308/2152/22
11.05.2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Бедьо В.І.
за участю секретаря судових засідань - Пазяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Міщенко Ольги Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Адвокат Міщенко О.О.звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні у головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного Міжрегіонального управління юстиції ( м. Івано- Франківськ) Відділу ДВС у м. Ужгороді Південно-Західного Міжрегіонального управління юстиції ( м. Івано- Франківськ) у ВП № 67384142 перебуває виконавчий документ - виконавчий напис № 1766 від 24.06.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівноюпро звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його кредитними зобов'язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору № МКМОGA00000275 від 30.10.2007 року.
На думку позивача вчинення вказаного виконавчого напису не відповідає вимогам загального та спеціального законодавства, яким регулюється здійснення даної процедури. Зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства приватний нотаріус вчинив вказаний виконавчий напис, не перевіривши безспірність заборгованості, дійсний розмір заборгованості та не звернув увагу, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Так позивач звертає увагу суду на те, що за умовами кредитного договору сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту(залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені ( в повному обсязі) - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів. Так прострочення сплати кредиту позичальником ОСОБА_2 розпочалося з 06.02.2010 року в сумі 908, 51 дол. США у зв'язку з чим у відповідності до п. 7.1.2 кредитного договору строк повернення кредиту в повному обсязі настав 30 червня 2010 року. Також вказує, що Банк скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту, надіславши 09.09. 2011 року позивачу, як майновому поручителю, письмову вимогу від 08.09.2011 року, в якій вимагало протягом 30 днів повернуту суму кредиту в повному обсязі. Крім того позивач зазначає у позові, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26.11. 2013 року у справі № 712/10689/12 задоволено позовну заяву, а саме вирішено: в рахунок погашення заборгованості Позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № MKMOGA00000275 від 30.10.2007 року в розмірі 137397,46 дол.США, що згідно курсу НБУ становить 1097530,99 грн., з яких: 80511,65 дол.США - заборгованість по тілу кредиту; 29180,07 дол.США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 21133,20 дол.США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 31,20 дол.США - штраф (фіксована складова); 6541,25 дол.США - штраф (процентна складова), звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки - будинок загальною площею 239,90 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» за початковою вартістю предмету іпотеки в розмірі 580750 гри., з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номера земельної ділянки та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки. Таким чином позивач вказує, що розмір безспірної заборгованості за кредитним договором № MKMOGA00000275 від 30.10.2007 року складав 137397,46 дол. США, а не 488 968, 06 доларів США, як встановив приватний нотаріус в оскаржуваному виконавчому написі. Відтак позивач акцентує увагу на тому, що виходячи зі змісту кредитного договору строк виконання основного зобов'язання настав 30.06.2010 року, а тому банк або його правонаступник мав право на реалізацію свого права до 30.06.2013 року і в такий самий термін банк або його правонаступник мали право реалізувати своє право щодо стягнення нарахованих процентів з 30.10.2007 року по 30.06.2010 рік, в той час як АТ КБ «Приватбанк» звернулося до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису у червні 2019 року, тобто після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги. Також позивач звертає увагу на те, що відповідач жодних вимог про усунення порушень виконання зобов'язань за кредитним договором № MKMOGA00000275 від 30.10.2007 на адресу позивачки не надсилав та не вручав, внаслідок чого остання була позбавлена повідомити приватного нотаріуса про те, що вказана до сплати сума та її розмір нею не визнаються та оспорюються. Вказані обставини слугували підставою для оскарження виконавчого напису до суду.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.02.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд констатує, що відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст.12 ЦПК України та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 30.10.2007 року ЗТ КБ «Приватбанк» та позичальник ОСОБА_2 уклали кредитний договір № MKMOGA00000275, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 40000 доларів США на строк до 29.10.2027 року. П.7.3. Вказаного договору сторони визначили, що забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека будинку загальною площею 239, 90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
30.10.2007 року ЗТ КБ «Приватбанк» як іпотекодержатель та ОСОБА_1 , як іпотекодавець уклали договір іпотеки, яким забезпечується виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № MKMOGA00000275 від 30.10.2007 року. П.7. вказаного іпотечного договору сторони визначили, що забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 24.06.2019 року на підставі ст.- ст. 87-91 Закону України “Про нотаріат” та пункту 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №1766. Згідно вказаного виконавчого напису було запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його кредитними зобов'язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору № МКМОGA00000275 від 30.10.2007 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонується задовольнити вимоги АТ КБ «ПривтаБанк» шляхом перерахування коштів у розмірі 4888 968 доларів США, в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 81 718, 08 доларів США; заборгованість за відсотками - 102 179, 33 доларів США, пеня - 305 070, 64 доларів США. Строк, за який провадиться стягнення - з 30.10.2007 року по 30.11. 2018 рік.
Постановою головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного Міжрегіонального управління юстиції ( м. Івано- Франківськ) Відділу ДВС у м. Ужгороді Південно-Західного Міжрегіонального управління юстиції ( м. Івано- Франківськ) від 04.11.2021 року відкрито виконавче провадження №67384142 з виконання виконавчого напису №1766 виданого 24.06.2019 року.
На думку позивача вчинення виконавчого напису №1766 не відповідає вимогам чинного законодавства, яким регулюється здійснення даної процедури, що слугувало підставою для його оскарження в судовому порядку.
Позивач із вказаним виконавчим написом не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», а також Законом України «Про захист прав споживачів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.
Зі змісту виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні приватний нотаріус керувався статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів за, якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1.1, 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено наступне: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
На зазначений пункт посилався нотаріус у виконавчому написі.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19) та Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справа № 569/8884/17 (провадження № 61-48189св18) у постанові від 14.08.2019.
Відповідно до положень ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Таким чином, законодавець забезпечує право боржника на захист його інтересів шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення.
Суд також звертає увагу на те, що в даному конкретному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту, надіславши 09.09. 2011 року позивачу, як майновому поручителю, письмову вимогу від 08.09.2011 року, в якій вимагало протягом 30 днів повернути суму кредиту в повному обсязі.
Також судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26.11. 2013 року у справі № 712/10689/12 задоволено позовну заяву, а саме вирішено: в рахунок погашення заборгованості Позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № MKMOGA00000275 від 30.10.2007 року в розмірі 137397,46 дол.США, що згідно курсу НБУ становить 1097530,99 грн., з яких: 80511,65 дол.США - заборгованість по тілу кредиту; 29180,07 дол.США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 21133,20 дол.США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 31,20 дол.США - штраф (фіксована складова); 6541,25 дол.США - штраф (процентна складова), звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки - будинок загальною площею 239,90 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» за початковою вартістю предмету іпотеки в розмірі 580750 гри., з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номера земельної ділянки та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.
Судом з ЄДРСР встановлено, що вказане рішення було в подальшому скасоване судом апеляційної інстанції 22.10.2014 року.
Позивач зазначив у позовній вимозі, що розмір безспірної заборгованості за кредитним договором № MKMOGA00000275 від 30.10.2007 року складав 137397,46 дол. США, а не 488 968, 06 доларів США, як встановив приватний нотаріус в оскаржуваному виконавчому написі.
Виходячи зі змісту кредитного договору суд встановив, що строк виконання основного зобов'язання настав 30.06.2010 року, а тому банк або його правонаступник мав право на реалізацію свого права до 30.06.2013 року і в такий самий термін банк або його правонаступник мали право реалізувати своє право щодо стягнення нарахованих процентів з 30.10.2007 року по 30.06.2010 рік.
Разом з тим АТ КБ «Приватбанк» звернулося до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису у червні 2019 року, тобто після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги.
В Постанові КЦС ВС від 23.01.2018 в справі № 310/9293/15ц зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Також суд звертає увагу позивача на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі N 310/11534/13-ц зазначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
В даному ж конкретному випадку як вже попередньо зазначено, що реалізовуючи своє право на дострокове повернення кредитних коштів банк звернувся до суду з позовом про повернення кредитних коштів 137397,46 дол. США, чим змінив строк виконання кредитних зобов'язань. Разом з тим в оскаржуваному виконавчому написі мова йде вже про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 488 968, 06 доларів США, всупереч тому, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося у зв'язку з пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказані вище фактичні обставини підтверджують на думку суду, що у даному випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Крім того, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Позивач вказує, що про вказаний виконавчий напис йому стало відомо після ознайомлення з постановою державного виконавця в рамках відкритого виконавчого провадження, що свідчить про те, що він будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від відповідача чи приватного нотаріуса не отримував. Позивач не був проінформований про існування заборгованості та її розмір, чим був позбавлений права оскаржити вимогу у судовому порядку або надати письмове заперечення відповідачу чи нотаріусу.
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Виходячи з викладеного, беручи до уваги недоведеність відповідачем факту подання нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням норм чинного законодавства, тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в користь позивача сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 992, 40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 77-82, 127, 259, 263, 264-265, 268 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 N296/5 , суд, -
Позовну заяву - задовольнити.
Виконавчий напис № 1766 від 24.06.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівноюпро звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його кредитними зобов'язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору № МКМОGA00000275 від 30.10.2007 року визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 992, 40 грн.
Відомості про учасників судового процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ: 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д.
Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, 49000, м. Дніпро, вул.. Центральна, буд. 6/9
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 11.05.2022 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: В.І. Бедьо