"05" травня 2022 р.
Судді Рівненського апеляційного суду Гордійчук С.О.
Справа № 565/1033/21
Провадження № 22-ц/4815/533/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді : Гордійчук С.О.,суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С., апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савонік Л.О. задоволив частково.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення майнової шкоди скасував та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 702,38 грн. майнової шкоди завданої внаслідок ДТП. Змінив розподіл судових витрат.
Не можу погодитися із постановою колегії суддів з таких мотивів:
Установлено, що згідно з полісом № АР/8101656 від 14.05.2020 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 130000 грн.
Відповідно до ремонтної калькуляції, складеної 03 січня 2021 року ПрАТ «УПСК», вартість ремонту пошкоджень автомобіля, становить 56 395 грн. 58 коп.
10 березня 2021 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 26.01.2021 та страхового акту від 05.03.2021 ПрАТ «УПСК» виплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 32 693,20 грн, тобто у значно меншому розмірі, ніж становить ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підвередила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах майнова шкода завдана позивачу в результаті ДТП, у межах страхової суми (суми страхового відшкодування) має бути відшкодована страховиком. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Із матеріалів справи убачається, що позивач погодився з оцінкою ПрАТ «УПСК» заподіяної автомобілю шкоди і за власним бажанням отримав страхову суму у розмірі 32 693, 20 грн. Дії страхової компанії не оспорював.
Крім того, звертаю увагу на те, що на день звернення до суду із позовом позивач відремонтував автомобіль проте, будь-яких належних та достатніх доказів про фактично понесенні витрати на його ремонт суду не надав, як і не надав докази, які б підтверджували б загальну вартість відновлювальних ремонтних робіт після ДТП і використаних матеріалів, зокрема вартість замінених запчастин (двері, крило, петля, четверть), акт виконаних робіт, рахунок-фактура, квитанції про оплату.
Ремонтна калькуляція, складена страховиком, не є належним доказом фактично понесених позивачем витрат, зокрема вартості замінених запчастин.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов передчасного висновку щодо стягнення різниці між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП.
Крім того, не підлягає застосуванню до даних правовідносин висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 та постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), оскільки висновки, зазначені у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, суд першої інстанції виходив із конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, оскільки обсяг його відповідальності обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
За таких обставин рішення суду першої інстанції суду підлягало залишенню без зміни, а позовні вимоги без задоволення.
Суддя Рівненського
апеляційного суду С.О. Гордійчук