12 травня 2022 року Справа № 160/4398/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (пр. О. Поля, 40, м.Дніпро, 49000) до Одеської митниці (вул. Лип Івана, б.21, корпус "А", м.Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування як рішення, так і картки відмови, -
10 березня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (пр. О. Поля, 40, м.Дніпро, 49000) до Одеської митниці (вул. Лип Івана, б.21, корпус "А", м.Одеса, 65078), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів иА500500/2021/200089/2 від 09.09.2021 р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2021/00630.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2022 р. провадження у справі було відкрито та справа призначена до розгляду у порядку підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
Рішенням Одеської митниці Держмитслужби скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, яка вплинула на розмір митних платежів. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки підприємством подано повний пакет документів, які містять відомості щодо числових значень митної вартості ввезеного товару та не містять жодних розбіжностей та неточностей у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України. Крім того, в обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення не містить інформації, які саме документи не мали всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості спірного товару, не наведено митницею у оскаржуваних рішеннях, які саме складові митної вартості не підтверджуються документально та з яких підстав неможливе їх обчислення. Відмова митниці у визнанні митної вартості з урахуванням доданих документів, на думку позивача, є необґрунтованою, оскільки не проведена оцінка всіх наданих документів щодо неможливості застосування основного методу.
04.04.2022 р. на адресу суду, представником відповідача було направлено відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено наступне.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товарів до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) UА500500/2021/211771 від 08.09.2021 р.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) UА500500/2021/211771 від 08.09.2021 р. позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.
На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) UА500500/2021/211771 від 08.09.2021 р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2021/200089/2 від 09.09.2021 р. а саме:
1) відповідно до норм ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у розділі 4 пункті 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 08.11.2019№3368-УМ/СК ціна, що разом з товаром продавець повинен надати копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня. Відповідно до статті 320 МКУ Форми та обсяги митного контролю обираються:
1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або
2) автоматизованою системою управління ризиками.
Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю";
4. Форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.
Визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті форми та обсяги митного контролю можуть бути змінені або скасовані у випадках та в порядку, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику".
Враховуючи спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до ПКМУ від 16.09.2015 № 724, вище ніж заявлено за МД), та враховуючи вищезазначене, відповідно до п.3 ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) копію митної декларації країни відправлення(з перекладом на Українську мову);
4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
09.09.2021 р. декларантом ТОВ "АТБ-маркет" надано наступні документи: прайс-лист, копію митної декларації країни відправлення, банківський платіжний документ, комерційну пропозицію. Аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган приходить до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України.
Зокрема: надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення не має перекладу, відсутнє посилання на коносамент та відсутні відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт), що не дає змогу ідентифікувати дану поставку. Також, в копії митної декларації країни відправлення зазначено інші коди товарів, ніж заявлено в митній декларації,та не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця;
09.09.2021 р. декларантом ТОВ "АТБ-маркет" було надіслане електронне повідомлення, в якому вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів.
Таким чином, вказані вище розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій і статті 53 МКУ.
Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів.
Отже, декларант не скористався правом відповідно п.З ст. 53 МКУ надати додаткові і документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митний орган звертає увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення.
За результатом проведення консультацій: між декларантом та митним органом, митниця приймає рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58 МК України, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 МК України, застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний.
На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або ; сировини.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор» та ЄАІС митного органу та встановлено: по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 13,129 дол. США за кг ваги нетто / 11.597 дол. США за пару (МД від 17.07.2021 №ІІА500500/2021/203040), ніж заявлено декларантом - 9.81 дол. США за кг ваги нетто/8.66 дол. США за пару; по товару №2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 13,123 дол. США за кг ваги нетто / 9.73 дол. США за пару (МД від 16.07.2021 №иА500500/2021/202991), ніж заявлено декларантом - 9.75 дол. США за кг ваги нетто/7.23 дол. США за пару.
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2021/200089/2 від 09.09.2021 р.
З урахуванням вищезазначеного, представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити.
06.04.2022 р. на адесу суду, представником позивача, шляхом поштового зв'язку, було подано відповідь на відзив від 06.04.2022 р., в тексті якого зазначено наступне.
В своєму відзиві відповідач не надає своїх пояснень стосовно викладеного в позовній заяві, а лише дублює рішення про коригування митної вартості товарів та зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані Позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Дані твердження відповідача є безпідставні оскільки, для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України.
При цьому, виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
Документи, подані позивачем, не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, позивач протягом 80 днів з дня випуску товару надав відповідачу разом із заявою від 10.11.2021 р. копії наступних документів: бухгалтерські платіжні документи TOB «АТБ-маркет»: банківські та платіжні документи (копії): -swift від 16.07.2021 p.; виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 03.11.2021р.)(копія); прайс-лист б/н від 27.06.2021р. від продавця оцінюваних товарів (копія); комерційна пропозиція б/н від 30.06.2021р. (копія); експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-1747/5 від 04.11.2021р.(копія); банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення № 293270 від 24.09.2021 р., № 293181 від 24.09.2021 р. (оригінали); акти прийому-передачі виконаних робіт № 21090821011 від 08.09.2021р., № 21090821012 від 08.09.2021р. до договору транспортного експедирування від 01.03.2021р.; копію митної декларації країни відправлення № 310120210517644908 від 10.07.2021 р.
Таким чином, позивачем були повністю виконані вимоги Митного кодексу України та необґрунтовані і незаконні вимоги відповідача.
Проте, відповідач надіслав позивачу рішення про коригування митної вартості товару, яким було скориговано митну вартість товару - за шостим резервним методом.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. З ст. 57 Митного кодексу України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України).
В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначені підстави, у зв'язку з якими відповідачем відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та проведено коригування митної вартості товару. Проте, жодна із вказаних у рішенні підстав не відповідає випадкам, встановленим ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості.
Поставка товару здійснювалася на підставі контракту №3477-NG/CN від 27.12.2019 року.
Слід зазначити, що згідно п.2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) №3477- NG/CN від 27.12.2019 року, витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. В даному договорі не вказано про обов'язкове надання продавцем калькуляції вартості товарів, так як дана інформація є комерційною таємницею. Витрати на маркування, пакування, включені до вартості товару відповідно до п.2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) №3477- NG/CN від 27.12.2019 р. А отже, є можливість визначити митну вартість самого товару, відтак розбіжність відсутня.
Отже, умовами контракту визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.
Таким чином, доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності та спростовуються вищенаведеним. У даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
На підставі викладеного вище, представник позивача, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
18.04.2022 р. представником відповідача, шляхом електронного зв'язку, було направлено на адресу суду заперечення, в тексті яких зазначено наступне.
На виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) UA500500/2021/211771 від 08.09.2021 р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200089/2 від 09.09.2021 р., а саме:
1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у розділі 4 пунктi 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 08.11.2019 р. №3368-YM/CN ціна, що разом з товаром продавець повинен надати копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МК України, декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми - виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.
09.09.2021 р. декларантом ТОВ "АТБ-маркет" надано наступні документи: прайс-лист, копію митної декларації країни відправлення, банківський платіжний документ, комерційну пропозицію. Аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган приходить до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України.
Зокрема: надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення не має перекладу, відсутнє посилання на коносамент та відсутні відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт), що не дає змогу ідентифікувати дану поставку.
Також, в копії митної декларації країни відправлення зазначено інші коди товарів, ніж заявлено в митній декларації,та не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.
09.09.2021 р. декларантом ТОВ "АТБ-маркет" було надіслане електронне повідомлення, в якому вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів.
Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були , а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ.
Таким чином, декларантом не були усунені розбіжності та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний.
З урахуванням вищеозначеного, представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного вище, суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ” (код ЄДРПОУ 30487219) 19.07.1999 року зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 40.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.05.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТБ - маркет” та Taizhou Global Trading Co., Ltd (Китай) (Продавець), було укладено контракт на поставку продукції № 3568-SH/CN, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Додатках і Специфікаціях до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
08.09.2021 р. позивач подав відповідачу митну декларацію №UА500500/2021/211771 з метою митного оформлення поставленого позивачеві товару - взуття для чоловіків на підошві з гуми та верхом із полімерних матеріалів повсякденне: - арт.GT-14210-Кромівки чоловічі. Верх: поліуретан, Підошва: гума 6600 пар. Торгівельна марка: нема даних; Виробник: Taizhou Global Trading Co., Ltd., Китай. Країна походження: СN.
Разом з митною декларацією були подані супровідні документи, а також документи, які підтверджують митну вартість товару, що підтверджується відповідними відомостями у графі 44 митної декларації: сертифікат якості (Certifнcate of quality) б/н від 07.07.2021 р.; пакувальний лист (Packing list) б/н від 07.07.2021 р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) GTXDC20210002 від 07.07.2021 р.; коносамент (Bill of lading) ZJSM21070617 від 13.07.2021 р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) 6293 від 07.09.2021 р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) 7101 від 07.09.2021 р.; деклараиія про походження товару (Declaration of origin) GTXDC20210002 від 07.07.2021 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 21090821011 від 08.09.2021 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 21090821012 від 08.09.2021 р.; документ, що підтверджує вартість страхування 6959 від 16.08.2021 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 5 від 07.07.2021 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення 3569-SH/CN від 04.05.2020 р.; договір (контракт) про перевезення 5039 від 01.03.2021 р.; інші некласифіковані документи - довіреність від 31.12.2020 р.
08.09.2021 р. відповідачем було направлено позивачу повідомлення (ідентифікатор повідомлення bbd72a29-f65c-446b-b3cd-850208d21aed) наступного змісту: «у надати до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування, від 16.08.2021 № 6959 не відповідає вищезазначеним умовам. 3) У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 04.05.2020 № 3568-SH/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня. З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову; декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
У відповідь на повідомлення відповідача, позивач листом № 0909-1/2021 від 09.09.2021 р. надав відповідачу пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також: прайс-лист виробника товару № б/н від 27.06.2021 p.; комерційна пропозиція № б/н від 30.06.2021р.; митна декларація країни відправлення № 310120210517644908 від 10.07.2021р.; банківські платіжні документи swift від 16.07.2021 р.
При цьому, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивач протягом 80 днів з дня випуску товару надав відповідачу разом із заявою від 10.11.2021 р. копії наступних документів: бухгалтерські платіжні документи TOB «АТБ-маркет»: банківські та платіжнідокументи (копії): - swift від 16.07.2021 p.;
2)Виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 03.11.2021р.)(копія); прайс-лист б/н від 27.06.2021р. від продавця оцінюваних товарів (копія); комерційна пропозиція б/н від 30.06.2021р. (копія); експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-1747/5 від 04.11.2021 р.(копія); банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення № 293270 від 24.09.2021 р., № 293181 від 24.09.2021 р. (оригінали); акти прийому-передачі виконаних робіт № 21090821011 від 08.09.2021 р., № 21090821012 від 08.09.2021 р. до договору транспортного експедирування від 01.03.2021 р.; копія митної декларації країни відправлення № 310120210517644908 від 10.07.2021 р.
09.09.2021 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/200089/2 від 09.09.2021 р. та картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00630 від 09.09.2021 р.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку спіним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі -МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з ч.1ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 у справі №803/667/17.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та документів, які подані позивачем до митниці для підтвердження митної вартості товарів, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, як підстава для прийняття оскаржуваного рішення зазначено, що, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, на що суд зазначає наступне.
Частиною 10 ст. 58 МК України передбачено, що витрати на упаковку товару стають складовою митної вартості лише тоді, коли вони не включалися до ціни товару і були понесені покупцем.
Проте, пунктом 2.3 Контракту № 3568-SН/СN від 04.05.20, за яким здійснювалась поставка товару, встановлено, що ціна товару включає в себе вартість упаковки.
Таким чином, зазначення у контракті про те, що вартість упаковки/пакування/маркування входить до ціни товару є достатнім доказом включення вартості упаковки/пакування/маркування до митної вартості товару як її складової.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17: “Постання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару.”.
Таким чином, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень була відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) інформації щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, є необґрунтованими.
Судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та документів, які подані позивачем до митниці для підтвердження митної вартості товарів, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, як підстава для прийняття оскаржуваного рішення зазначено, що, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, на що суд зазначає наступне.
Частиною 10 ст. 58 МК України передбачено, що витрати на упаковку товару стають складовою митної вартості лише тоді, коли вони не включалися до ціни товару і були понесені покупцем.
Проте пунктом 2.3 Контракту № 3568-SН/СN від 04.05.20 р., за яким здійснювалась поставка товару, встановлено, що ціна товару включає в себе вартість упаковки.
Таким чином, зазначення у контракті про те, що вартість упаковки/пакування/маркування входить до ціни товару є достатнім доказом включення вартості упаковки/пакування/маркування до митної вартості товару як її складової.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 05.03.2019р. у справі № 815/5791/17: Постання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару.
Таким чином, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень була відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) інформації щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, є необґрунтованими.
Щодо посилання в оскаржуваному рішення на те, що наданий документ, що підтверджує вартість страхування 3728 від 24.11.2020 не відповідає вищезазначеним умовам. Крім того, страхова сума зазначена в документі, що підтверджує вартість страхування 3728 від 24.11.2020 є більшою від тієї, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 22.10.2020 №GTXDC20200003-1, суд зазначає наступне.
У відповідності до специфікації від 22.10.2020 № 2 Сторонами погоджено продаж товару на умовах поставки FOB-Ningbo / FOB Нінбо (Інкотермс 2000).
Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2000 Існують тільки два терміни (умови поставки), якими передбачені мінімальні розміри страхування - терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. Будь-які інший терміни (умови поставки) Інкотермс не передбачають обов'язкового страхування, а отже і не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування. Таким чином, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки, якщо поставка здійснюється на умовах CIF і СІР.
Отже, в інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Умови FOB-Ningbo / FOB Нінбо, на умовах яких здійснювалась поставка товару, не мають зобов'язання до Договорів страхування, а отже не визначають мінімальний розмір страхування. Відсутність обов'язкового страхування також передбачена частиною першої пункту 8 частини другої статті 53 МКУ, відповідно до якої одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).
Тобто, фактично зобов'язання щодо укладення договору страхування у позивача відсутні, але позивач вирішив за Генеральним договором добровільного страхування вантажів № 04гОд від 11.03.2020, укладеним з AT “Страхова компанія “АРКС”, здійснити добровільне страхування Товару. Про що під час митного оформлення наданий Страховий поліс від 16.08.2020 № 6959 та Генеральний договір страхування № 04гОд від 11.03.2020.
Таким чином, розбіжності у числових значення страхових витрат у наданих документах відсутні, ці документи були надані позивачем відповідачу під час митного оформлення Товару та проведення консультацій з позивачем.
Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що згідно до умов специфікації №2 від 22.10.2020 передбачена передплата за товар на протязі 30 днів від дати коносаменту, однак документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися, виходячи з наступного.
Банківський платіжний документ Swift б/н від 16.07.2021 р. надавався додатково, до винесення оскаржуваного рішення.
Отримання даного документа підтверджує сам відповідач в тексті оскаржуваного рішення: “09.09.2021 р. декларантом ТОВ "АТБ-маркет" надано наступні документи: прайс-лист, копію митної декларації країни відправлення, банківський платіжний документ, комерційну пропозицію”.
Суд погоджується з доводами позивача, про те, що митна декларація країни відправлення № 310120210517644908 від 10.07.2021 р. містить всі необхідні реквізити. При цьому, ненадання перекладу митної декларації країни відправлення на українську мову, то такої обов'язкової вимоги ч.3 ст.53 МК України не містить.
При цьому, суд звертає увагу на те, що правила Інкотермс не визначають обов'язку вказувати географічний пункт переходу обов'язків сторін за поставками на умовах FOB в експортній декларації виробника або в будь-якому іншому документі.
Копія митної декларація країни відправлення надається лише на письмову вимогу органу доходів і зборів та лише у випадку коли подані у відповідності до ч.2 ст. 53 документи містили розбіжності та були наявні ознаки підробки.
Однак, відповідач не зазначає про будь-які розбіжності або підробку основних документів. Крім того, суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення складена китайською мовою, відповідно до законодавства КНР. Відповідачем не зазначено жодної норми китайського законодавства відповідно до якої у митній декларації КНР має зазначатися географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.
У спірному рішенні відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності зазначення географічного пункту переходу обов'язків в експортній декларації країни виробника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено позивачем.
Що стосується посилань відповідача на те, що у останнього наявні підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, то суд зазначає, що вказані доводи, в межах спірних правовідносин, мають характер припущення та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, в розумінні приписів ст. 73-76 КАС України, що свідчить про безпідставність їх врахування відповідачем, як обґрунтованої підстави для прийняття спірних рішень.
Верховним Судом з аналогічних правовідносин здійснено наступний правовий висновок, висловлений у постанові від 06.11.2018 у справі №810/2593/15: Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб'єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України), однак таке своє право не реалізувала".
Таким чином, суд доходить висновку, що у сукупності з іншими наданими документами кожен зазначений висновок Дніпропетровської ТПП в межах даної справи підтверджує задекларовану митну вартість.
Зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
Крім того, відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено наявність підстав, передбачених ч.3 ст.54 Митного кодексу України для витребування додаткових документів у позивача.
Отже, висновок відповідача про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, суд вважає таким, що не відповідає дійсності та спростовуються вище наведеним.
Суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
На підставі аналізу наведених норм, суд доходить висновку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України в значення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Отже, згідно з нормами Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Аналогічна правова позиція вказана Верховним Судом у постанові від 14.05.2019 у справі № 820/2474/16.
Відповідач не навів належного обґрунтування неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів, визначених статтями 58-63 Митного кодексу України, що свідчить про необґрунтованість обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості, передбаченого ст. 64 Митного кодексу України.
При цьому, відповідачем в оскаржуваному рішенні не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, та не конкретизовано підстави незастосування методів щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.
Посилання у оскаржуваному рішенні на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, на відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів не може слугувати належним обґрунтуванням застосування резервного методу та неможливості застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій з ідентичними і подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.
Крім того, в оскаржуваному рішенні не зазначені джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості не зазначений перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації.
На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням про коригування митної вартості товарів.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті відповідачем протиправно, отже є такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того, суд враховує норми частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Підсумовуючи викладене, суд робить висновок про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом. Відповідачем же не підтверджено належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Водночас відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказувати про можливі порушення позивачем та/або припущення з боку суб'єкта владних повноважень є неприпустимим. Суд не може включати такі докази до предмету дослідження, оскільки вони не є належними доказами в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного, з наданих документів видно, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.
Додатково суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
У цьому випадку вказаних відомостей митницею не наведено.
Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В оскаржуваному рішенні, митницею наведено лише номер та дату ЕМД, на підставі якої здійснено коригування, проте, оскаржуване рішення не містить конкретизації, який саме товар завозився за наведеною митною декларацією, і в рішенні відсутня інформація, що за цією декларацією відбулось митне оформлення такого ж самого товару.
Вказане свідчить про недотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваних рішень, наслідком чого є скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що обставини, покладені в обґрунтування підстав прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови носять формальний характер та не мають під собою правового підґрунтя з огляду на те, що не мають жодного відношення саме до числового визначення заявленої позивачем митної вартості.
Відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, ґрунтується на раніше визнаній органом митної служби вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, є безпідставною відмова митного органу позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено достатніх доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене та приписи ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, отже такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд прийшов до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також суд відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягує за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 141,95 грн. відповідно до платіжного доручення №89382 від 23.02.2022 року.
Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (пр. О. Поля, 40, м.Дніпро, 49000) до Одеської митниці (вул. Лип Івана, б.21, корпус "А", м.Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування як рішення, так і картки відмови, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, а саме: рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2021/200089/2 від 09.09.2021 р.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, а саме: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2021/00630 від 09.09.2021 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 141,95 (сім тисяч сто сорок одна) грн. 95 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова