Справа № 682/235/22
Провадження № 1-кп/682/54/2022
06 квітня 2022 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Славута кримінальне провадження № 12022244160000008 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища міського типу Дніпряни Каховського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 07 жовтня 2021 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на строкову військову службу до Збройних Сил України, після чого проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).
Згідно ст. ст. 13, 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
Відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України N 548-XIV від 24 березня 1999 року, солдат ОСОБА_4 зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, виконувати свої службові обов'язки, що визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Разом із тим, солдат ОСОБА_4 у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно із корисливих мотивів та метою, шляхом шахрайства заволодів чужим майном, яке належить військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_5 за наступних обставин.
Так, 04 січня 2022 року близько о 12 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи в казармі військової частин НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), знаючи що солдат ОСОБА_4 має намір вибути у службових справам до міста Славути Хмельницької області попросив останнього придбати йому мобільний телефон та стартовий пакет для чого передав ОСОБА_4 зарплатну картку АТ «Райфайзен банк» № НОМЕР_2 та повідомив пін-код для здійснення оплати.
Повернувшись 04 січня 2022 року близько 18 години 00 хвилин у розташування військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 передав потерпілому ОСОБА_5 придбаний мобільний телефон марки NOKIA моделі 105 вартістю 499 грн. та стартовий пакет оператора мобільного зв'язку VODAFONE з тарифним планом TURBO з номером НОМЕР_3 , вартістю 100 грн.
05 січня 2022 року о 07 годині 00 хвилин ОСОБА_5 попросив ОСОБА_4 допомогти йому встановити мобільний додаток «RaiffeisenOnline» на придбаний телефон. Одразу після цього у ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння, шляхом зловживання довірою, вищевказаним телефоном та грошовими коштами наявними на зарплатній карті АТ «Райфайзен банк» потерпілого ОСОБА_5 .
З цією метою ОСОБА_4 в усній формі попросив ОСОБА_5 надати йому на декілька годин у тимчасове користування мобільний телефон марки NOKIA моделі 105 вартістю 499 грн. зі стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку VODAFONE з тарифним планом TURBO з номером НОМЕР_3 вартістю 100 грн. та зарплатну картку АТ «Райфайзен банк» № НОМЕР_2 на що ОСОБА_5 погодився.
Після цього, близько 19 години 00 хвилин 05 січня 2022 року ОСОБА_4 , розуміючи суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи їх настання, самовільно покинув територію військової частини НОМЕР_1 з належним ОСОБА_5 мобільним телефоном та зарплатною карткою АТ «Райфайзен банк».
Після того, як ОСОБА_4 , шляхом зловживання довірою незаконно заволодів мобільним телефоном та банківською карткою АТ «Райфайзен банк», того ж дня, о 19 годині 21 хвилині використовуючи зарплатну картку № НОМЕР_2 належну ОСОБА_5 з банкомату АТ КБ «Приватбанк» за адресою місто Славута, вулиця, Садова,1, здійснив зняття грошових коштів на загальну суму 6000 грн., надалі о 20 годині 28 хвилин, використовуючи зарплатну картку № НОМЕР_2 належну ОСОБА_5 з банкомату АТ КБ «Приватбанк» за адресою: місто Славута, площа Шевченка, 6, здійснив зняття грошових коштів на загальну суму 3000 грн. та зайшовши до магазину «Наш Край» у місті Славута, де придбав продукти харчування використовуючи зарплатну картку № НОМЕР_2 належну ОСОБА_5 на загальну суму 284 грн.65 копійок.
Усього, внаслідок вищевказаних, умисних, протиправних дій, ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 9 883 грн. 65 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінаьне правопорушення (кримінальний проступок) предбачене ч. 1 ст. 190 КК України, а саме, заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Крім того, ОСОБА_4 05 січня 2022 року о 19 годині 00 хвилин, діючи умисно, маючи корисливий мотив та мету, перебуваючи у приміщенні казарми військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) під приводом налаштування мобільного додатку «RaiffeisenOnline», шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_5 , заволодів його банківською платіжною карткою АТ «Райфайзен банк» № НОМЕР_2 , з метою подальшого привласнення грошових коштів з банківської картки, яка є матеріальною формою одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на носієві і у контексті положень ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 1, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінаьне правопорушення (кримінальний проступок) предбачене ч. 1 ст. 357 КК України, а саме, заволодіння чужим офіційним документом шляхом шахрайства, вчинене з корисливих мотивів.
В судовому засіданні ОСОБА_4 вину у пред'явлених обвинуваченнях визнав повністю, просив затвердити угоду про примирення із потерпілим.
Потерпілий ОСОБА_5 , прокурор підтримали угоду про примирення з обвинуваченим і просять її затвердити.
06.04.2022 року потерпілий ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 , діючи добровільно на підставі ст.ст. 469, 471 КПК України уклали угоду про примирення, за умовами якої ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України, підтвердив обставини їх вчинення.
Потерпілий підтвердив факт примирення з обвинуваченим та відшкодування йому спричиненої обвинуваченим шкоди.
Сторони узгодили ОСОБА_4 міру покарання за ч.1 ст. 190 КК України - у виді 1 року та 6 місяців обмеження волі, за ч.1 ст. 357 КК України - у виді 1року обмеження волі та на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення більш суворого покарання менш суворим остаточно узгодили ОСОБА_4 покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі із звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік та покладенням обов'язків передбачені п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч.3 ст. 76 КК України нагляд за засудженим узгоджено покласти на командира військової частини, а у разі звільнення із військової служби - на уповноважений орган з питань пробації.
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить із наступного.
Статтею 314 КПК України визначено, що при прийнятті рішення в підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Можливість укладення угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим передбачена ст. 468 КПК України.
Така угода, згідно ст. 469 КПК України, може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Суд вважає вірною кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України, які відносяться до кримінальних проступків, та з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди про примирення сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
На підставі вищевказаного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 124, 100, 314, 368, 370, 374-376, 468, 469, 474, 475, 477 КПК України, суд, -
засудив:
Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , укладену 06.04.2022 року у кримінальному провадженні № 12022244160000008.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 190 КК України - 1 рік 6 місяців обмеження волі;
за ч. 1 ст. 357 КК України - 1 рік обмеження волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки передбачені п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч.3 ст. 76 КК України нагляд за засудженим покласти на командира військової частини, а у разі звільнення із військової служби - на уповноважений орган з питань пробації.
Речові докази - мобільний телефон марки NOKIA моделі 105, стартовий пакет оператора мобільного зв'язку VODAFONE, банківську картку АТ «Райфайзен банк» № НОМЕР_2 - залишити в користуванні ОСОБА_5 , коробки від телефону та стартового пакету оператора мобільного зв'язку VODAFONE - знищити по вступу вироку в законну силу.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 30 днів з дня його проголошення:
обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначене покарання, невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.5-7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
потерпілим виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1