повторно вирішувати спір між учасниками правовідносин у випадку, якщо такий спір вже вирішено судом, оскільки це призведе до порушення принципу поваги до остаточного судового рішення та обов'язковості його виконання.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.08.2020 у справі №1340/4630/18, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Враховуючи наведене, позовні вимоги, що стосуються періоду нарахування індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 25.02.2019 не підлягають задоволенню.
Разом із тим, заявлені у цій справі позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, а також зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 81 424, 63 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум, судом у справі №400/3239/20 не розглядались з посиланням на їх передчасність, відтак, суд вирішує такі позовні вимоги по суті.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, тут і в подальшому в редакції на час виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі статтею 4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Відповідно до статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з частиною 2 статті 6 цього ж Закону, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка)..
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з п.5 Порядку №1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
В контексті наведеного суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На час прийняття позивача на військову службу у квітні 2015 року діяв абзац 3 п. 10-1 Порядку №1078, за правилами якого обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Пунктом 10-2 Порядку №1078 було визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 9 грудня 2015 р. №1013 (набрала чинності 15.12.2015), крім іншого, внесено зміни до Порядку №1078, зокрема:
- пункт 5 викладено в такій редакції:
«5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку ….»;.
- пункти 10-1 і 10-2 викладено в такій редакції:
«10-1. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено.
У разі коли в результаті перерахунку пенсій за рішеннями судів, які набрали законної сили, виплати перерахованих сум до пенсії фактично не здійснені і строки їх виплати не визначені, місяць, в якому значення індексу споживчих цін було прийнято за 1 або 100 відсотків, для визначення індексації пенсії не змінюється.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації матеріального забезпечення безробітних здійснюється з місяця, в якому розпочата відповідна виплата.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації стипендії здійснюється починаючи з місяця, в якому її призначено. У разі коли особа не отримувала стипендію або втратила право на її призначення, а в подальшому стипендія їй була знову або вперше призначена (за результатами наступного семестрового контролю, у зв'язку з переведенням на навчання за державним замовленням, виникненням підстав для призначення соціальної стипендії, поновленням на навчання тощо), обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця призначення стипендії.
У разі переведення з іншого навчального закладу студента, який не втрачав право на отримання стипендії, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації цієї стипендії здійснюється починаючи з місяця, в якому її призначено у навчальному закладі до переведення.
У разі збільшення учням і студентам за результатами семестрового контролю розміру ординарної (звичайної) академічної стипендії або соціальної стипендії як таким, що мають 10-12 балів з кожного предмета за дванадцятибальною шкалою або середній бал успішності “5” за п'ятибальною шкалою оцінювання, а також призначення інших академічних стипендій за результатами навчання, розміри та порядок призначення яких визначаються окремими нормативно-правовими актами (стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії), обчислення індексу споживчих цін для індексації стипендії продовжує здійснюватись з місяця призначення розміру ординарної (звичайної) академічної стипендії або соціальної стипендії.
10-2. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник».
Аналіз наведеного дозволяє дійти висновку, що, починаючи з 15.12.2015, для переведених працівників, новоприйнятих працівників, працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється від моменту останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Водночас, зміни, внесені до п.10-2 Порядку №1078, жодним чином не торкнулись тих працівників, які на момент відповідних змін вже працювали, і для яких індекс споживчих цін вже був обчислений за правилами, що діяли на момент їх прийому на роботу (призначення на посаду) з визначенням місяця прийняття працівника на роботу як базового, та подальшою зміною базового місяця у випадку підвищення тарифних ставок (окладів).
Враховуючи, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, суд вважає, що запроваджені зміни не можуть бути підставою для зміну підходу до визначення базового місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, установленого раніше при прийомі на роботу.
Отже, оскільки позивач був прийнятий на військову службі з 30.04.2015, тобто до запровадження відповідних змін до Порядку №1078, і при його новому призначенні базовий місяць, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, був визначений відповідно до чинної на той момент редакції Порядку №1078 з місяця прийому на військову службу, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відсутні підстави для визначення січня 2008 року як базового місяця, починаючи з місяця останнього підвищення окладу, за посадою, яку займає позивач.
При цьому, необхідно звернути увагу на нерелевантність посилання позивача на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 10.09.2020 по справі №200/9297/19-а та від 22.07.2020 по справі №400/3017/19, оскільки в даних постановах Верховний Суд не формував правові висновки щодо визначення базового місяця індексації, а надавав оцінку процесуальним діям суду апеляційної інстанції щодо роз'яснення прийнятого ним рішення.
Також безпідставними є посилання позивача роз'яснення, викладені у листах Міністерства оборони України від 31.01.2018 №1725/з та від 16.11.2020 №7159/з/3, оскільки наведені роз'яснення не є нормативно-правовими актами та є обов'язкові до застосування.
Відтак, виходячи з наведених позивачем аргументів, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій, бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11.05.2022.
Суддя М.О. Семененко