Номер провадження: 11-сс/813/629/22
Справа № 947/8026/22 1-кс/947/3366/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, у кримінальному провадження № 62022150020000137, внесеному до ЄРДР 06.04.2022 року,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2022 року було задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали становить 60 діб та обчислюється з моменту затримання особи -16.04.2022 року та припиняє свою дію 14.06.2022 року.
Визначено розмір застави, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_9 , у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 744 300 (сімсот чотириста чотири тисячі триста) гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_9 , інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, зокрема, захисник стверджує, що:
- відсутня обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, оскільки органом досудового розслідування не доведено висування підозрюваним вимоги до потерпілого, як обов'язкової ознаки вимагання, тобто в рішучій формі пропозиції про передачу потерпілим майна;
- недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як і обґрунтованість висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу в аспекті існуючих обставин справи та характеристики підозрюваного, який працює на посаді поліцейського з 2018 року та з моменту початку служби не мав жодних службових розслідувань; на його утриманні перебуває одна неповнолітня дитина та батьки пенсіонери, до того ж, мати має серцеві захворювання.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисники та підозрюваний підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону в повному обсязі не дотримався з огляду на наступне.
З клопотання слідчого вбачається, що у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебуває кримінальне провадження № 62022150020000137, внесеного до ЄРДР 06.04.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Так, матеріалів провадження вбачається, що згідно з наказу т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_11 від 30.07.2018за № 746 о/с ОСОБА_9 призначено на посаду поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області, у спеціальному званні сержанта поліції та покладено виконання обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 Закону, одним з основних завдань та обов'язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини та неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Аналогічні вимоги та обов'язки прописані в пп. 1,2 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року № 1576/29706.
Статтею 13 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що у складі поліції функціонують у тому числі патрульна поліція.
Згідно статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону; підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
При цьому, відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; берегти службове майно; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 9, 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_9 , будучи працівником правоохоронного органу, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні і адміністративні правопорушення; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У відповідності до Присяги працівника поліції, передбаченої ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», яку прийняв сержант поліції ОСОБА_9 , урочисто присягнувся вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Так, в силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_9 знав та розумів, що вимогами статей 3, 22 - 24 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб; використовувати своє становище та пов'язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» органи Національної поліції віднесено до правоохоронних органів.
Згідно з приміткою до статті 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Таким чином, ОСОБА_9 є службовою особою правоохоронного органу та відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України на нього покладено обов'язки діяти лише в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією України та Законами України, а також є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченим статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (із змінами та доповненнями від 14.03.2022 за № 133/2022) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, та який продовжено до 25.04.2022, на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 7168; Міністерству внутрішніх справ України запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави; на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України.
Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171, який видано на підставі Указу Президента України «Про введення надзвичайного стану в Україні» № 64/2022, особовий склад на час дії правового режиму надзвичайного стану був переведений на посилений варіант службової діяльності.
У своїй діяльності ОСОБА_9 , як поліцейський, керується Конституцією України, Кримінальним і Кримінальним процесуальним кодексами України, Законами України «Про Національну поліцію», іншими законодавчими актами України, нормативно-правовими актами МВС України та НП України.
Так, відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», ОСОБА_9 , як поліцейський, зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до посадової інструкції від 13.11.2018, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції № 5112 від 13.11.2018, на сержанта поліції ОСОБА_9 покладено ряд обов'язків, серед яких:
- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції;
- поважати і дотримуватися прав та свобод людини і громадянина, обмежувати їх лише у спосіб та у випадках, що встановлені законом;
- професійно виконувати свої службові обов'язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватися, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції;
- у разі отримання інформації про можливе вчинення корупційного чи дисциплінарного правопорушення негайно інформувати безпосереднього керівника та служби моніторингу патрульної поліції і вживати заходів щодо запобігання та припинення такого правопорушення;
- під час керування патрульним автомобілем бути прикладом для інших учасників дорожнього руху в частині дотримання ПДР.
Проте органом досудового слідства ОСОБА_9 підозрюється в тому, що, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, він, всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий злочин, будучи службовою особою, у період дії військового стану, а саме: вимагання вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, в умовах воєнного, за наступних обставин.
Так, 31.03.2022 приблизно о 14 годині 20 хвилин потерпілий ОСОБА_12 , керуючи автомобілем «Хундай Гетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Кутузова та здійснюючи маневр повороту на ліво на вулицю 28 червня в м. Ізмаїл Одеської області, відчув удар позаду автомобіля. В подальшому потерпілий ОСОБА_12 вийшов з автомобіля та побачив автомобіль патрульної поліції марки «Шкода рапід» білого кольору з синіми номерами (11) № 6465, з пізнавальними знаками у вигляді проблискових маячків, емблемами Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який мав пошкодження з правої сторони бамперу, капоту та фари, який здійснив зіткнення з автомобілем «Хундай Гетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 , у його задню частину.
З вказаного автомобіля вийшов поліцейський роти з обслуговування м. Ізмаїл відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області ОСОБА_9 одягнутий у однострій, на якому був наявний нагрудний знак із чітким зазначенням його нагрудного жетона № 0173343.
Потерпілий ОСОБА_12 на вимогу поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області ОСОБА_9 надав останньому документи, які надають право водіння та на транспортний засіб, а саме: технічний паспорт на автомобіль «Хундай Гетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 ; водійське посвідчення та страховий поліс.
Після цього, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_12 про те, що він є порушником правил дорожнього руху, в результаті його дій автомобіль поліції пошкодженій та його необхідно відремонтувати, у зв'язку з чим ОСОБА_12 повинен надати йому - ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді 15500 гривень за не складання адміністративного протоколу, повернення транспортного засобу та документів (технічний паспорт, водійське посвідчення та страхового полісу). В свою чергу ОСОБА_9 надав свій номер мобільного телефону ОСОБА_12 - НОМЕР_2 та повідомив своє прізвище та ім'я.
На виконання злочинного умислу ОСОБА_9 , цього ж дня, приблизно о 16 годині, ОСОБА_12 зустрівся у відділені патрульної поліції, за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна, 72, з ОСОБА_9 , де передав останньому, частину грошових коштів у сумі 8500 гривень, які він перерахував та повідомив що необхідно надати йому іншу частину обумовленої раніше неправомірної вигоди у сумі 7000 гривень. Потерпілий ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_9 про відсутність грошових коштів та необхідність надання часу для збору грошових коштів.
В подальшому, 16.04.2022 о 11 годині ОСОБА_12 , виконуючи раніше висунуті вимоги поліцейським роти з обслуговування м. Ізмаїл відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області ОСОБА_9 щодо передачі грошових коштів у сумі 7000 гривень, зателефонував з власного мобільного номеру НОМЕР_3 на мобільний телефон ОСОБА_9 - НОМЕР_4 .
В свою чергу, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та метою особистого збагачення, у період військового часу, будучи службовою особою та використовуючи займану посаду ОСОБА_9 продовжив вимагати з потерпілого ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 7000 гривень за не складання адміністративного протоколу за вчинення дорожньо-транспортної пригоди, поверненні водійського посвідчення на ім'я ОСОБА_12 , технічного паспорту на автомобіль «Хундай Гетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 , та страхового полісу на вищевказаний транспортний засіб.
При цьому, ОСОБА_9 повідомив потерпілому ОСОБА_12 залишити 7000 гривень у черговій частині відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області, розташованої за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна, 72, та забрати технічний паспорт на автомобіль «ХундайГетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 , водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_12 та страхового полісу на вищевказаний транспортний засіб.
Потерпілий ОСОБА_12 , виконуючи протиправні вимоги ОСОБА_9 залишив 16.04.2022, приблизно о 11 годині 20 хвилин, грошові кошти у сумі 7000 гривень у черговій частині відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області, розташованої за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна, 72, де отримав технічний паспорт на автомобіль «ХундайГетц» сірого кольору, державний знак НОМЕР_1 і водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_12 та страховий поліс на вищевказаний транспортний засіб
В подальшому ОСОБА_9 , приблизно о 11 годині 40 хвилин, забрав з черговій частині відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області, розташованої за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна, 72, грошові кошти у сумі 7000 гривень, які поклав до своєї правої кишені штанів, направившись до місця свого мешкання: АДРЕСА_1 , де о 12 годині 05 хвилин працівниками правоохоронних органів його викрито та затримано за ст. 208 КПК України.
17 квітня 2022 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, від отримання повідомлення про підозру останній відмовився в присутності понятих, про що було складено відповідний протокол від 17.04.2022 року.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри, апеляційний суд наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується долученими до клопотання матеріалами провадження, зокрема: заявою ОСОБА_12 від 06.04.2022 року: протоколом допиту ОСОБА_13 від 06.04.2022 року та 16.04.2022 року; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 16.04.2022 року; протоколом затримання ОСОБА_9 від 16.04.2022 року; протоколом затримання ОСОБА_9 від 16.04.2022 року; протокол освідування затриманого ОСОБА_9 від 16.04.2022 року; протоколом обшуку від 16.04.2022 року; протоколами допиту свідків та іншими матеріалами у своїй сукупності.
На переконання апеляційного суду, вказані докази є достатніми для відповідних висновків по суті клопотання слідчого, тому апеляційний суд наголошує, що на даній стадії провадження, лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для обрання відповідного запобіжного заходу підозрюваному.
Окрім того, апеляційний суд також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
На думка апеляційного суду, що зазначені у клопотанні обставини підозри, підтверджуються достатніми, на даному етапі розслідування доказами, і у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. На думку апеляційного суду, встановлені факти та інформація можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_9 про підозру якого йдеться, міг вчинити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого йому було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 62022150020000137, внесеному до ЄРДР 06.04.2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, обумовлені наступним:
- останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, та розуміючи, що за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення йому може бути призначене покарання на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, ОСОБА_9 перебуваючи на волі, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- враховуючи кваліфікуючі ознаки даного діяння, які ставляться у вину підозрюваному, зокрема зайняття останнім службового становища, свідчить про існування обґрунтованого ризику здійснення певного впливу підозрюваним на потерпілого та свідків, які можуть повідомити важливі обставини вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи сторони захисту про міцні соціальні зв'язки підозрюваного, однак в світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення.
Зважаючи на фактичні обставини пред'явленої підозри ОСОБА_9 , зокрема, вчинення умисного, особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, в умовах воєнного часу, з використанням свого службового становища, ймовірний спосіб вчинення кримінального правопорушення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, з огляду на сукупність встановлених обставин не зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
Крім того, обставин передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як слідчим суддею, так і апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Оскарженою ухвалою слідчого судді визначено заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 744 300 (сімсот чотириста чотири тисячі триста) гривень.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Натомість, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, слідчий суддя не в повній мірі врахував вимоги ст. 182 КПК України, оскільки, на думку колегії суддів, менший розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків з урахуванням обставин кримінального провадження, які мають істотне значення і не взяті слідчим суддею до уваги.
Так, вивченням особи підозрюваного ОСОБА_9 , встановлено, що останній є громадянином України, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , працевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина та батьки пенсіонери, до того ж, мати має серцеві захворювання. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні жодні докази наявності у підозрюваного та членів його сім'ї високого рівня майнового стану, який би дав змогу внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі.
В даній частині слідчий суддя обмежився констатацією встановленого розміру застави, не обґрунтувавши власного висновку.
З цього приводу щодо визначеного слідчим суддею розміру застави, з огляду на зміст вимог клопотання, судова колегія зауважує, що слідчий суддя не приділив уваги викладеній у клопотанні вимозі стосовно розміру застави. Одночасно, звертаючись до відповідного клопотання, слід зазначити про неконкретизованність вимоги ініціатора клопотання щодо призначення розміру застави.
При цьому, судова колегія зауважує, що згідно положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави не може бути завідомо непомірним.
Враховуючи обставини кримінального провадження, майновий та сімейний стан ОСОБА_9 , наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що заставу, як альтернативного запобіжного заходу підозрюваному необхідно визначити в мінімальних межах для категорії особливо тяжких злочинів , а саме у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Саме такий розмір застави, за думкою судової колегії, відповідатиме критеріям помірності, буде достатнім стримуючим фактором і гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
За таких обставин, зазначені в апеляційній скарзі доводи і підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді знайшли своє часткове підтвердження в апеляційній інстанції, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, у кримінальному провадження № 62022150020000137, внесеному до ЄРДР 06.04.2022 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та застосувати до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 14.06.2022 року з визначенням розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_9 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 гривень.
Строк дії ухвали становить до 14.06.2022 року.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на розрахунковий рахунок Одеського апеляційного суду, за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720.
У разі внесення застави звільнити підозрюваного ОСОБА_9 з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_9 строком до 14.06.2022 року наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1. Прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;
2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3