Справа № 522/18429/21
Провадження по справі № 1-кп/522/286/22
12 травня 2022 року м. Одеси
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» обвинувальний акт, у кримінальному провадженні № 12021162510000810 від 29.06.2021 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, громадянина Республіки Вірменія, офіційно не працевлаштованого, без реєстрації та фактичного місця проживання на території України, до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор»), -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт №12021162510000810 від 29.06.2021 року стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Від прокурора ОСОБА_4 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , яке він в судовому засіданні просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказали, що ризики зазначені прокурором наразі перестали існувати, просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, суд доходить таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 року було задоволено клопотання прокурора та застосовано стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2021 року, 20.01.2022 року та 18.03.2022 року було продовжено.
Враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченому злочину.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Захисник обвинуваченого просила обрати стосовно її підзахисного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак жодних доказів, які б не було враховано судом раніше та давали суду можливість це зробити, не надано.
Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином Республіки Вірменія, уродженцем Республіки Вірменія, офіційно не працевлаштований, без реєстрації та фактичного місця проживання на території України, до затримання тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_1 , не одружений, осіб на утриманні не має, раніше не судимий, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, та вказує на те, що останній може залишити територію м. Одеси та взагалі покинути Україну.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років, тому на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд приймає до уваги наявність ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків та експертів, які судом не допитані, схиляючи їх до викривлення показань, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи насильницький характер вчиненого кримінального правопорушення.
Суд вважає, що ризики, передбачені п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість ОСОБА_3 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення, доведений, оскільки останній не працює, та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього будь-якого джерела доходу.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає можливим продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 зможе забезпечити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні прокурора ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості та характеру злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , даних щодо особи обвинуваченого, суд доходить висновку про можливість продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який здатен запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Будь-яких доказів, які б давали підстави суду змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, стороною захисту надано не було.
Керуючись ст. 110, 132, 176, 177, 178, 183, 194, 331, 372, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 12.05.2022 року, який діє до 11.07.2022 року включно.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з моменту вручення її копії.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_1