Номер провадження 22-ц/821/707/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №697/2641/21 Категорія: 304090300 Сивухіна Г.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
12 травня 2022 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» адвоката Омельченка Євгена Володимировича на заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2021 року АТ «Акцент-Банк» скерувало до суду позов до відповідача про стягнення заборгованості.
В обгрунтування своїх позовних вимог банк вказував на те, що 22 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку № б/н від 22 липня 2019 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами та правилами надання банківських послуг, які викладені на сайті https://a-bank.com.ua/terms складає між нею і Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу було надано кредит у вигляді встановленного кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.п. 2.1.1.1.3 Умов та правил клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент_Банк» разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг надаються ним до позовної заяви.
Відповідно до п.п. 3.2 п.2.1.4 Умо та правил банк нараховує відсотки за кожен календарний день виклористання кредитного ліміту з розрахунку 365/366 календарних днів на рік за процентними ставками, зазначеними в тарифах банку.
Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.10. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.
АТ "А-Банк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1.1.2.1.6 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 1.1.2.1.7 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку клієнт збов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 1.1.2.1.8 Умов та правил надання банківських послуг.
Згідно з п.п. 6.9 п. 2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов'язань за порушенян строків сплати обов'язкового щомісячного платеж клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в тарифах, нараховуються від суми загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок не внесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі. При цьому сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за договором, що здійснюється банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до договору не потребується.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого станом на 19 листопада 2021 року має заборгованість у сумі 12 012, 27 грн, яка складається з наступного: 7 123, 34 грн - заборгованість за кредитом; 4 638, 93 грн - заборгованість по відсоткам; 250 грн - штраф. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 разом із судовими витратами у розмірі 2 270 грн.
Заочним рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 22 липня 2019 року станом на 19 листопада 2021 в розмірі 7 123,34 грн. та судовий збір у розмірі 1346,11 грн. У решті вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення в частині задоволених позовних вимог, міськрайонний суд вказав, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, тому задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 123, 34 грн.
В частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштам та штрафу суд керувався тим, що позовні вимоги банку в цій частині є недоведеними. Так судом вказано на те, що у заяві позичальника від 22 липня 2019 року процентна ставка не зазначена, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відсотки за користування кредитом. Умови та Правила надання банківських послуг та Витяг з тарифів судом також не взяті до уваги як належний доказ узгодження між сторонами умови договору щодо відсотків та штрафів, оскільки вказані документи, які наявні в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача. Щодо відхилення як доказу досягнення між сторонами домовленості щодо розміру відсоткової ставки та штрафу у паспорті споживчого кредиту, то судом першої інстанції зазначено, що наданий позивачем паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача та має тимчасовий характер, тому він не є підтвердженням ознайомлення відповідача з конкретною відсотковою ставкою по кредиту.
Рішення районного суду в частині відхилених позовних вимог оскаржено банком в апеляційному порядку.
Апелянтом вказано на те, що дане рішення є таким, що постановлене з порушенням матеріальних норм права та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Щодо відсутності підпису на Умовах та Тарифах і Правилах надання банківських послуг скаржник вказує на те, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з такими Умовами та Правилами та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Крім того представник банку зазначає про те, що позичальник погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів і вже повинен сплачувати процентну ставку.
Щодо відмови у стягненні на користь позивача процентів апелянт також наполягає на тому, що боржником підписаний паспорт споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, відсоткова ставка та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Тому в даному випадку слід використовувати не постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а іншу судову практику, де наявний паспорт споживчого кредиту, а саме постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20. На переконання скаржника, посилання суду на постанову ВС від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обгрунтовано, оскільки у справі розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником. В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту банку, а і паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
В апеляційній скарзі також скаржником обгрунтовується дата актуальності інформації, визначеної у паспорті споживчого кредиту, зокрема те, що паспорт кредиту оформлено у відповідності до додатку № 1 до ЗУ «Про споживче кредитування» і строк кредиту зазначається у розділі №2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування», де зазначено строком кредитування 240 місяців.
Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то апелянт зазначає про їх необгрунтованість, однак на підтвердження розрахунку банк надає банківську виписку.
Керуючись зазначеними аргументами незаконності рішення суду першої інстанції, представник банку просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог. Просить задовольнити позовні вимоги АТ «А-Банк» в повному обсязі.
На апеляційну скаргу відзив не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.
Положеннями ст. 367 ЦПК України встановлені межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, зокрема частиною першої цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Більш того докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. (частина третя зазначеної статті кодексу)
Таким чином рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом тільки в межах доводів апеляційної скарги, тобто в межах незадоволеної частини позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 22 липня 2019 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки.
Підписанням вказаної заяви відповідачка погодилася на те, що ця заява разом Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Підписант ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодний з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійної роздруківки із сайту банку. Підписант також зобов'язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті банку.
Відомостей про намір отримати кредитну картку та її тип (вид), розмір кредитного ліміту, розмір процентів за користування кредитом, строків та порядку повернення коштів, розміру пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено.
Вказана обставина вірно зазначена районним судом.
Крім того ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому містяться умови кредитування з видачею кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна gold» та картка «Зелена».
Заявляючи вимоги про стягнення грошових сум, позивач надав до суду розрахунок заборгованості станом на 19 листопада 2021 року, анкету-заяву від 22 липня 2019 року, паспорт споживчого кредиту від 22 липня 2019 року, витяг з тарифів користування кредитною карткою «Зелена», тарифи по картці «Зелена».
При цьому, обгрунтовуючи свої позовні вимоги положеннями Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, які за умовами договору є частиною укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг, вказані умови та правила не надані банком як доказ на підтвердження своїх позовних вимог.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором №б/н від 22 липня 2019 року відповідач станом на 19 листопада 2021 року має заборгованість на суму 12 012, 27 грн, яка складається з наступного: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 7 123, 34 грн, 4 638, 93 грн, - заборгованість по відсоткам, 250 грн - штрафи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недотриманням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Звертаючись до суду з цим позовом банк на підтвердження наявності договірних відносин, заборгованості та її розміру, подав до суду анкету-заяву, паспорт споживчого кредиту та розрахунок заборгованості, тарифи та умови по кредитній картці «Зелена». Виписка по кредитному договору, укладеного з ОСОБА_1 надано банком тільки разом із подачею апеляційної скарги.
Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) у сукупності з іншими доказами може бути належними доказами щодо фактичного користування позичальником банківськими коштами (існування кредитних правовідносин між сторонами), а також заборгованості за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц та ін.
Проте така виписка не була надана позивачем до районного суду, що було його процесуальним обов'язком, а нові докази, додані до апеляційної скарги та які не були надані суду першої інстанції, суд не приймає до уваги у силу вимог ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України.
Доводів щодо обгрунтування причин неподання такого доказу до суду першої інстанції та доказів неможливості подання таких документів до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від волі позивача скаржником не вказано.
Аргументи скарги про те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 не може бути застосований судом у даному спорі, оскільки потрібно використовувати постанову ВС від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, де є паспорт споживчого кредиту, відхиляється апеляційним судом.
З урахуванням системного тлумачення положень статей 403-404 ЦПК України і статей 13, 36, 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що у цивільному процесуальному законі визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. В цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати КЦС - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів КЦС.
Таким чином у цьому випадку підлягає застосуванню не позиція, що міститься у наведених скаржником постановах колегії суддів чи судової палати КЦС, а саме висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, який і врахований судом першої інстанції при вирішенні даного спору.
Окрім того такий висновок відповідає принципу юридичної визначеності, бо якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наявність неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору. Таким чином аргументи апелянта про ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви та погодження з їх умовами та змінами є безпідставними, оскільки банком не надано підписаних позивачем таких Умов та правил до районного суду та висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Правила користування кредитними картками типу «Зелена» та тарифи по картці «Зелена», надані банком разом із позовною заявою та які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 липня 2019 року шляхом підписання заяви та узгодження між сторонами вищевказаних умов договору, тому доводи апеляційної скарги в цій частині оцінюються апеляційним судом критично, а висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають встановленим обставинам справи та грунтуються на вимогах норм матеріального права.
Посилання апелянта на Умови і правила надання банківських послуг в АТ «А-Банк» апеляційним судом відхиляються, оскільки скаржником на підтвердження своїх доводів взагалі не надано вказаного документу до суду.
Посилання в апеляційній скарзі на паспорт споживчого кредиту, який за доводами банку містить основні умови кредитування, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки такий документ не може бути підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками та штрафами.
Слід зазначити, що визначені у цьому документі умови кредитування, в тому числі максимальний розмір кредитного ліміту, розмір обов'язкового щомісячного платежу, процентна ставка та інші штрафні санкції за порушення умов договору стосуються кредитних карток типу і «Універсальна» і «Універсальна голд», а також картки «Зелена», тому не можуть свідчати про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагає положення статей 3, 627 ЦК України.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для достовірного встановлення яку саме банківську картку (кредитну картку) отримала ОСОБА_1 у АТ «Акцент банк».
Позивачем у порушення вимог ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України недоведено належними та допустимими доказами яким саме типом банківської картки користувалася відповідачка.
Крім того колегія суддів враховує, що хоча паспорт споживчого кредиту і містить електронний підпис відповідачки (клієнта) за її номером телефону, проте змістом вказаного документу передбачено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеній в цьому документі, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача, про що вірно вказано і в оскаржуваному судовому рішенні.
Більш того строк дії (актуальності) інформації у вказаному документі визначена до 01 січня 2020 року, в той час як заборгованість відповідача розрахована банком станом на 19 листопада 2021 року, що перевищує строк дії умов, визначених у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
За вказаних обставин вказаний документ не може бути прийнятий судом як беззаперечний та допустимий доказ на підтвердження узгодження між сторонами розміру відсоткової ставки за користування кредитними кошами та штрафів, а вимоги банку в цій частині вірно оцінені місцевим судом як необгрунтовані та недоведені.
Доводи апеляційної скарги в цій частині вірних висновків суду першої інстанції не спростовують.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права в частині, яка переглядається апеляційним судом. Підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, в зв'язку із чим судові витрати колегія суддів залишає за апелянтом.
Керуючись ст.ст. 35, 141, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення.
Заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді