Провадження № 11-кп/821/285/22 Справа № 695/723/22 Категорія: ст. 331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
12 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
обвинуваченого в режимі відеоконференції з Черкаським СІЗО ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції з Золотоніським
міськрайонним судом:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси виділені матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 квітня 2022 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12.06.2022 включно, -
В провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської областіперебувають матеріали кримінального провадження № 12021250370001065щодо ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.3 ст. 186 КК України.
Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів.
14.04.2022 ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської областіклопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12.06.2022 включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи її незаконною, просив скасувати та обрати останньому запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог апелянт, посилаючись на практику ЄСПЛ, вказує, що місцевий суд формально вказав на наявність ризиків, однак належним чином їх не обґрунтував. Зазначає, що ОСОБА_6 під час досудового слідства не проведено стаціонарну судову психіатричну експертизу, а тому подальше тримання під вартою особи з невизначеним психологічним статусом суперечить як ЗУ «Про психіатричну допомогу», так і практиці ЄСПЛ. Апелянт вважає, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, його мати надала письмову згоду на постійне проживання сина у належному їй будинку, а тому до обвинуваченого можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні вимоги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу місцевого суду залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано.
Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з врахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_6 під впливом тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_6 згідно обвинувального акту обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.3 ст. 186 КК України, один з яких є тяжким та за який, в разі визнання його винуватим, може бути засудженим до позбавлення волі на тривалий термін.
У рішенні по справі «Wпроти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними. При апеляційному розгляді встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та встановлена обґрунтована наявність ризиків, визначених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Судом першої інстанції враховано дані про особу ОСОБА_6 , а також перевірена можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
У відповідності до ч.2 ст. 509 КПК України, місцевий суд у разі необхідності не позбавлений можливості під час розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_6 призначити психіатричну експертизу, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Наявність письмової згоди матері обвинуваченого на проживання ОСОБА_6 в її будинку, не може бути самостійною підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який.
Також колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 має на даний час незняті та непогашені судимості.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 .
Керуючись ст. 183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 квітня 2022 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12.06.2022 включно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення іоскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді