23 лютого 2022 року Справа № 160/2697/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮркова Е.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 лютого 2021 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури (пр.Дмитра Яворницького, буд.38, м.Дніпро, 49044, ІК в ЄДРПОУ 02909938) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1077к від 24 грудня 2020 року;
- зобов'язати Дніпропетровську обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 02909938) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу при звільненні в розмірі двох середньомісячних заробітних плат;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31 грудня 2020 року по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу Дніпропетровської обласної прокуратури № 1077к від 24.12.2020 року позивача було звільнено на підставі підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”. Проте під час розрахунку не було здійснено виплату вихідну допомоги при звільненні, яка передбачена статтею 44 КЗпП України. Вказує, що така виплата не передбачена Законом України “Про прокуратуру”, проте враховуючи, що нормами спеціального закону не врегульовано таке питання, в даних правовідносинах підлягають застосуванню норми КЗпП України.
Ухвалою суду від 01.03.2021 року відкрито провадження у справі, та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 31.03.2021 року призначено розгляд адміністративної справи № 160/2697/21 за правилами загального позовного провадження, та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Відповідачем 29.03.2021 року надано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що правові підстави для виплати позивачу вихідної допомоги відсутня, оскільки така не передбачена Законом України “Про прокуратуру” у разі звільнення прокурора на підставі підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”. Вказує, що за наслідками проходження позивачем атестації кадровою комісією прийнято рішення № 3 від 23.11.2020 року “Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки і метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора”, та наказом Дніпропетровської обласної прокуратури № 1077к від 24.12.2020 року звільнено позивача. Посилається на те, що норми Закону України “Про прокуратуру” є пріоритетними перед нормами КЗпП України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадку, якщо нормами спеціального закону не врегульовано спірних правовідносин або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.
Ухвалою суду від 26.05.2021 року зупинено провадження у справі № 160/2697/21 до набрання законної сили судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/722/21 за позовом ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Офіс генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заборгованості та поновлення на посаді, та ухвалою суду від 30.12.2021 року, відповідно, поновлено провадження в адміністративній справі № 160/2697/21.
Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 26.01.2022 року із занесенням до протокол судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/2697/21, та призначено розгляд справи по суті.
У судове засідання 14.02.2022 року сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; 25.01.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про здійснення розгляду справи без участі.
За викладених обставин, враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 займала посаду прокурора П'ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.
Наказом Дніпропетровської обласної прокуратури № 1077-к від 24.12.2020 року, керуючись п.3 ч.1 ст.11 Закону України “Про прокуратуру”, п.п.2 п.19 розд.ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора П'ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру” з 30 грудня 2020 року.
Вказаний наказ прийнято на підставі рішення другої кадрової комісії № 3 від 23.11.2020 року.
Позивачем зазначено у позові та відповідачем не спростовано, що на момент звільнення ОСОБА_1 вихідна допомога або інші виплати не виплачувалась.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені спеціальним Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.
За приписами підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнена на підставі підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII.
Разом з тим підставою видання наказу Дніпропетровської обласної прокуратури № 1077-к від 24.12.2020 року визначено рішення другої кадрової комісії № 3 від 23.11.2020 року.
Так, рішенням Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №3 від 23.11.2020 року “Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора” прокурор П'ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 вважається такою, що не успішно пройшла атестацію, у зв'язку з тим, що остання за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрала 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, не була допущена до проходження наступних етапів атестації та визнана такою, що неуспішно пройшла атестацію.
Вказане рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі № 160/722/21 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заборгованості та поновлення на посаді - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року залишено без змін.
Так, положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм виплати заробітної плати прокурорів, порядку такої виплати, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри заробітної плати прокурорів, не врегульовує відносини, що пов'язані з виплатою вихідної допомоги при звільненні у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Тому згідно зі статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відтак, в такому разі застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.
Статтею 1 Кодексу законів про працю України передбачено, що такий регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Приписами статті 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Пунктом першим статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Суд зауважує, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Отже, аналізуючи приписи КЗпП України, вихідна допомога виплачується у разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця:
- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;
- змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
- виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Таким чином, вихідна допомога не виплачується у разі наявності обставин, що залежать виключно від працівника.
В даному випадку позивач була звільнена наказом Дніпропетровської обласної прокуратури № 1077-к від 24.12.2020 року на підставі рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №3 від 23.11.2020 року “Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора”, яке вказує на встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято.
Суд зазначає, що проведення реорганізації органу прокуратури є непрямою причиною звільнення позивача з органів прокуратури, а є підставою для проведення атестації, призначеної наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 року на виконання вимог Закону України № 113-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”.
Також суд зауважує на неможливості формального підходу, як під час трактування норм Кодексу законів про працю України, та і під час визначення підстав звільнення позивача.
Окрім того, згідно статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
На виконання вимог статті 123 Конституції України прийнято Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов'язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.)
Норми даного Закону являються пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.
Закон України "Про прокуратуру" в редакції від 05.11.1991 року, у тому числі ч.1 ст. 46-2, якою передбачалось звільнення прокурорів за КЗпП України, втратив чинність 15.07.2015 року на підставі п.1 пп.1 п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, а тому на час звільнення позивача правові підстави для застосування до правовідносин, які виникли між сторонами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року були відсутні.
Враховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України №1697-VII, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 року у справі № 820/1119/16.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи вищенаведені правові норми та встановлене судовим рішенням правомірне звільнення позивача з органів прокуратури, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_1 та відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог частини 2 статті 193, частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення складено у повному обсязі в межах тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 9, 72-77, 193, 205, 242-244, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (пр.Дмитра Яворницького, буд.38, м.Дніпро, 49044, ІК в ЄДРПОУ 02909938) залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков