Номер провадження: 22-ц/813/5988/22
Справа № 523/10649/20
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Гірняк Л. А.
11.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Гірняк Л.А.
суддів: Комлевої О.С., Цюри Т.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа - Управління капітального будівництва Одеської міської ради про визнання акту прийому-передачі недійсним та про визнання свідоцтва про право власності недійсним,-
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року позов ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат», ОСОБА_3 про визнання договору про співпрацю по інвестування будівництва недійсним та про витребування майна - задоволено.
Визнано недійсним Акт прийому - передачі від 19.01.2012 року, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_3 .
Визнано договір №140/19 по співробітництву з інвестування будівництва житлових будинків від 26.11.2004р., укладений ОСОБА_4 - головою правління ВАТ «ОДБК» і ОСОБА_3 - недійсним.
Визнано Свідоцтво про право власності на квартиру №140 від 12.03.2012 року, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_3 - недійсним.
Витребувано у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та передано її ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду,ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.
В поданій заяві просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2461412451100.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є дружиною відповідача ОСОБА_3 , а спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На підставі викладеного, заявник з метою попередження відчуження зазначеного майна, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких
він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Крім того, у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.05.2022 року поновлено строк ОСОБА_1 на апеляційне оскарження заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року, відкрито апеляційне провадження по даній справі та зупинено дію судового рішення до розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, а також те, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.05.2022 року поновлено строк апелянту на апеляційне оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження по справі та зупинено дію заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року до розгляду справи у суді апеляційної інстанції,суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у спосіб, про який клопоче заявник.
Керуючись ст. 149, 151-154, 258-261 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа - Управління капітального будівництва Одеської міської ради про визнання акту прийому-передачі недійсним та про визнання свідоцтва про право власності недійсним - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Одеського апеляційного суду Л.А. Гірняк
О.С. Комлева
Т.В. Цюра