25 січня 2022 року 16:13Справа № 280/8690/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Войтенко Д.В. та представників
відповідача Юрчак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
17.09.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.10.2018 №0030111305.
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою із висновком контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог підпункту 296.5.1 пункту 296.5 статті 296 Податкового кодексу України в частині заниження суми єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за IV квартал 2015 року у розмірі 274 739,63 грн. Позивач зауважує, що протягом 2015 року ним здійснювались господарські операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за договорами комісії. Посилаючись на норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, П(С)БО №15 «Дохід» вказує, що загальна сума обороту за вказаними операціями не є доходом фізичної особи - підприємця, а таким доходом є виключно сума отриманої комісійної винагороди. Зазначає, що контролюючому органу надавались відповідні пояснення документи, що підтверджують вищезазначені обставини. З урахуванням викладеного вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 22.09.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 18.10.2021 ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду із позовною заявою; відкрито провадження у справі № 280/8690/21; призначено підготовче засідання на 11.11.2021.
08.11.2021 від представника позивача надійшла заява (вх. №64523) щодо доручення додаткових матеріалів до справи.
Відповідач позов не визнав, у письмовому відзиві (вх. від 11.11.2021 №65731) посилається на те, що позивач у період з 01.08.2015 по 31.12.2016 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку (2 група, 20%). За результатми перевірки повноти декларування обсягу виручки, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, встановлено, що за даними АСМО «Інспектор 2006» ФОП ОСОБА_1 у 2015 році задекларовано експортних операцій до ВЕЗ «Крим» на загальну вартість товарів (послуг) 3 331 597,50 грн. Позивачу направлено запити щодо встановлених розбіжностей, однак відповіді ним не надано. Під час проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не включено до складу річного доходу за 2015 рік суми доходу від здійснення експортних операцій, внаслідок чого встановлено заниження валового доходу за 2015 рік на 3 297 281,10 грн. З 01.01.2016 позивачу анульовано свідоцтво платника єдиного податку та здійснено переведення на загальну систему оподаткування. Враховуючи наведене та те, що перевищення обсягу доходу, встановленого для платників єдиного податку другої групи відбулось в IV кварталі 2015 року, ФОП ОСОБА_1 повинен був відобразити у декларації платника єдиного податку за 2015 рік суму перевищення та оподаткувати різницю за ставкою 15%. Так, ФОП ОСОБА_1 не відображено суму доходу, що підлягає оподаткуванню за ставкою 15% у розмірі 1 831 597,50 грн., що в свою чергу призвело до заниження бази оподаткування єдиним продатком, у зв'язку із чим відбулось заниження суми нарахованого та сплаченого до бюджету єдиного податку у розмірі 274 739,63 грн. Звертає увагу, що під час перевірки позивач не відповів на обов'язковий запит контролюючого органу та не повідомив про причини невідповідності задекларованих сум доходів вартості товару, вивезеного фізичними особами за межі митної території протягом 2015-2017 років з даними податкової звітності. З огляду на викладене вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позову.
Протокольною ухвалою суду від 11.11.2015 замінено відповідача у справі з Головного управління ДФС у Запорізькій області на Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663); відкладено підготовче засідання до 09.12.2021.
17.11.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №67083), в якій він заперечує проти доводів контролюючого органу. Зокрема, зауважує, що до позовної заяви, на підтвердження надання позивачем посередницьких послуг з поставки товарів, долучено копії договорів комісії із додатками, звіт комісіонера, виписки по особовим рахункам. Крім того, на початку 2016 року позивач надав відповідні пояснення та копії первинних документів стосовно спірних операцій та надходження коштів на розрахунковий рахунок до податкової, про що свідчить копія відповідного листа, долучена до матеріалів справи.
24.11.2021 від представника відповідача надійшли заперечення (вх. №69204), відповідно до яких, зокрема, під час перевірки банківська виписка платником не надавалась. Крім того, до заперечень долучено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 09.12.2021 у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення адміністративного позову без розгляду відмовлено.
Протокольною ухвалою суду від 09.12.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022.
В судовому засіданні 12.01.2022 судом оголошено перерву до 25.01.2022.
25.01.2022 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №5445) про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».
У судовому засіданні 25.01.2022 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності з'ясував наступне.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 31.07.2015 по 06.06.2017 був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця з основним видом економічної діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами щирокого асортименту (код КВЕД 46.19).
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті Податкового кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 17.08.2018 №2865, у період з 20.08.2018 по 23.08.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 31.07.2015 по 06.06.2017 та з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 31.07.2015 по 06.06.2017, за результатами якої складено акт від 23.08.2018 №862/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення платником податків вимог пп. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу України, а саме заниження суми єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за IV квартал 2015 року у розмірі 274 739,63 грн.
Висновки контролюючого органу базуються на тому, що у 2015 році позивачем задекларовано експортні операції до ВЕЗ «Крим» на загальну вартість товарів (послуг) 3 331 597,50 грн., проте не включено до складу річного доходу за 2015 рік суми доходу від здійснених експортних операцій. Отже, позивачем отримано дохід на суму більшу, ніж встановлена гранична сума доходу ддя платників єдиного податку ІІ групи у розмірі 1 500 000,00 грн. Враховуючи наведене та те, що перевищення обсягу доходу, встановленого для платників єдиного податку другої групи відбулось в IV кварталі 2015 року, ФОП ОСОБА_1 повинен був відобразити у декларації платника єдиного податку за 2015 рік суму перевищення та оподаткувати різницю за ставкою 15%. З урахуванням вищезазначеного, ФОП ОСОБА_1 не відображено суму доходу, що підлягає оподаткуванню за ставкою 15% у розмірі 1 831 597,50 грн., що в свою чергу призвело до заниження бази оподаткування єдиним продатком, у зв'язку із чим відбулось заниження суми нарахованого та сплаченого до бюджету єдиного податку у розмірі 274 739,63 грн.
09.10.2018 на підставі акту перевірки від 23.08.2018 №862/08-01-13-05/ НОМЕР_1 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0030111305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» у розмірі 343 424,54 грн., у т.ч. 274 739,63 грн. - за податковими зобов'язаннями, 68 684,91 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2018 № 00030111305, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно із п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За правилами п. 291.4 ст. 291 ПК України до другої групи платників єдиного податку можуть бути віднесені фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку, зокрема, фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Відповідно до п. 292.14 ст. 292 ПК України визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Згідно із п. 292.16 ст. 292 ПК України, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.
При цьому, якщо протягом календарного року платники першої і другої груп використали право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв'язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році такі платники мають за умови неперевищення ними протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.
На виконання п. 296.2 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п'ятої групи.
Відповідно до пп. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) групп.
При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Згідно із пп. 296.5.2 п. 296.5 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають: 1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу; 2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку; 3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).
Підпунктом 1 підпункту 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України встановлено обов'язок платника єдиного податку перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 31.07.2015 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Комісіонер) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Комітент) укладено Договір комісії №31/07-2015, за умовами якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснити від свого імені за рахунок Комітента наступні правочини: надати Комітенту посередницькі послуги з посавки товару та/або товарів (продуктів харчування) на територію вільної економічної зони Крим, з метою його подальшої реалізації (продажу) на території вільної економічної зони Крим, в межах Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (№1636-VII від 12 серпня 2014 року). (п. 1.1. Договору). Комісійна винагорода, яка має бути виплачена Комісіонеру, складає 1% від оціночної вартості товарів (продуктів харчування), поставки яких здійснені в період і строки, зазначені у Додатку №1 до даного Договору. (п. 4.1. Договору). Комісійна винагорода і суми, витрачені Комісіонером на виконання доручення Комітента, мають бути виплачені Комісіонеру в 90-денний строк з дня надання їм Комітенту письмового звіту про виконання доручення. (п. 4.4. Договору). Майно (товар та/або продукти харчування), що надійшли до Комісіонера від Комітента або придбані Комісіонером за рахунок Комітента, є власністю останнього. (п. 6.1. Договору).
В підтвердження виконання умов даного договору до матеріалів справи надано його копію із Додатком від 31.07.2015 №1 до нього, Звіт Комісіонера від 01.12.2015 за Договором комісії від 31.07.2015 №31/07-2015, відповідно до якого у період з 01.08.2015 по 01.12.2015 Комісіонером фактично здійснено поставку товару (філе курячого, четверті задньої курячої, стегна курячого, гомілки курячої, крил курячих) на загальну суму 2 911 620,00 грн., розрахункова сума комісійної винагороди - 29 116,20 грн. Випискою по особовим рахункам позивача за період з 15.02.2015 по 09.09.2019 підтверджується, що Комітентом йому перераховано наступні суми: 15.12.2015 - 9 650,00 грн., 16.12.2015 - 14 850,00 грн., 17.12.2015 - 4 616,20 грн.
Також, між тими самими сторонами 14.09.2015 укладено Договір комісії №14/09-2015 аналогічного змісту.
В підтвердження виконання умов даного договору до матеріалів справи надано його копію із Додатком від 14.09.2015 №1 до нього, Звіт Комісіонера від 01.12.2015 за Договором комісії від 14.09.2015 №14/09-2015, відповідно до якого у період з 14.09.2015 по 01.12.2015 Комісіонером фактично здійснено поставку товару (олії сонячної рафінованої дезодорованої) на загальну суму 520 020 грн., розрахункова сума комісійної винагороди - 5 200,20 грн. Випискою по особовим рахункам позивача за період з 15.02.2015 по 09.09.2019 підтверджується, що Комітентом 15.12.2015 йому перераховано зазначену суму комісійної винагороди.
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган виходив із того, що доходом комісіонера є вся виручка, яка надходить від продажу товару, а не лише сума комісійної винагороди.
Суд із даним висновком не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно із ч. 3 ст. 1012 ЦК України, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Частиною першою статті 1013 ЦК України встановлено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Згідно із ст. 1018 ЦК України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Отже, з наведеного вбачається, що за договором комісії право власності на майно чи послугу не переходить до комісіонера. За посередницькі послуги комісіонер отримує винагороду від комітента, яка і є його доходом.
За визначенням п. 292.4. ст. 292 ПК України, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Відповідно до пп. 6.2 п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N 290, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.
Згідно п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід» дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
Враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку, що доходом комісіонера є не вся виручка, яка надходить фізичній особі-підприємцю від продажу товару, а лише сума комісійної винагороди, яка належить йому по праву згідно з договором комісії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №820/3092/21, від 10.12.2021 у справі №1840/3752/18.
Контролюючим органом не доведено, що фактична сума доходу ФОП ОСОБА_1 у 2015 році перевищувала 1 500 000,00 грн.
Отже, враховуючи, що отримана ФОП ОСОБА_1 від реалізації продуктів харчування сума не є його доходом в розумінні п. 292.1 ст. 291 ПК України, висновки податкового органу про перевищення позивачем граничного розміру доходу за 2015 рік з тих підстав, що до загального доходу має включатися вся сума коштів, отриманих суб'єктом господарювання на виконання договорів комісії, а не лише комісійна винагорода, є безпідставними. Відповідно, є безпідставними висновки про порушення платником податків вимог пп. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу України, а саме заниження суми єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за IV квартал 2015 року у розмірі 274 739,63 грн.
При цьому, стосовно посилань податкової на ненадання позивачем відповіді на запит контролюючого органу та неповідомлення про причини невідповідності задекларованих сум доходів вартості товару, вивезеного фізичними особами за межі митної території протягом 2015-2017 років з даними податкової звітності слід зазначити наступне.
Так, представником позивача до матеріалів справи надано копію листа «Про надання відповіді на запит про надання інформації та її документального підтвердження», за підписом ФОП ОСОБА_1 на ім'я першого заступника начальника ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, при цьому у листі зазначено, що його складено 12.01.2016 у відповідь на лист від 15.12.2015 №14234/10/08-27-2201. Також, у листі міститься посилання на копії документів, які до нього додаються (первинні документи, складені за результатами виконання умов договорів комісії). Однак, матеріали справи не містять доказів направлення (отримання) податковою листа «Про надання відповіді на запит про надання інформації та її документального підтвердження» з доданими до нього документами. При цьому, податковий орган спростовує його отримання.
Разом із тим, в акті перевірки від 23.08.2018 №862/08-01-13-05/ НОМЕР_1 зазначено, що при перевірці використано, серед іншого, первинні документи та банківські виписки; договори поставки. В акті перевірки податковий орган посилається на конкретні договори комісії, рахунки-фактури, дати відвантаження товарів згідно CMR.
Отже, хибні висновки відповідача в акті перевірки пов'язані не із ненаданням платником податків інформації та її документального підтвердження, а зумовлені позицією контролюючого органу про те, що доходом комісіонера є вся виручка, яка надходить від продажу товару, а не лише сума комісійної винагороди.
Щодо посилань в акті перевірки на порушення строків розрахунків слід зазначити, шо за умовами договорів комісії комісійна винагорода і суми, витрачені Комісіонером на виконання доручення Комітента, мають бути виплачені Комісіонеру в 90-денний строк з дня надання їм Комітенту письмового звіту про виконання доручення (п. 4.4. Договору), а не протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження товару, як помилково вважає податкова.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 09.10.2018 №0030111305 прийнято не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 09.10.2018 №0030111305.
3. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3434 (три тисячі чотириста тридцять чотири) гривні 25 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 12.05.2022.
Суддя Ю.П. Бойченко