Номер провадження 22-ц/821/712/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/2912/21 Категорія: 304090000 Миколаєнко Т. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
12 травня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., Новікова О.М.
за участю секретаря Любченко Т.М.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву № б/н від 29 серпня 2019 року. Поставивши свій підпис у заяві, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг» складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг.
Умови кредитного договору відповідач належним чином не виконувала, у зв'язку з чим допустила утворення заборгованості, яка станом на 10 листопада 2021 року становить 16 421 грн 58 коп., з яких: 14 089 грн 96 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 14 089 грн 96 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 331 грн 62 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн 00 коп. - нарахована пеня; 0 грн. 00 коп. - нарахована комісія, яку банк просив суд стягнути на свою користь та понесені ним судові витрати.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень умов кредитування відповідача. До того ж анкета-заява, підписана ОСОБА_1 29 серпня 2019 року, не містить умов про те, що невід'ємною складовою частиною Договору банківського обслуговування є Паспорт споживчого кредиту, який, до того ж, був підписаний відповідачем 19 серпня 2021 року, тобто майже через 2 роки після підписання Анкети-заяви.
Крім того в частині тіла кредиту судом з виписки за договором №б/н за період 29.08.2019 - 15.11.2021 встановлено, що за період з 29 серпня 2019 року до 07 вересня 2021 року відповідачем використано кредитні кошти на суму 54 318,90 грн, а повернуто (погашено) 57 728,12 грн, що перевищує тіло кредиту.
Тому, дослідивши зміст наданого банком розрахунку заборгованості, враховуючи, що Умови та Правила надання банківських послуг відповідачем не підписані; Анкета-заява не містить умови про фінансування за рахунок кредитних коштів (зарахування до тіла кредиту) заборгованості за процентами, а Паспорт споживчого кредиту не дає підстав вважати, що сторони на момент укладення договору обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків; встановивши, що відповідачем на рахунок банку внесена більша сума грошових коштів, ніж фактично використана; суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача на користь банку суми, заявленої як заборгованість за тілом кредиту та простроченими відсотками, відсутні, а позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.
Не погодившись з вказаним рішенням суду АТ КБ «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою в якій вказує, що рішення прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 29.08.2019 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано картку. 29.08.2019 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому визначено умови кредитування. 19.08.2021 року відповідачу було перевипущено картку та 19.08.2021 року ОСОБА_1 знову була ознайомлена із умовами кредитування та підписала новий паспорт споживчого кредиту. Отже, відповідач двічі була ознайомлена з умовами кредитування. До позовної заяви було долучено лише другий Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем, але для повноти та всебічності розгляду справи і ухвалення законного рішення до апеляційної скарги позивач долучає Паспорт споживчого кредиту, який було підписано відповідачем у 2019 році.
Вказує, що Велика Палата Верховного Суду в поставної від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 зазначила, що позичальник зобов'язаний повернути фактично отриману суму кредитних коштів. Однак, судом першої інстанції, незважаючи на висновки Верховного Суду відмовлено в задоволенні позовних вимог, чим порушено формування єдиної правозастосовної практики.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 звернуто увагу, що в паспорті споживчого кредиту зазначено інформацію щодо основних умов кредитування за різними видами кредитних карток, тоді як матеріали справи, у тому числі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, не містить інформацію про те, який саме вид картки було видано ОСОБА_1 .
Також Анкета-заява підписана ОСОБА_1 29.08.2019 не містить умов про те, що невід'ємною складовою частиною Договору банківського обслуговування є Паспорт споживчого кредиту.
Вказує, що згідно наданої позивачем виписки по картковому рахунку, відповідач у період часу з 31.08.2019 року по 07.09.2021 року користувалася коштами на загальну суму 54318,90 грн, а повернуто нею було 57728,12 грн, що свідчить про перевищення отриманого тіла кредиту.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків.
Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк» договору б/н від 29.08.2019 року, відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 29.08.2019 року отримала картку № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт 300,00.
У подальшому розмір кредитного ліміту 24.11.2019 року збільшився до 5000,00 грн, 15.01.2020 року збільшився до 11000,00 грн, 18.02.2020 року збільшився до 16000,00 грн, 20.05.2020 року зменшився до 0,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н).
Договір був укладений, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, з отриманням платіжних карток № НОМЕР_1 , яка була відкрита 29.08.2019 року терміном дії 07/23, № НОМЕР_2 , яка була відкрита 19.08.2021 року терміном дії 12/24.
Договір був укладений, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У Анкеті-заяві зазначено, що клієнт погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Також, в Анкеті-заяві зазначено, що клієнт ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які розміщено на офіційному сайті банку www.privatbank.ua, пам'яткою клієнта, тарифами та отримала їх примірник (шляхом самостійного роздрукування) в електронній формі шляхом власноручного підписання цифровим підписом та направленням повідомлення про одержання).
Крім того, заява містить персональні дані відповідача, контактну інформацію, дату та її підпис.
Також до позовної заяви додано паспорт споживчого кредиту від 19.08.2021 року, який містить: інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, за підписом ОСОБА_1 .
До Анкети-заяви банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна CONTRACT» «Універсальна GOLD» та копію Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, в якому зазначені терміни та поняття, права та обов'язки клієнта, права та обов'язки банку, умови кредитування.
Відповідно до наданих банком розрахунків заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10 листопада 2021 року становить 16 421 грн 58 коп., з яких: 14 089 грн 96 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 331 грн 62 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Установивши обставини підписання ОСОБА_1 заяви від 29 серпня 2019 року, отримання нею кредитної картки № НОМЕР_1 та грошових коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, часткового повернення суми кредиту, суд дійшов обґрунтованих висновків про виникнення між сторонами кредитних відносин та відповідно виникнення у позичальника обов'язку повернути отриманий кредит.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зробила такий висновок про те, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням зазначеного висновку, місцевий суд правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданим до позовної заяви Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», відповідач ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до саме цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів погодження сторонами умов щодо розміру відсотків за користування кредитом. Суд відхилив доводи позивача про те, що позивач погодився з розміром відсотків, які визначені сторонами у паспорті споживчого кредиту, посилаючись на те, що зі змісту паспорта споживчого кредиту не можливо встановити, які саме із запропонованих умов були прийняті позичальником, а також звернув увагу на підписання такого паспорту зі спливом двох років після підписання анкети-заяви.
Обґрунтовуючи наявність між сторонами кредитних правовідносин, АТ КБ «Приватбанк» посилалося, крім наявності анкети-заяви відповідача від 29.08.2019 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, виписки за картковим рахунком, виданої на ім'я ОСОБА_1 , розрахунку заборгованості за кредитним договором від 29 серпня 2019 року станом на 10.11.2021 року, посилалося, зокрема, на паспорт споживчого кредиту від 19.08.2021 року.
Щодо підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту, то колегія суддів звертає увагу, що по-перше даний документ датовано 19.08.2021 року, тобто підписаний ОСОБА_1 через два роки після підписання анкети-заяви, по-друге даний документ містить інформацію про умови кредитування, які є актуальними до 03.09.2021 року для кредитних карток: «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Картка Platinum» «Картка МС World BlackEdition» «Картка Visa Signature» «Картка WorldElite» «Картка Visa Infinite», при цьому, що у матеріалах справи відсутні дані, яку картку обрано відповідачем.
А тому позовні вимоги банку в частині стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів вважає необґрунтованими та не доведеними банком.
Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
До апеляційної скарги представником банку долучено паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 29.08.2019 року, тобто в день підписання анкети-заяви, але в той же час такий доказ не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції, оскільки банком надано докази без виконання вимог частини третьої статті 367 ЦПК України, тобто не обґрунтовано неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції.
Посилання банку на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі №709/86/21, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що хоча Верховним Судом зазначено, що паспорт споживчого кредиту є належним доказом на підтвердження погоджених умов кредитування, водночас апеляційним судом враховано, що у даній справі позивачем паспорт споживчого кредиту, як доказ узгоджених умов при укладенні договору 29 серпня 2019 року, надано не було, а долучений паспорт споживчого кредиту від 19 серпня 2021 року містить відмінні умови кредитування та підписаний відповідачем через два роки після підписання анкети-заяви.
Щодо заборгованості за тілом кредиту, то у даній частині позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» є також необґрунтованими, з огляду на встановлені колегією суддів наступні обставини.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи (а. с. 47-50), може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Отже, виписка по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами є підтвердженням чи користувався відповідач кредитними коштами (чи отримував готівку у банкоматі та відділенні банку, чи купував товари та чи перерахував кошти на інші рахунки), якщо користувався, то в якому розмірі, чи здійснював повернення кредитних коштів позивачу, якщо здійснював, то в якому розмірі, та чи не перевищує сума повернутих відповідачем кредитних коштів суму отриманого ним кредиту.
Дослідивши надану банком виписку, починаючи з 31.08.2019 року відповідач користувалася наданими банком коштами, а саме отримувала готівку у банкоматі, купувала товари та перерахував кошти на інші рахунки. В той же час з даної виписки видно, що ОСОБА_1 здійснювала і погашення заборгованості.
Відповідно до здійснених судом розрахунків, ОСОБА_1 було використано кредитних коштів за період з 29.08.2019 року по 07.09.2021 року на загальну суму 54 318,90 грн та здійснено погашень заборгованості на загальну суму 57 728,12 грн, що перевищує тіло кредиту.
Отже, відповідачем повністю погашено кредитну заборгованість перед позивачем за тілом кредиту, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених банком вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»- залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді