Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/399/21
Провадження № 1-кп/935/91/22
Іменем України
10 травня 2022 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростишеві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021060420000015 від 16.02.2021 стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.299 КК України, -
встановив:
У провадженні Коростишівського районного суду перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, захисник ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про зміну раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання захисника, вважає, що підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу відсутні і наразі саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків, а також є єдиним стримуючим обвинуваченого фактором від вчинення інших кримінальних правопорушень. Разом з тим вважає, що ризики, визначені ст.177 КПК України, продовжують існувати, підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також не змінились. Такими підставами прокурор вважає суворість покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.299 КК України, неодноразове грубе порушення обвинуваченим умов домашнього арешту, а саме неодноразове залишення місця свого проживання, високу ймовірність продовження обвинуваченим вчинення подібних кримінальних правопорушень, або інших, оскільки постійного доходу обвинувачений не має, міцні соціальні зв'язки відсутні. Крім того, оскільки прокурор припускає, що після виконання судової ветеринарної експертизи виникне необхідність повторного допиту свідків та потерпілої , проте останні проживають в одному населеному пункті з обвинуваченим, а тому останній може незаконно впливати на них. На думку прокурора, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора про продовження тримання під вартою, посилаючись на відсутність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу підтримали з підстав, зазначених у ньому.
Згідно положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 06.04.2021 обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 15.04.2021 обвинуваченому продовжено обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці до 15.06.2021 включно, із застосуванням електронних засобів контролю із певними обмеженнями.
20.05.2021 ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області стосовно обвинуваченого змінено раніше обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою до 15.06.2021.
Ухвалами Коростишівського районного суду Житомирської області від 15.09.2021, 05.10.2021, 22.11.2021, 17.01.2022, 14.03.2022 обвинуваченому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання, у тому числі, таким спробам, як: переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності усі обставини, у тому числі і зазначені у ст.178 КПК України, а саме: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Згідно ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності до положень ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку,які визначені у законі (Рішення КСУ від 11.10.2011 №10-рп/2011, Рішення КСУ від 23.11.2017 №1-р/2017).
Згідно практики Європейського суд з прав людини (рішення справі «Ілійков проти Болгарії») суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Обвинувачений раніше не судимий, має молодий вік та постійне місце проживання, учасники судового провадження допитані, матеріали кримінального провадження досліджені.
Разом з тим, у кримінальному провадженні призначено судово-ветеринарну експертизу, висновки якої можуть бути підставою для повторного допиту учасників судового провадження, а разом з тим потерпіла та свідки проживають в одному населеному пункті з обвинуваченим, якого за місцем проживання характеризують негативно, в судових засіданнях ОСОБА_4 також поводив себе агресивно стосовно свідків, а тому існує велика ймовірність незаконного впливу на них, а також потерпілу, з боку обвинуваченого.
Обвинуваченому інкримінується вчинення тяжкого злочину, міра покарання за який становить від п'яти до восьми років позбавлення волі, що може бути підставою для переховування його суду, враховуючи відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, оскільки він не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, стабільного доходу не має.
Суд дійшов висновку, що існує висока ймовірність продовження обвинуваченим вчинення аналогічних злочинів, оскільки він і сам не заперечує факт вживання в їжу вбитих ним собак, не вбачає у цьому нічого злочинного.
Суд також враховує, що умови застосованого до обвинуваченого раніше запобіжного заходу у вигляду домашнього арешту обвинувачений неодноразово грубо і свідомо порушував, залишаючи місце свого проживання та перебуваючи у різних населених пунктах (м.Коростишів, села Харитонівка та Стрижівка Житомирського р-ну), провокував свідків та погрожував їм, з приводу чого були відповідні звернення до поліції. Під час судового розгляду обвинувачений не виявляв навіть найменшої критичності до вчинених порушень умов домашнього арешту, пояснюючи що мав підстави залишати своє місце проживання, однак такі підстави визнавались судом необґрунтованими.
Тому, суд дійшов висновку, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, на які вказує прокурор, а будь-які стримуючи фактори в разі застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, на переконання суду, відсутні.
Інформацією щодо незадовільного стану здоров'я та обґрунтованої неможливості подальшого тримання обвинуваченого під вартою суд не володіє.
Вимогами ст.197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про триманння під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.176,177,178,183,331 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт- відмовити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 08.07.2022 включно.
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави 20 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49620 грн., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому постановою КМУ.
3 моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
-прибувати до суду за кожною вимогою;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-не відлучатись за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває;
-заборонити спілкуватися зі свідками, потерпілими, іншими особами у кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до слідчого свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом.
У разі внесення застави обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1