Справа № 522/4494/22
Провадження № 3/522/4464/22
11 травня 2022 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Лонський І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,
24.03.2022 року о 21.00 годині ОСОБА_1 за адреою: м Одеса, вул. Преображенська, кут вул. Дерибасівської, знаходився в громадському місці під час комендантської години та не виконав законні вимоги працівника поліції.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно у комендантську годину перебував на вулиці, оскільки не врахував час, проте злісну непокору працівникам поліції не вчиняв.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, приходжу до наступного.
Стаття 9 КУпАП регламентує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, виходячи зі змісту ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Статтею 256 КУпАП визначені вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення та відомості, які у ньому мають бути зазначеними.
Згідно вимог ст. 280 КУпАп, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 24.03.2022 року о 21.00 годині ОСОБА_1 за адреою: м Одеса, вул. Преображенська, кут вул. Дерибасівської, знаходився в громадському місці під час комендантської години та не виконав законні вимоги працівника поліції.
Зазначені дії кваліфіковані співробітниками поліції за ст. 185 КУпАП.
Зі змісту ст. 185 КУпАП слідує, що злісна непокора повинна проявлятися у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з його участю в охороні громадського порядку, або відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Під час розгляду справи встановлено, що особою, яка склала протокол про вчинення адміністративного правопорушення, на надані будь-які докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а саме злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з його участю в охороні громадського порядку або відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
В порушення вимог ст. 256 КУпАП, працівником поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП не зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме не зазначено, які саме законні вимоги було висунуто поліцейськими ОСОБА_1 , невиконання яких призвело до злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з його участю в охороні громадського порядку або відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Відсутність в протоколі чіткого викладення суті адміністративного правопорушення, від якого особа, щодо якої складено протокол має захищатися в суді, є порушенням права на захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Натомість, працівники поліції при оформленні матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення не долучили до протоколу про адміністративне правопорушення належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених у протоколах про вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, перевіривши докази у справі на їх належність та допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП не підтверджена належними та допустимими доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративних правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 185, 245, 251, 252, 283, 284, 247 КУпАП, суд -
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І.В. Лонський