Номер провадження 22-ц/821/503/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/1806/21 Категорія: 307020000 Суходольський О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
10 травня 2022 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Зінченко Ю.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на нерухоме майно та зміну черговості одержання права на спадкування,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, встановлено факт проживання однією сім'єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
18 січня 2013 року ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що даний житловий будинок було побудовано ОСОБА_5 разом з ОСОБА_1 , а отже вважає, що він є спільним сумісним майном.
Враховуючи, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_5 , житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 був побудований ОСОБА_5 та ОСОБА_1 разом у період спільного проживання, позивач вважає його об'єктом права спільної сумісної власності, а тому за нею слід визнати право власності на 1/2 частину будинку.
Крім того ОСОБА_1 зазначала, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до Другої державної черкаської нотаріальної контори звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Позивач є спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом, а відповідачі у порядку спадкової трансмісії є спадкоємцями другої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
Позивач зазначає, що має право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_5 протягом тривалого часу хворів, потребував сторонньої допомоги та ОСОБА_1 здійснювала за ним догляд, опікувалася ним, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані.
У зв'язку із вище вказаними обставинами ОСОБА_1 просила суд: визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1381071249, номер запису про право власності: 19195; визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину вказаного житлового будинку с надвірними спорудами, Черкаської області; змінити черговість одержання права на спадкування, надавши ОСОБА_1 право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , обґрунтоване тим, що спірне домоволодіння побудовано, а відтак і фактично набуто у власність ще до 2004 року, є особистою приватною власністю спадкодавця в розумінні вимог статті 57 СК України. Суд вказав, що позивачем не надано до суду належних та переконливих доказів, того що спірний житловий будинок було розпочато та побудовано в період спільного її проживання разом із ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, а сам лише факт здійснення реєстрації права власності на садовий будинок в 2013 році, тобто у період проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, за умови його побудови до 2004 року, не може бути безумовною підставою для визнання даного будинку спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зміну черговості одержання права на спадкування вмотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів перебування померлого ОСОБА_5 у безпорадному стані.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що житловий будинок є особистою власністю померлого ОСОБА_5 , є помилковим, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які б вказували, що житловий будинок як об'єкт цивільних прав був сформований (зареєстрований) до 2013 року.
Зазначає, що всі свідки пояснили суду, що спірний житловий будинок було побудовано ОСОБА_5 разом з ОСОБА_1 , а отже, він є спільним сумісним майном.
Доводи апеляційної скарги в частині не згоди із рішенням суду про відмову у задоволенні позовних вимог про зміну черговості одержання права на спадкування аналогічні обставинам, викладеним у позовній заяві.
Крім того скаржниця вказує, що до апеляційної скарги додано: договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 24 липня 2009 року, а також договір № 107-508 від 17 серпня 2011 року та товарні чеки від 17 серпня 2011 року та 30 серпня 2011 року, які підтверджують, що будинок будувався в період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
В обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, ОСОБА_1 зазначає, що вона знайшла вказані документи серед паперів померлого ОСОБА_5 тільки у лютому 2022 року, а тому не мала можливості подати їх раніше.
ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення, в яких вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог ОСОБА_1 .
Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідачі в судове засідання не з'явились, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 , які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 від 06 березня 2019 року, виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/6079/19 від 18 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, встановлено факт проживання однією сім'єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 01 січня 2004 року до моменту смерті останнього. Рішення суду набрало законної сили 01 квітня 2021 року.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №64616 від 18 січня 2013 року за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:07:001:0080, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,21га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1381071249.
Відповідно до висновку виготовленого на замовлення позивача ПП «Това» загальна ринкова вартість житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 147200 грн. без врахування ПДВ.
У висновку вказано, що ОСОБА_1 для проведення оцінки будинку надано копію технічного паспорту (а.с. 25). Водночас матеріали справи не містять копії технічного паспорту на спірний будинок та не були надані суду жодною із сторін у справі.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України, частиною третьою статті 368 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Матеріали справи не містять достовірних письмових доказів про час початку та закінчення будівництва спірного будинку.
Водночас судом були допитані свідки, які повідомили, що померлий ОСОБА_5 почав будувати будинок з 1993 року. Встановити які саме будівлі та споруди були побудовані за час фактичного перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у шлюбних відносинах з 01 січня 2004 року до дня смерті ОСОБА_5 , неможливо, оскільки позивачкою не надано жодних належних доказів, зокрема технічного паспорта.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що державна реєстрація права власності на будинок за померлим ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не свідчить про те, що вказаний будинок загалом є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , оскільки відсутні докази створення цього майна спільно вказаними особами за час перебування їх у фактичних шлюбних стосунках.
Враховуючи наведене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Також судом вірно встановлено, що відсутні підстави і для задоволення позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування, надавши ОСОБА_1 право на спадкування разом зі спадкоємцями другої черги після смерті ОСОБА_5 .
Так, постановою нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори від 25 червня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Із постанови нотаріуса вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):
- перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки;
- друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
- третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
- четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
- п'ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).
Таким чином, в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої-п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно зі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
До такого висновку прийшов Верховний Суд, зокрема у справі № 127/9778/17 (постанова від 24 червня 2020 року).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині зміни черговості одержання права на спадкування, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела належними і допустимими доказами те, що ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво.
Колегія суддів вважає такий висновок суду обґрунтованим.
Безпорадний стан - стан, при якому людина не може самостійно приймати активні заходи, що забезпечують її існування або оберігають її життя, здоров'я та гідність. Безпорадність може бути обумовлена фізіологічними причинами або може супроводжуватися патологічним процесами або бути їх наслідком (при психічних і нервових захворюваннях, при важких захворюваннях, що супроводжуються різкою фізичною слабкістю).
Безпорадний стан можливо та необхідно доказувати відповідними доказами, у тому числі записами в медичних документах.
Так, позивачем надано копії виписок із медичної картки стаціонарного хворого, історій хвороби ОСОБА_5 , у яких не вказано, що ОСОБА_5 внаслідок хвороби перебував у безпорадному стані чи потребував стороннього догляду (а.с. 14-20). Жодних висновків експертів щодо наявності у позивача безпорадного стану позивачем не надано, а суд самостійно не може визначити чи перебував померлий ОСОБА_5 у безпорадному стані внаслідок захворювань, вказаних медичних документах.
Крім того позивачем не доведено і іншу підставу для зміни черговості у спадкуванні - матеріальне забезпечення спадкодавця, оскільки надані ОСОБА_1 довідки про отримання нею пенсії не свідчать про відсутність доходу у ОСОБА_5 та перебування останнього на утриманні позивача.
З огляду на викладене, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не доведено наявність вказаних у статті 1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування, зокрема, те що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані через похили вік, тяжку хворобу, а вона, саме в зв'язку з його безпорадним станом, протягом тривалого часу опікувалась ним, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу.
Отже судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду та не є підставою для зміни чи скасування рішення суду.
Додані до апеляційної скарги копії договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 24 липня 2009 року, договору № 107-508 від 17 серпня 2011 року та товарних чеків від 17 серпня 2011 року та 30 серпня 2011 року, відповідно до статті 367 ЦПК України не приймаються апеляційним судом, оскільки ОСОБА_1 не надала доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 березня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді
Повний текст постанови складений 12 травня 2022 року