11 травня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 711/4127/14-ц
Провадження № 22-ц/821/26/22
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,
секретаря - Зінченко Ю. О., Захарченко А. Д.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,у складі: головуючого судді Пироженка С. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 03 вересня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Соснівського відділення № 220 ВАТ «Ощадбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 77 від 03 вересня 2008 року, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі 730 000,00 грн зі сплатою 20,5% річних за користування кредитом та сплатою штрафних санкцій у випадку неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Кредит надавався окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, відкритою на строк 24 місяці, з остаточним терміном повернення кредиту 02 вересня 2018 року.
Відповідно до п. 1.6 кредитного договору погашення кожного траншу повинно здійснюватися згідно з графіком, наведеним в додатку А, що є невід'ємною частиною цього договору, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця рівними частинами шляхом внесення готівки до каси Банку, або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків відкритих у ВАТ «Ощадбанк».
03 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з метою забезпечення виконання умов кредитного договору були укладені іпотечні договори № 77/001 - 77/005, посвідчені приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В. Я.
Відповідно до умов вищевказаних іпотечних договорів у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання позичальником, іпотекодержатель (Банк) має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
03 вересня 2008 року на забезпечення належного виконання умов кредитного договору між Банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 77/006, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
Однак, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, починаючи з вересня 2010 року припинив сплачувати відсотки за користування кредитом (за виключенням декількох проплат, що були здійсненні в 2011 році та 2013 році), чим порушив, зокрема п.п. 1.5.1.3. кредитного договору, згідно якого позичальник повинен щомісяця сплачувати відсотки не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, після видачі першого траншу. Оплату в рахунок погашення кредиту ОСОБА_1 взагалі не здійснював.
Відповідно до п. 3.2.2. кредитного договору у разі порушення позичальником умов договору, Банк має право достроково стягнути кредит, суму нарахованих відсотків та інших платежів, що підлягають сплаті.
У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2013 року, ухваленим у справі № 707/228/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 17 вересня 2013 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Ощадбанк» звернено стягнення на предмет іпотеки за такими іпотечними договорами: № 77/001 від 03 вересня 2008 року, № 77/002 від 03 вересня 2008 року, № 77/003 від 03 вересня 2008 року, № 77/004 від 03 вересня 2008 року, № 77/005 від 03 вересня 2008 року. Рішення суду не виконане.
На виконання умов кредитного договору, договору поруки та вимог законодавства позивач направив відповідачам претензії про сплату заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками, що підлягають сплаті; деякі з претензій відповідачі отримали, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак вони не були виконані.
Станом на 22 квітня 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 1 184 553,47 грн, з яких 730 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 333 109,98 грн - заборгованість за відсотками; 121 443,49 грн - пеня.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 борг в сумі 1 184 553, 47 грн за договором відновлювальної кредитної лінії №77 від 03 вересня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2014 року позов задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління заборгованість за кредитом в сумі 730 000 грн, заборгованість по відсотках в сумі 333 109,98 грн, нараховану пеню в сумі 121 443,49 грн та судовий збір в сумі 3 654 грн, а всього 1 188 207,47 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем виконані повністю умови договору, а позичальник порушив взяті на себе договірні зобов'язання, порушив графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору, однак від погашення заборгованості за кредитним договором відповідачі ухиляються, такими своїми діями відповідачі порушують права та законні інтереси позивача, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані на законі та відповідають умовам укладених між сторонами кредитного договору та договору поруки.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2014 року.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 11 грудня 2014 року залишено без задоволення.
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2014 року.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 11 грудня 2014 року залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій 16 лютого 2021 року, ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення місцевого суду та проводити розгляд справи за правилами загального провадження, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено за її відсутності, хоча її неявка в судове засідання мала поважні причини, оскільки вона була неналежно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, повістки про виклик до суду на 11 грудня 2014 року не отримувала, а з матеріалів справи вбачається, що такі повістки їй не надсилалися. Тому, вважає, що судом порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення.
Ознайомившись із доданими Банком до цивільної справи документами, вона встановила, що підпис поручителя на договорі поруки №77/006 їй не належить.
Вважає, що для встановлення та об'єктивного з'ясування даних відомостей необхідні спеціальні знання у галузі почеркознавства.
Зазначає, що в наслідок задоволення у 2013 році позову заступника прокурора до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та оскаржуваного рішення у даній справі, фактично відбулося подвійне стягнення всієї суми кредиту з відповідачів. Позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, звернувся до суду та просив стягнути всю суму заборгованості (та навіть більше), а суд не повністю дослідивши матеріали справи, порушивши норми матеріального та процесуального права, задовольнив такий позов.
04 березня 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення місцевого суду залишити без змін.
Зазначає, що відповідачі перебувають у зареєстрованому шлюбі та разом проживають, а тому, враховуючи відмітки про отримання повісток про виклик сторін до суду, оголошення про виклик відповідачів по справі, що було розміщене в газеті «Черкаський край» №48 (19878) від 13 червня 2014 року, Банк вважає, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про розгляд справи та була обізнана про існування судового провадження щодо стягнення з неї у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.
Крім того, в судовому порядку скаржник не оспорювала дійсність договору поруки з тих підстав, що вона його не підписувала, або з інших підстав. Окрім того, підписи ОСОБА_2 на договорі поруки та нотаріально посвідченому договорі іпотеки візуально співпадають.
Доводи про подвійне стягнення є помилковими, оскільки заборгованість за кредитним договором залишилася непогашеною, так як заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2013 року по справі №707/228/13 залишилося не виконаним.
Виконання вищезазначеного рішення суду є неможливим, у зв'язку з відсутністю предмета стягнення, оскільки рішеннями Черкаського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2014 року по справі №707/2529/14; від 09 жовтня 2014 року по справі №707/2538/14 та від 16 березня 2015 року по справі №707/2526/14-ц визнані недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки на які звернуто стягнення згідно рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2013 року по справі №707/228/13.
Тому, Банк використав своє право на стягнення заборгованості у грошовому виразі з позичальника та фінансового поручителя.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
03 вересня 2008 року між Банком і ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 77, за умовами якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 730 000,00 грн зі сплатою 20,5 % річних та сплатою штрафних санкцій у разі неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором. Кредит надавався окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, відкритою на строк 24 місяці, з остаточним терміном повернення кредиту - 02 вересня 2018 року (т.1 а.с. 7-11).
Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору Банк зобов'язується надавати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 730 000,00 грн, а позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути кредит в сумі 730 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20,5 % річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Кредит надається на споживчі потреби, окремими частинами (траншами) за відновлюваною кредитною лінією, відкритою на строк 24 (двадцять чотири) місяці, з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 02 вересня 2018 року. Сторони погодили суму ліміту кредиту і визначили його в розмірі 730 000,00 грн (т.1 а.с. 7-11).
Відповідно до п.п п.п. 1.5.1.1, 1.5.1.2, 1.5.1.3, 1.6 кредитного договору, проценти нараховуються Банком щомісячно на рахунок, відкритий у філії - Соснівське відділення № 220 ВАТ «Ощадбанк» за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну на який надано кредит. При нарахуванні процентів за користування кредитом враховується перший, і не враховується останній день користування кредитом. Нараховані проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, після видачі першого траншу. Сплату нарахованих процентів здійснюється позичальником шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків, відкритих в Філії - Соснівське відділення №220 ВАТ «Ощадбанк». Остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 02 вересня 2018 року. Погашення кожного траншу здійснюється згідно з графіком, наведеного в додатку А, що є невід'ємною частиною цього договору, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця рівними частинами, шляхом внесення готівки до каси Банку, або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків відкритих у ВАТ «Ощадбанк» (т.1 а.с. 7-11).
На забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були укладені іпотечні договори № 77/001-77/005, за умовами яких у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань позичальником іпотекодержатель (банк) має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2014 року у цивільній справі №707/228/13 за позовом заступника прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України в особі ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлено, що згідно кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 730 000 грн, строком на 24 місяці, з остаточним терміном повернення кредиту до 02 вересня 2018 року зі сплатою 20,5% річних за користування кредитом, з встановленим графіком погашення кредиту. Також встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання по вказаному договору кредиту не виконав та не виконує, порушив порядок та строки сплати платежів та відсотків, і станом на 28 січня 2013 року, внаслідок невиконання таких зобов'язань, заборгованість за кредитним договором становила 1 141 062,47 грн, з яких 730 000 грн - заборгованість за кредитом, 348 109,96 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за період з 01 жовтня 2010 року по 28 січня 2013 року, 62 952,51 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Вирішено в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №77 від 03 вересня 2008 року в розмірі 1 141 062,47 грн звернути стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10023/034 філії Черкаського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» земельні ділянки за іпотечними договорами № 77/001 від 03 вересня 2008 року, №77/002 від 03 вересня 2008 року, №77/003 від 03 вересня 2008 року, №77/004 від 03 вересня 2008 року, №77/005 від 03 вересня 2008 року. Реалізацію земельних ділянок вирішено здійснювати шляхом проведення прилюдних торгів (т. 1 а.с. 32-34, 35-37).
Рішення суду не виконане.
На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком і ОСОБА_2 03 вересня 2008 року укладено договір поруки № 77/006, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором (т.1 а.с. 12-13).
Пунктами 3.1, 3.2 договору поруки визначено, що поручитель відповідає по зобов'язанням за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані повністю (т.1 а.с. 12-13).
Згідно з розрахунком станом на 22 квітня 2014 року заборгованість становить: 1 184 553,47 грн, з яких: 730 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 333 109,98 грн - заборгованість за відсотками, пеня в розмірі 121 443,49 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк» борг станом на 22 квітня 2014 року в сумі 1 184 553,47 грн, з яких: 730 000 грн заборгованості за кредитом; 333 109,88 грн заборгованості за відсотками; 121 443,49 грн пені. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Позов Банку підлягає задоволенню, адже рішенням суду, яке набрало законної сили, і є преюдиційним для цієї справи, встановлено факт неналежного виконання позичальником умов кредитного договору. За умовами договору поруки, укладеного між Банком і поручителем, поручитель несе солідарну відповідальність за порушення боржником умов кредитного договору. Здійснення Банком права на захист не може ставитися в залежність від застосування ним інших способів правового захисту.
Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2021 року в частині задоволення позову ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення боргу скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, всупереч нормам ЦПК України не надав жодної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи; не перевірив і не з'ясував, коли саме позичальник почав порушувати умови кредитного договору; не встановив ні строку дії кредитного договору, ні права Банку після настання цього строку продовжувати здійснювати нарахування, передбачені умовами договору, в результаті чого дійшов передчасних висновків про стягнення з поручителя всієї заявленої Банком суми.
Зазначено, що посилання апеляційного суду на преюдиційне значення рішення суду, ухваленого у справі № 707/228/13-ц, є помилковим, адже у справі № 707/228/13-ц позов не було пред'явлено до ОСОБА_2 як поручителя. Отже, поручитель у цій справі має процесуальне право на спростування розміру заборгованості за кредитним договором, тобто на встановлення меж відповідальності поручителя з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин справи, які мають значення для ухвалення законного і обґрунтованого рішення (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).
З викладеного вбачається, що предметом апеляційного перегляду є заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2014 року в частині вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у ч. 1 ст. 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи, що неодноразово було здійснено належним чином Черкаським апеляційним судом.
Проте, сторона відповідачів, які діяли через свого представника - адвоката Прядку В. М., неодноразово просили відкласти розгляд справи, а саме: 22 грудня 2021 року, 28 грудня 2021 року в судовому засіданні, 26 січня 2022 року.
Проте, вже 02 лютого 2022 року та 23 лютого 2022 року представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатом Прядкою В. М. було подано клопотання про проведення судового засідання за відсутності заявників та їх представника.
На ряду з цим, 13 квітня 2022 року представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатом Прядкою В. М. було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із введенням Указом президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану.
10 травня 2022 року представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатом Прядкою В. М., який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, було повідомлено суд про відсутність у нього зв'язку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Направлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові повістки повернулись неврученими з підстав відсутності адресата за вказаною адресою, що в силу положень ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням.
Враховуючи тривалість розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, у зв'язку із численними клопотаннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відкладення, наявність клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (до введення воєнного стану) про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 без їх участі, не допущення зловживання процесуальними правами та дотримання процесуальних строків, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності належним чином повідомлених сторін.
Заслухавши учасників процесу, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 наголошувала на тому, що оскаржує рішення суду першої інстанції, зокрема, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляду справи без її участі та не повідомлення її належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся з позовом до суду у квітні 2014 року, оскаржуване рішення постановлено у грудні 2014 року, тому при перевірці дотримання судом першої інстанції норм процесуального права слід керуватися ЦПК України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року.
Відповідно до положень ст. 74 ЦПК України, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Частиною 9 ст. 74 ЦПК України визначено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Черкаській області, станом на 24.07.2014 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 81).
Згідно з ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 жовтня 2014 року було прийнято до провадження дану цивільну справу та призначено судове засідання на 04 листопада 2014 року на 09:00 год. (т. 1 а.с. 88).
Відповідачі були належним чином повідомлені про судове засідання, що підтверджується супровідним листом та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , чоловіку ОСОБА_2 , під розписку (т.1 а.с. 90, 92).
Згідно з протоколом судового засідання від 04 листопада 2014 року, у зв'язку із заявленим клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 20 листопада 2014 року на 09:00 год. (т.1 а.с. 100).
Відповідачі були належним чином повідомлені про судове засідання, що підтверджується супровідним листом та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , чоловіку ОСОБА_2 , під розписку (т. 1 а.с. 102-103).
З довідки, наявної в матеріалах справи, судове засідання не відбулося, у зв'язку з тим, що суддя перебував на лікарняному з 17 листопада 2014 по 25 листопада 2014 року (т.1 а.с. 104).
Відповідно до супровідного листа від 26 листопада 2014 року, наступний розгляд справи було призначено на 11 грудня 2014 року на 09:00 год, явку сторін визнано обов'язковою (т.1 а.с. 105).
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, повідомлення було повернене у зв'язку із «закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с. 162).
Апеляційний суд зауважує, що повернення поштового конверту з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідачів про час і місце розгляду справи.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі №752/11896/17.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 без обов'язкового належного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи.
В оцінці спірних правовідносин апеляційний суд враховує і такі обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пп. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»).
У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі № 6-223цс16 зроблено висновок, що «визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів».
З матеріалів справи вбачається, що 03 вересня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір відновлюваної кредитної лінії № 77 у сумі 730 000,00 грн на споживчі потреби на строк 24 місяці з остаточним поверненням не пізніше 02 вересня 2018 року (т. 1 а.с. 7-11).
Отже, між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено саме договір споживчого кредитування.
При цьому, 03 вересня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 77/006, за умовами якого поручитель відповідає по зобов'язанням за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані повністю (т.1 а.с. 12-13).
Доводи апеляційної скарги, що поручитель ОСОБА_2 не підписувала договору поруки, водночас, не заслуговують на увагу, адже ОСОБА_2 не оспорювала вказаного договору, не зверталась до суду першої інстанції із запереченням щодо укладеного спірного договору та не подавала на підтвердження цього відповідні докази. Крім того, під час даного перегляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 просила слухати справу у її відсутність, не заявляла клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи та не підтримала клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є порука (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок про те, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни».
На ряду з цим, у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 210/2042/14 (провадження № 61-8873св21) вказано, що «відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Таким чином, у разі пред'явлення банком до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Згідно п. 2.2.2 кредитного договору, сторони погодили, що Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту у цілому, або у визначеній Банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належить до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником буд-яких зобов'язань за цим договором або за договором застави (іпотеки), в тому числі, але не виключно, у випадку, зокрема, затримання сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, інших платежів за цим договором на один календарний місяць. Виконання позичальником вимоги Банку щодо дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом місяця (тридцяти календарних днів) з дати одержання такої вимоги банку.
Пунктом 6.1 договору іпотеки визначено, що будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися наданими належним чином. Якщо вони надіслані листом на замовлення або доставлені особисто на адресу сторін.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (ч. 2 ст. 252 ЦК України).
Згідно з п. п. 4.1-4.4 договору поруки № 77/006, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором. Порука припиняється, якщо кредитор протягом строків позовної давності, визначеної у п. 5.4 цього договору, тобто з (трьох років), не пред'явить вимог до поручителя. У випадку заміни боржника, якщо поручитель не виявив згоди відповідати за нового боржника та у випадку зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок збільшення обсягу його відповідальності (т.1 а.с. 12-13).
Отже, строк дії поруки встановлений сторонами в договорі поруки, а саме визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років не пред'явить вимоги до поручителя.
Слід зазначити, що передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання, застосоване у другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).
Умовами кредитного договору передбачено погашення основної суми кредиту та процентів шляхом сплати щомісячних платежів в обумовлені сторонами строки.
Отже, сторони кредитного договору встановили, що основне зобов'язання позичальник виконує шляхом виконання окремих зобов'язань з внесення щомісячних платежів за цим договором.
За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України, у зазначеній редакції, порука за кожним із зобов'язань, визначених періодичними платежами, припиняється після спливу трьох років з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред'явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через три роки після настання строку виконання частини основного зобов'язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги у зв'язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов'язання.
Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (провадження № 14-70цс19).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріали справи місять претензію Банку від 21 червня 2012 року про дострокове повернення кредиту у повному обсязі у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, яка була надіслана на адреси боржника і поручителя (т. 1 а.с. 20-21).
Вказана вимога вручена відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджено копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (т.1 а.с. 23, 25 ).
Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2014 року у цивільній справі №707/228/13 за позовом заступника прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України в особі ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлено, що згідно кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 730 000 грн, строком на 24 місяці, з остаточним терміном повернення кредиту до 02 вересня 2018 року зі сплатою 20,5% річних за користування кредитом, з встановленим графіком погашення кредиту. Також встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання по вказаному договору кредиту не виконав та не виконує, порушив порядок та строки сплати платежів та відсотків, і станом на 28 січня 2013 року внаслідок невиконання таких зобов'язань, заборгованість за кредитним договором становила 1 141 062,47 грн, з яких 730 000 грн - заборгованість за кредитом, 348 109,96 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за період з 01 жовтня 2010 року по 28 січня 2013 року, 62 952,51 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (т. 1 а.с. 32-34, 35-37).
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Отже, заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2013 року достроково стягнуто суму боргу за кредитним договором від 03.09.2008, тому після 17 вересня 2013 року будь-яких нарахувань за умовами договору боржникам не могло здійснюватися.
Разом з тим саме позовна вимога до ОСОБА_2 , як до поручителя, на що було звернутою увага Верховним Судом, була пред'явлена 25 квітня 2014 року, тому відповідальність ОСОБА_2 настала щодо чергових платежів починаючи з 25 квітня 2011 року до періоду дострокового стягнення всієї суми боргу, тобто до 28 січня 2013 року, що складає 676 765 грн основного боргу, 263 629,98 грн заборгованості за відсотками.
Апеляційний суд звертає увагу, що доданий до позову розрахунок заборгованості по пені складений за період з квітня 2013 року по квітень 2014 року за умовами кредитного договору, проте таке право Банк втратив змінивши строк виконання умов договору у січні 2013 року.
Таким чином, ОСОБА_2 , як поручитель, зобов'язана сплатити на користь Банку солідарно з основним боржником ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, у сумі 940 394,98 грн.
При цьому, колегія суддів зауважує, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 22 квітня 2014 року складає 1 184 553,47 грн та в цій частині постанова суду Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2021 року Верховним Судом не скасована, а тому з поручителя та боржника підлягає у солідарному порядку стягненню заборгованість у визначеному судом розмірі 940 394,98 грн у межах загального боргу 1 184 553,47 грн.
Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення боргу з поручителя, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення боргу з поручителя.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подачу позову Банк сплатив 3 654 грн судового збору (т.1 а.с. 1).
Згідно пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання (т.1 а.с. 246).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Враховуючи, що ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору та часткове задоволення вимог до останньої, необхідно компенсувати ПАТ «Державний ощадний банк України» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1450,45 грн судових витрат за плату судового збору.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2014 року в частині вирішення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з боржника ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в межах суми загальної заборгованості 1 184 553,47 грн, з яких: 730 000 грн заборгованості за кредитом; 333 109,88 грн заборгованості за відсотками; 121 443,49 грн пені за кредитним договором відновлюваної кредитної лінії №77 від 03 вересня 2008 року, заборгованість у розмірі 940 394,98 грн, з яких: 676 765 грн заборгованості за кредитом, 263 629,98 грн заборгованості за відсотками.
В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до поручителя ОСОБА_2 за кредитним договором відновлюваної кредитної лінії №77 від 03 вересня 2008 року відмовити.
Компенсувати Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» за рахунок Держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1450,45 грн судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст постанови складено 11 травня 2022 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
Л. В. Нерушак