22 лютого 2022 року (10 год. 53 хв.)Справа № 280/1948/19 СН/280/59/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Конишевої О.В.
за участю секретаря судового засідання Власов В.В.,
представників сторін:
позивача-Харченко Р.В.,
відповідача - Юрчак О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області), правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДОПРУ 44118663) в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2019 року №0002991305, №0003011305 та №0003001305.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 07.10.2021 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
05.11.2021 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №280/1948/19 передано на розгляд судді Конишевій О.В.
Ухвалою суду від 10.11.2021 прийнято до провадження справу №280/1948/19 (Провадження № СН/280/59/21), призначено підготовче засідання на 06.12.2021.
Ухвалою суду від 06.12.2021 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 08.02.2022.
Ухвалою суду від 08.02.2022 провадження у справі поновлено.
Протокольною ухвалою суду від 08.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у цьому ж засіданні 22.02.2022.
Представник позивача, у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема зазначила, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року. Також позивач зазначила, що не погоджується з нарахованою сумою грошового зобов'язання та вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем норм діючого законодавства є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення протиправними і таким, що підлягають скасуванню.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов. Зокрема зазначив, що в процесі перевірки позивача встановлено, що позивачем в період 2017 року отримано доходи за ознакою «126», які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) доходу та відображенням платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Податкова декларація про майновий стан та доходи за 2017 рік позивачем до контролюючого органу не подана, а суми анульованої кредитної заборгованості за 2017 рік у розмірі 803 079, 46 грн., як отримане додаткове благо, не включено до загального річного оподатковуваного доходу за відповідний звітний період, чим порушено норми ПК України. Наголошує, що пункт 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитної суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, відносно якого відбулась зміна зобов'язання з іноземної валюти у гривню, але позивачем у даному випадку не доведено вказану обставину, також як і не надано доказів на підтвердження факту зміни умов кредитного договору.
Відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає.
Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що між позивачем (позичальник) та AT «УкрСиббанк» (позикодавець) було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11330164000 від 10 квітня 2008 року, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 40000 дол. США. Відповідно до квитанції №78 від 10 квітня 2008 року позивачем отримано 202000,00 грн, що станом на день укладання договору становило 40000 дол. США. Відповідно до п.1.1 Договору банк позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати ануїтетні платежі у розмірі 450, 00 доларів США щомісячно. Пунктом 1.3.1 Договору № 11330164000 від 10.04.2008, передбачено оплату відсотків у розмірі 12, 5 % річних. Причому, первинно підлягали сплаті саме відсотки за кредитом.
З 2008 року по лютий 2015 року позивач вчасно сплачувала всі платежі та виконувала взяті на себе зобов'язання згідно з графіком платежів, останній платіж було здійснено 6 січня 2015 року, що підтверджуються копіями банківських квитанцій долучених до матеріалів справи, а також інформацією від банківської установи. На виконання умов договору позивачкою фактично у період з 2008 по 2017 роки загалом було сплачено суму еквівалентну 47160,00 доларам.
Як було встановлено судом, 28 березня 2017 року від AT «УкрСиббанк» надійшов гарантійний лист, в якому позивачу повідомили умови «прощення» частини боргу, а саме: остання мала оплатити 10710 дол. США та 14429,73 грн. для припинення своїх зобов'язань за кредитним договором. Цього ж дня позивач оплатила 290814,49 грн (еквівалент 10710 дол. США) та понесені банком судові витрати в сумі 14429,73 грн, що підтверджується копіями квитанцій №25 та №46 від 28 березня 2017 року.
28.03.2017 позивачу було вручено повідомлення від (а.с.93 т.2) в якому з посиланням на положення п."д" пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України та на рішення «УкрСиббанку » про анулювання кредитної заборгованості було розписано суму боргу позивача станом на 28.03.2017 виходячи з курсу НБУ на вказаний день.
Згідно з листом АТ «Укрсиббанк» від 25 вересня 2018 року банком було здійснення прощення (анулювання) позивачу основної суми заборгованості за кредитом в розмірі 803079,46 грн.
У зв'язку із надходженням інформації про отримання позивачем у 2017 році доходу в сумі 803079,46 грн (сума прощеного боргу) ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято наказ №3857 від 14 листопада 2018 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 27 грудня 2018 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого донараховано військовий збір за 2017 рік у сумі 12034,19 грн; пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 179.1, пп. 179.7 ст. 179 ПК України, а саме: не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік; пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 144410,30 грн.
22 лютого 2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002991305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» за основним зобов'язанням 144410,30 грн та штрафними санкціями 36102,58 грн; №0003011305, яким збільшено грошові зобов'язання за платежем військовий збір за основним зобов'язанням 12034,19 грн та штрафними санкціями 3008,55 грн; №0003001305, яким застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну подачу декларації у розмірі 170,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли, суд враховує наступне.
Як зазначив Верховний суд у даній справі, основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення контролюючим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вимоги податкового органу щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з такої суми, як і застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання декларації про майновий стан і доходи, є похідними за своєю суттю.
Питання правозастосування абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отримало оцінку у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17, у якій касаційний суд дійшов наступних висновків:
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Отже, за висновком Судової палати, аналіз наведених норм законів дає підстави резюмувати, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" (далі-Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Системний аналіз правових норм дає підстави для висновку, що за змістом наведених положень у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Верховний суд направляючи дану справу на новий розгляд зазначив, що судами не встановлено наявності всіх передбачених умов для його застосування, а саме: факту зміни валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої. Втім, одна лише констатація факту анулювання заборгованості за кредитом без перевірки умов відповідних договорів, або інших документів та доказів, які б засвідчували саме факт зміни валюти зобов'язання, не є свідченням встановлення всіх обставин, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином суд, враховуючи висновки Верховного суду встановив наступне.
28.03.2017 позивачу було вручено повідомлення (а.с.93 т.2) в якому з посиланням на положення п."д" пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України та на рішення « УкрСиббанку » про анулювання кредитної заборгованості було розписано, що сума основного боргу (кредиту) 295757,49 доларів США, 49 центів що складє 803 079,46 грн., виходячи з курсу НБУ станом на 28.03.2017, також зазначено про анулювання боргу по сумі процентів.
Банк на підтвердження належного повідомлення позивача про виникнення у неї доходу, отриманого платником податку як додаткового блага, додав Витяг з протоколу № 05/17 засідання правління АТ «УкрСиббанку» від 09.03.2017 (а.с.94 т.2) та додаток № 9 і № 10 до пункту 6 цього Протоколу (а.с.95-99 т.2).
Надаючи оцінку зазначеному рішенню банка, судом встановлено, що на засіданні правління АТ «УкрСиббанку» від 09.03.2017 мова йшла про погодження умов Акції «МР» (миттєва розстрочка) для клієнтів роздрібного бізнесу банку.
Зокрема в п.6.2. Витягу з протоколу № 05/17 засідання правління АТ «УкрСиббанку» від 09.03.2017 зазначено, що по кредитам які включені у Додаток №10 до даного Протоколу, не діють будь-які інші умови Акції, ніж ті що передбачені Додатком №9 до даного Протоколу.
Умови акції передбачені п.2 протоколу № 05/17. Судом встановлено, що позивач включений до додатку №10.2 (витяг з додатку №10 до протоколу 05/17, а.с. 98, Т.2), а відповідно на нього розповсюджуються умови акції, відповідно до таблиці наведеній у п.2 на Додаток №10.2. погоджені наступні умови Акції: списати (анулювати) залишок боргу за умови погашення не менше суми, що дорівнює 70% від ринкової вартості предмету забезпечення. Обов'язковою умовою участі АО на зазначених умовах є погашення клієнтом на менше ніж 3% від суми заборгованості за основним боргом на дату такого погашення.
При цьому виходячи із самого формулювання процент від суми заборгованості за основним боргом повинен бути не менше 3%, тобто банк міг самостійно визначати розмір проценту для учасників акції.
Відповідно до повідомлення позивача від 28.03.2017 (а.с.93 т.2) про анулювання кредитної заборгованості, за позивачем обліковується кредитна заборгованість у сумі 45697,91 доларів США, що складає 1248191,80 грн по курсу НБУ станом на 28.03.2017. Зазначена сума включає і проценти, без процентів сума складає 40285,49 доларів США.
Тому позивачу 28 березня 2017 року від AT «УкрСиббанк» був направлений гарантійний лист, в якому зазначено, що позивач мала сплатити 10710,00 дол. США та 14429,73 грн. для припинення своїх зобов'язань за кредитним договором. Як підтверджено матеріалами справи зазначена сума була сплачена позивачем.
Виконуючи зазначені умови залишок основного боргу по кредиту склав 29575,49 доларів США (40285,49 -10710, 00 =29575,49 доларів США), що складало 803 079,46 грн. по курсу НБУ станом на 28.03.2017
При цьому суд звертає увагу, що банком було прийнято рішення про анулювання саме суми основного боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, саме тому сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Про те, що банком прийнято рішення про анулювання саме суми основного боргу (кредиту) підтверджується повідомленням банку від 28.03.2017 та Витягом з протоколу № 05/17 засідання правління АТ «УкрСиббанку» від 09.03.2017 (а.с.94 т.2) та додаток № 9 і № 10 до пункту 6 цього Протоколу.
Зокрема аналізуючи кредитний договір про надання споживчого кредиту №11330164000 від 10 квітня 2008 року, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 40000 дол. США, суд зазначає, що умови договору та Розділ 11 «Про договірне списання коштів» не передбачають зміну валюти договору.
Позивач не погоджується з висновком, що між сторонами не було укладено угоди про зміну валюти зобов'язання за кредитним договором, оскільки у зв'язку з виконанням позивачем умов договору щодо внесення оплати за кредитним договором, у цей ж день відбулася зміна зобов'язання позивача з іноземної валюти в національну.
Тобто про зміну валюти, як наполягає позивач, свідчить повідомлення від 28.03.2017 про анулювання кредитної заборгованості, в якому зазначено, курс НБУ станом на 28.03.2017.
Зокрема позивач зазначила, що неодноразово зверталася до банку з проханням змінити валюту зобов'язання за таким фінансовим кредитом з іноземної валюти у гривню, однак банк жодного разу не запропонував позивачу укладення договору про зміну валютного зобов'язання за кредитним договором.
Зокрема, листом від 11.09.2014 вих. №14-1/31804 АТ «Укрсиббанк» позивача було повідомлено, що за результатами звернення позивача про зміну валюти зобов'язання, банк вимушений відмовити в задоволенні клопотання щодо зміни умов погашення кредитної заборгованості.
Під час розгляду справи позивачем було долучено лист АТ «Укрсиббанк» від 29.12.2018 вих.№23-1/82647 (а.с.173, Т.1) , в якому кредитор зазначає, що між АТ «Укрсиббанк» та позивачем не було укладено договорів або додаткових угод саме про зміну валюти за діючими договорами про надання споживчих кредитів та/ або про прощення (анулювання) банком суми у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 рік.
Про те, що додаткових угод про зміну валюти між банком та позивачем окремо не укладався, позивач не заперечувала.
Оскільки валютою кредиту є долар США, а будь-яких доказів зміни валюти зобов'язання суду надано не було, відповідно застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України не є можливим.
Отже, прощення боргу має бути оформлене сторонами кредитного до говору шляхом укладення двостороннього письмового правочину із зазначенням умови про зміну валюти зобов'язання та відповідно суми прощеного боргу у національній валют або листом-повідомленням кредитора про прощення боргу із зазначенням суми прощеного боргу в національній валюті без відображення грошового еквіваленту суми боргу в іноземній валюті.
Враховуючи викладене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення: №0002991305, є законним та обгрунтованим.
Стосоно аргумента позивача, що відповідачем під час перевірки не вчинялися будь-які дії, щодо з'ясування інформації про отримання позивачем у 2017 році доходу у вигляді анулювання основної суми заборгованості за ознакою доходу "126" у вигляді додаткового блага, в сумі 803079,46 грн (сума прощеного боргу), суд вважає його безпідставним з наступних підстав..
З метою підтвердження інформації, що відображена у відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, стосовно отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) протягом 2017 року в сумі 803079,46 грн., ГУ ДФС у Запорізькій області направлено листи від 30.05.2018 №15519/10/08-01-50-02., від 23.07.2018 №21709/10/08-01-50-02, від 14.09.2018 №30019/10/08-01-50-07 на адресу АТ «Укрсиббанк» (а.с.61-71, Т.2).
АТ «Укрсиббанк» супровідним листом від 25.09.2018 №14-202/39115 (а.с 72,Т.2). надано пояснення що суми виплачених (нарахованих) доходів фізичним особам у запитах ГУ ДФС у Запорізькій області у повному обсязі відображені у формі (№ 1ДФ) за ознакою доходу «126», банком здійснено прощення (анулювання) основної заборгованості за кредитом гр. ОСОБА_1 в сумі 803079,46 грн.
Також під час апеляційного розгляду справи, відповідачем долучався лист АТ «Укрсиббанк» від 06.12.2019 №14-2-02/94380, яким було підтверджено інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1 , у першому кварталі 2017 року, у повному обсязі відображено у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого)фізичним особам і сум утриманого податку (форма №1ДФ) за ознакою доходу «126». Банком було повідомлено, що доходи нараховані у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульовані кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 «Д» пункту 164.2 статті 164 ПК України та повідомлено про включення суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1 ДФ. Банком було також надано, повідомлення про анулювання боргу, на якому міститься особистий підпис ОСОБА_1 та зазначена сума в доларах США прощеного боргу.
Стосовно аргумента позивача, що оскільки Закон України від 13 квітня 2021 року № 1383-ІХ скасовує зобов'язання позивача включати до оподаткованого доходу платника податків суми прощенної (анулюваної) основної суми боргу (кредиту) за Кредитним договором, то відповідно скасовується й відповідальність позивача за їх не включення, суд зазначає наступне.
Підпунктом 3 пункту 1 Закону України від 13 квітня 2021 року № 1383-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов'язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб до ПК України внесені наступні зміни: підпункт 165.1.55 доповнити абзацом третім такого змісту: основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійніш рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Отже, зазначав, що з набранням чинності цим Законом, до загального місячного (річного) до оподаткованого доходу платника податків не включаються доходи у вигляді і основної суми боргу (кредиту) платника податків за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Внесеними Законом № 1383-ІХ змінами не скасовувався будь-який із видів юридичної відповідальності в тому числі тієї яка була застосована до позивача. Вказаним законом внесено зміни щодо визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, при цьому, положення норм права, до яких Законом № 1383-ІХ внесено зміни, не передбачали будь-якої відповідальності фізичних осіб, а стосувалися порядку оподаткування доходів фізичних осіб. Також суд зазначає, що правовідносини які розглядаються у даній справі виникли до того, як були внесені зміни до Податкового кодексу. З таких підстав, суд вважає доводи позивача не обгрунтованими.
Щодо нарахування та сплати військового збору, суд зазначає наступне.
Пунктом 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування та сплати військового збору, а саме:
1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідно до п.163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України
Так як суд зроби в висновок, про наявність у позивача оподатковуваного доходу, відповідно до положень ст. 163 ПК України, тому нарахування суми військового збору за податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2019 року № 000301305 слід визнати законним та обґрунтованим.
Щодо подачі декларації, суд зазначає наступне.
Згідно п.179.1 ст.179 ПК України Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно п.179.7 ст.179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
З аналізу наведених норм закону, можна зробити висновок про обов'язок позивача щодо подачі декларації про свій майновий стан і доходи, про що доречи було зазначено у повідомлені про анулювання боргу від 28.03.2017.
У зв'язку з цим висновки викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 відповідають вимогам чинного законодавства, а податкові-повідомлення рішення від 22.02.2019 № 0002991305, №0003011305, №0003001305 є правомірними та не підлягають скасуванню.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 12.05.2022.
Суддя О.В. Конишева