12 травня 2022 року Справа № 280/167/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське, вул. Шкільна, буд. 5а, ЄДРПОУ 24910971) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та зобов'язати Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за результатами її розгляду прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні.
Ухвалою судді від 10.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2021 позивачем на адресу Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області була направлена заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність позивача. До заяви був доданий оригінал проекту землеустрою. Впродовж більше 3 місяців відповіді від Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області позивачем отримано не було. У вересні 2021 року позивач звернувся із заявою до сільської ради про надання належним чином засвідченої копії рішення Долинської сільської ради щодо розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. За результатом розгляду якої 26.09.2021 від Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області ним був отриманий лист за вихідним №07-06/1688, яким повідомлялося, що заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність позивача було винесено на розгляд пленарного засідання 11 чергової сесії восьмого скликання Долинської сільської ради, яке відбулось 16.09.2021 та за результатами голосування, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства депутатами не прийнято, оскільки за результатами голосування не набрало більшості голосів. Втім, будь-які пояснення чи мотивована відповідь із посиланням на відповідні нормативно - правові акти діючого законодавства у наданій відповіді були відсутні хоча за наслідками розгляду заяви суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення.
Обґрунтовуючи зміст позовних вимог щодо зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою позивач зазначив, що оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Окрім того вказує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача, як того вимагає стаття 118 Земельного кодексу України, оскільки цією правовою нормою права не закріплено за суб'єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим позивач клопотав перед судом про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подачі звіту про виконання рішення суду.
Відповідач подав до суду відзив (вх.№8427 від 03.02.2022), в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що профільною постійною комісією було вирішено підтримати запропонований проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу та рекомендувати винести його на розгляд сесії. Проте, за результатами голосування на пленарному засіданні сесії даний проект рішення не набрав необхідної кількості голосів для прийняття рішення. Тому, рішення не було прийнято. У зв'язку з цим позивачу було направлено відповідь сільською радою у формі листа про те, що винесене на розгляд сесії питання стосовно позивача не набрало необхідної кількості голосів. До відзиву у якості доказів правомірності своїх дій, відповідач надав копії проекту рішення Долинської сільської ради, протоколу постійної комісії від 16.09.2021, протоколу засідання сесії від 16.09.2021 №11 та Регламенту роботи Долинської сільської ради восьмого скликання. Також відповідач зазначив, що отримане позивачем розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0000 га, землі сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами) для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу, розташованих на території Розумівської сільської ради за межами населених пунктів не породжує у позивача права на цю земельну ділянку. Окрім того відповідач зазначив, що в даному випадку позивачу не було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та не залишено його клопотання без розгляду. Долинською сільською радою дотримано вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Долинської сільської ради, а тому визнання протиправною бездіяльність Долинської сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області не відповідає дійсності та не підлягає розгляду. Крім того відповідач зазначив, що Долинська сільська рада не може в будь - який спосіб схиляти депутатів до прийняття або неприйняття того чи іншого рішення.
28.03.2022 на адресу суду від позивача надішла відповідь на відзив (вх.№14457), відповідно до якого позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 29.11.2012 ОСОБА_1 , розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області №1295 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0000 га, землі сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами) для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу, розташованих на території Розумівської сільської ради за межами населених пунктів.
Згідно з пунктом 2 вищезазначеного розпорядження позивачу запропоновано розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати його на розгляд і затвердження згідно чинного законодавства. На виконання пункту 2 вказаного розпорядження за замовленням позивача ФОП ОСОБА_3 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, серед інших визначених законодавством документів, містив висновки про його погодження Міжрайонним управлінням у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Запорізької районної державної адміністрації та підприємством «Запорізький науково - дослідний центр» заснованим на власності ЗОГО «Запорізьке товариство охорони пам'яток історії та культури». Терміни дії цих погоджень є необмеженими
21.05.2021 позивач звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою на адресу Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області. До заяви позивач додав оригінал проекту землеустрою. Але, більше 3 місяців жодної відповіді від відповідача позивач не отримував. В подальшому, у вересні 2021 року позивачем знов була направлена заява до відповідача про надання належним чином засвідченої копії рішення сільської ради щодо розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
26.09.2021 від Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області позивачем отримано лист за вихідним №07-06/1688, яким повідомлялося, що заяву було винесено на розгляд пленарного засідання 11 чергової сесії восьмого скликання Долинської сільської ради, яке відбулось 16.09.2021 та за результатами голосування, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства депутатами не прийнято, оскільки за результатами голосування не набрало більшості голосів.
Вважаючи бездіяльність відповідача, що виявилась у неналежному розгляді заяви про затвердження проекту землеустрою, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад.
До повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності територіальних громад (стаття 12 Земельного кодексу України).
За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належать до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Розпорядження земельними ділянками державної форми власності, які у зв'язку з реформою у сфері земельних відносин перейшли у комунальну власність врегульовано Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423 - ІХ, який набув чинності 27.05.2021.
Цим Законом, зокрема підпунктом 58 пункту 4, розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, згідно з яким з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності врегульовані статтею 116 Земельного кодексу України. У відповідності до частин 1-3 цієї статті, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, у тому числі, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до частини 10 статті 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Частиною 11 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Отже, Земельним кодексом України передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується та затверджується у відповідності до приписів статті 186 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Відповідно до частини 8 статті 186 Земельного кодексу України, підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Крім того суб'єктам, які наділені повноваженнями погоджувати і затверджувати документацію із землеустрою забороняється вимагати: 1) додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій»; 2) надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; 3) проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт. Кожен суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами (частина 9 статті 186 Земельного кодексу України).
Під час розгляду справи судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який подавався до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області позивачем, згідно вимог земельного законодавства підлягає затвердженню сільською радою та не передбачає на теперішній час отримання погодження органів, визначених статтею 186 Земельного кодексу України.
Частина 10 статті 118 Земельного кодексу України встановлює, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, /…/, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Отже, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Разом з цим, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який подавався позивачем на затвердження, містить висновки про його погодження Міжрайонним управлінням у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Запорізької районної державної адміністрації та підприємством «Запорізький науково - дослідний центр» заснованим на власності ЗОГО «Запорізьке товариство охорони пам'яток історії та культури». Терміни дії цих погоджень є необмеженими, і це повністю виключає наявність в поданій позивачем документації із землеустрою передбачених законодавством підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Сільська рада складається з депутатів (частина 1 статті 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено обов'язок депутата місцевої ради додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів.
У частині 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
При цьому, згідно з частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже законодавцем врегульовано, що питання відведення земельних ділянок розглядаються на сесії ради не рідше ніж один раз на місяць та за результатами розгляду цих питань приймається відповідний акт у формі рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, або про відмову, або про залишення клопотання без розгляду.
Під час розгляду справи судом встановлено, що перше звернення до відповідача позивачем направлено 21.05.2021. Втім, відповідь у формі листа від відповідача позивачем отримано лише 26.09.2021, тобто більш ніж через три місяці після надходження звернення позивача.
На переконання суду сільською радою не було дотримано вимог Конституції України, статті 118 Земельного кодексу України та статей 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» при розгляді заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 у зв'язку з чим вимога щодо визнання бездіяльності Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області протиправною підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за результатами її розгляду прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні, суд зазначає наступне.
Зобов'язанню затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який є адміністративним актом передує визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без обов'язкових дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно - правовим актом, проектом нормативно - правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправності поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Дискреційні повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь - ким.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправомірність, а за наявності правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v.Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).
Відповідно до вимог частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Отже, оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою з урахуванням висновків суду.
Також, поряд з позовними вимогами позивач просив зобов'язати Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області подати Запорізькому окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду у цій справі у строк встановлений судом.
Відповідно до частини 1-3 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
У відповідності до частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова (окрім іншого): забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань.
Частиною 5 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
Оцінивши в сукупності обставини справи, суд вважає за необхідне застосувати до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі голови цієї ради - зобов'язання, у вигляді подання (надіслання) до суду протягом двох місяців після набрання цим рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, що сприятиме ефективному захисту порушеного права зі сторони суб'єкта владних повноважень, і є достатнім заходом судового контролю за виконанням рішення суду.
Проаналізувавши наведене вище в контексті встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивачем дотримано всіх критеріїв визначених земельним законодавством за для реалізації свого права на отримання земельної ділянки. При цьому, у спірних правовідносинах не вбачається жодних підстав, мотивів або ж аргументів, які б давали можливість суб'єкту владних повноважень діяти на власний розсуд (дискреційно).
При вирішенні вказаного спору, судом не перебираються властиві суб'єкту владних повноважень функції, а лише дається правова оцінка спірним правовідносинам і визначається належний спосіб захисту з урахуванням вимог статті 245 КАС України, який сприятиме повному захисту порушеного права та інтересу позивача.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази і довести певні обставини, які свідчать про правомірність йог дій/бездіяльності, законність прийнятих рішень. Однак, відповідач у згаданих правовідносинах, жодним доказом або ж нормою законодавства не спростував доводів позивача.
Беручи до уваги наведене, та оцінюючи наведені сторонами по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2724,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 09.12.2021.
Тому суд приходить до висновку стягнути з відповідача на користь позивача в повному обсязі понесені останнім судові витрати, у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2724,00 грн.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 78, 81, 122, частинами 1-3 статті 116, частинами 9-11 статті 118 Земельного кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське, вул. Шкільна, буд. 5а, ЄДРПОУ 24910971) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Зобов'язати Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за результатами її розгляду прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні.
Зобов'язати Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області подати Запорізькому окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду у цій справі протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське, вул. Шкільна, буд. 5а, ЄДРПОУ 24910971) судовий збір в сумі 2724,00 грн
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 12 травня 2022 року
Суддя О.О. Артоуз