Іменем України
05 травня 2022 року м. Кропивницький
справа № 404/413/20
провадження № 22-ц/4809/566/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Черненка В.В.
суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.
секретар Гончар В.В.
учасники справи:
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.01.2022, суддя Іванова Н.Ю., по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за ексклюзивним договором про надання послуг з продажу об'єкта нерухомості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту укладення положення ексклюзивного договору надання послуг з продажу об'єкта нерухомості від 18 червня 2019 та визнання недійсним зазначеного договору в цілому,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за ексклюзивним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18 червня 2019 року, реалізуючи свою діяльність визначену державним класифікатором між фізичною - особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений ексклюзивний договір про надання послуг з продажу об'єкта нерухомості.
Згідно з п. 1.1., 1.2. розділу 1 даного правочину, виконавець, зобов'язувався надати замовнику комплекс послуг з продажу об'єкта нерухомості, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 64,89 кв.м,, який розміщено на земельній ділянці кадастровий номер 3510100000:11:090:0022. Початкова вартість об'єкта продажу становила 1170000 грн. (еквівалент 45000 доларів США). Рекомендована вартість реалізації об'єкта становила 1040000 грн. (еквівалент - 40 000 доларів США).
Відповідно до п. 2.1-2.11. розділу 2 договору виконавець зобов'язувався: надати консультації з питань купівлі-продажу нерухомості; здійснити повний документальний супровід купівлі-продажу вказаної нерухомості; провести рекламну компанію продажу об'єкта в друкованих та електронних джерелах інформації, а також засобах професійного зв'язку ріелторів; провести переговори та узгодити всі необхідні деталі майбутньої угоди з покупцем та продавцем; провести підготовку повного пакету документів з мінімальною участю продавця для передачі права власності на об'єкт нерухомості; забезпечити збереження документів переданих замовником; супроводжувати угоду купівлі-продажу/дарування; дотримуватись конфіденційності.
За п. 4.1.-4.5 договору замовник зобов'язувався: надати при підписанні цього договору копії правовстановлюючих документів на об'єкт продажу; проінформувати виконавця про наявність обтяжень об'єкта продажу, наявність судових справ щодо нього та домагань третіх осіб; забезпечити доступ виконавця і покупця для перегляду об'єкту продажу; не укладати в період дії цього договору аналогічного договору з іншими особами, а у разі отримання пропозиції від покупців та ріелторів - адресувати їх виконавцю; в період дії цього договору не здійснювати без участі виконавця дій, спрямованих на відчуження об'єкта продажу.
Згідно з розділом 7 та п. 5.1. розділу 5 даного договору: винагороду виконавцю виплачує покупець в розмірі 3% від вартості об'єкту на момент укладення договору; у разі продажу замовником об'єкта без участі виконавця, замовник зобов'язується виплатити виконавцеві штраф у розмірі 3 % від початкової вартості об'єкта в казаної в п. 1.1 цього договору.
За змістом розділу 3 договору за домовленістю сторін строк його дії складає: до моменту продажу об'єкту нерухомості.
Вказано, що з моменту укладення вищевказаного договору позивач, як виконавець послуг, належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання по ньому, про що свідчить відсутність скарг з боку відповідача за вказаний період.
Однак, відповідач самоусунулась від виконання взятих на себе зобов'язань по укладеному договору та, як з'ясувалось згодом, порушила останні.
Зокрема, остання в порушення п. 4.4., 4.5. розділу 4 укладеного договору отримавши пропозицію від покупця не переадресувала її позивачу, як виконавцю послуг та здійснила без участі виконавця дії по відчуженню об'єкта продажу, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 64,89 кв.м,, який розміщено на земельній ділянці кадастровий номер 3510100000:11:090:0022.
При цьому, з моменту порушення умов укладеного договору по даний період замовник: не здійснила та не здійснює будь-яких заходів направлених на відшкодування вартості наданих виконавцем послуг; не намагається та не намагалась врегулювати дане питання мирним шляхом, а повідомлення щодо виконання взятого на себе зобов'язання ігноруються відповідачем; не здійснила та не здійснює заходів з припинення укладеного договору.
Позивач вважає, що станом на сьогоднішній день відповідачем порушено зобов'язання за укладеним договором про надання послуг з продажу об'єкта нерухомості від 18 червня 2019 року, що має наслідком порушення майнових прав позивача.
Просила суд стягнути з відповідача на її користь штраф за ексклюзивним договором про надання послуг з продажу об'єкта нерухомості від 18 червня 2019 року в розмірі 35 100 грн. та витрати по сплаті судового збору.
05 березня 2020 року відповідачем подано зустрічну позовну заяву до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту укладення положення ексклюзивного договору надання послуг з продажу об'єкта нерухомості від 18 червня 2019 року та визнання недійсним зазначеного договору в цілому.
В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначено, що жодних обов'язків ОСОБА_2 не виконала. Навіть не перевірила, чи дійсно будинок, яки вона продавала, належить їй на праві власності.
Починаючи з кінця березня 2019 року нею самостійно подавалися оголошення в друковані засоби масової інформації та мережу Інтернет про продаж будинку разом з земельною ділянкою.
Будинок та земельну ділянку у неї придбав син сусідів з АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 , на отримані кошти вона придбала у нього ж на ім'я своєї доньки двокімнатну квартиру, в якій зараз зареєстрована та проживає. Оформленням всіх документів, пов'язаних із продажем, вона займалась самостійно, консультації з продажу будинку та купівлі квартири отримувала тільки у нотаріуса.
Вважає, що єдиною метою укладення ексклюзивного договору надання послуг з продажу об'єкта нерухомості було отриманням позивачем від неї штрафу. Плата за послуги в договорі не встановлена, ціна об'єкта визначена самим же виконавцем без відповідної експертної оцінки, строк виконання договору виконавцем не зазначено, відповідальність за невиконання договору виконавцем відсутня. Строк дії договору, а отже і строк на отримання виконавцем штрафних санкцій встановлено наступним чином: «до моменту продажу об'єкта».
Умова договору про зобов'язання замовника сплатити штраф у розмірі 3% від початкової вартості об'єкта за продаж без участі виконавця є несправедливою умовою для неї, оскільки відповідні штрафні санкції для виконавця не передбачені. Фактично цими умовами вона позбавлена права вільно розпоряджатися своєю власністю та права свободи вибору покупця на своє майно.
Просила суд визнати недійсним з моменту укладання положення, яке передбачене п. 5.1 ексклюзивного договору надання послуг з продажу об'єкта нерухомості від 18.06.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Агенством нерухомості «Фаворит» в особі ОСОБА_2 . Визнати недійсним ексклюзивний договір надання послуг з продажу об'єкта нерухомості від 18.06.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Агенством нерухомості «Фаворит» в особі ОСОБА_2 у цілому.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2020 року об'єднано в одне провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 з первісним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.01.2022 первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що суд не взяв до уваги надані пояснення про те, що єдиною метою укладення договору, дійсність якого відповідачем заперечується, є стягнення штрафу. Судом не встановлено факту надання жодної з послуг, які виконавець зобов'язувалась виконати за договором. Ні позивачем ні відповідачем ніякі дії на виконання цього договору не вчинялися. Крім того, оригінал договору надано в суд лише в день постановлення рішення суду. Умови договору порушують принцип добросовісності та призводять до дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, умови договору завдають шкоди відповідачу як споживачу.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12.04.2022 відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12.04.2022 справу призначено до розгляду.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції встановив, що 18 червня 2019 року між агентством нерухомості в особі ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено ексклюзивний договір надання послуг з продажу об'єкта нерухомості.
За умовами п. 1.1., 1.2. розділу 1 даного договору, виконавець, зобов'язувався надати замовнику комплекс послуг з продажу об'єкта нерухомості, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 64,89 кв.м,, який розміщено на земельній ділянці кадастровий номер 3510100000:11:090:0022.
Початкова вартість об'єкта продажу становила 1170000 грн. (еквівалент 45000 доларів США). Рекомендована вартість реалізації об'єкта становила 1040000 грн. (еквівалент - 40 000 доларів США).
Відповідно до п. 2.1-2.11. розділу 2 договору виконавець зобов'язувався: надати консультації з питань купівлі-продажу нерухомості; здійснити повний документальний супровід купівлі-продажу вказаної нерухомості; провести рекламну компанію продажу об'єкта в друкованих та електронних джерелах інформації, а також засобах професійного зв'язку ріелторів; провести переговори та узгодити всі необхідні деталі майбутньої угоди з покупцем та продавцем; провести підготовку повного пакету документів з мінімальною участю продавця для передачі права власності на об'єкт нерухомості; забезпечити збереження документів переданих замовником; супроводжувати угоду купівлі-продажу/дарування; дотримуватись конфіденційності.
За п. 4.1.-4.5 договору замовник зобов'язувався: надати при підписанні цього договору копії правовстановлюючих документів на об'єкт продажу; проінформувати виконавця про наявність обтяжень об'єкта продажу, наявність судових справ щодо нього та домагань третіх осіб; забезпечити доступ виконавця і покупця для перегляду об'єкту продажу; не укладати в період дії цього договору аналогічного договору з іншими особами, а у разі отримання пропозиції від покупців та ріелторів - адресувати їх виконавцю; в період дії цього договору не здійснювати без участі виконавця дій, спрямованих на відчуження об'єкта продажу.
Згідно з розділом 7 та п. 5.1. розділу 5 даного договору: винагороду виконавцю виплачує покупець в розмірі 3% від вартості об'єкту на момент укладення договору; у разі продажу замовником об'єкта без участі виконавця, замовник зобов'язується виплатити виконавцеві штраф у розмірі 3 % від початкової вартості об'єкта в казаної в п. 1.1 цього договору.
За змістом розділу 3 договору за домовленістю сторін строк його дії складає: до моменту продажу об'єкту нерухомості.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна № 193445878 від 17 грудня 2019 року, право власності на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , на підставі договорів купівлі - продажу, серія та номер: 2886, 2885, виданих 16 серпня 2019 року, видавник приватний нотаріус Зубко О.П.
Суд першої інстанції зазначив, що як слідує зі змісту первісної позовної заяви, спірні відносини виникли внаслідок того, що відповідачем порушено зобов'язання за укладеним договором про надання послуг з продажу об'єкта нерухомості від 18 червня 2019 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки укладення угоди купівлі-продажу будинку мало місце в межах строку дії ексклюзивного договору, тому підлягає стягненню штраф за ексклюзивним договором про надання послуг з продажу об'єкта нерухомості від 18 червня 2019 року в розмірі 35 100 грн.
Стосовно заявленого зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту укладення положення ексклюзивного договору надання послуг з продажу об'єкта нерухомості від 18 червня 2019 року та визнання недійсним зазначеного договору в цілому, суд першої інстанції зазначив, що законодавство України не передбачає вимоги відносно форми договору по наданню ріелторських послуг. Укладання договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Під час підписання договору про надання ріелторських послуг який сторонами було названо «Ексклюзивний договір» сторони досягли всіх істотних умов про що свідчить їх підписи під договором.
Звертаючись із зустрічним позовом на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач дійшла висновку про те, що укладений сторонами договір порушує її права, оскільки містить несправедливі умови, зокрема, у п.5.1 договору, який містить умови відповідальності лише замовника, у зв'язку із чим такий договір згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є недійсним.
У той самий час ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить інші самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. З урахуванням викладеного судом не вбачається підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання договору недійсним як в цілому, так і в його частині.
Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника належного виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України, унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2019 року між агентством нерухомості «Фаворит» в особі ФОП ОСОБА_2 іменоване в подальшому «Виконавець» та ОСОБА_1 іменовано в подальшому «Замовник» укладено ексклюзивний договір надання послуг з продажу об'єкта нерухомості.
Предметом даного договору є зобов'язання «Виконавця» надати «Замовнику» комплекс послуг з продажу будинку, надалі «Об'єкт» що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Початкова вартість об'єкта продажу становила 1170000 грн. (еквівалент 45000 доларів США). Рекомендована вартість реалізації об'єкта становила 1040000 грн. (еквівалент - 40 000 доларів США).
Відповідно до п. 2.1-2.11. розділу 2 договору виконавець зобов'язувався: надати консультації з питань купівлі-продажу нерухомості; здійснити повний документальний супровід купівлі-продажу вказаної нерухомості; провести рекламну компанію продажу об'єкта в друкованих та електронних джерелах інформації, а також засобах професійного зв'язку ріелторів; провести переговори та узгодити всі необхідні деталі майбутньої угоди з покупцем та продавцем; провести підготовку повного пакету документів з мінімальною участю продавця для передачі права власності на об'єкт нерухомості; забезпечити збереження документів переданих замовником; супроводжувати угоду купівлі-продажу/дарування; дотримуватись конфіденційності.
За п. 4.1.-4.5 договору замовник зобов'язувався: надати при підписанні цього договору копії правовстановлюючих документів на об'єкт продажу; проінформувати виконавця про наявність обтяжень об'єкта продажу, наявність судових справ щодо нього та домагань третіх осіб; забезпечити доступ виконавця і покупця для перегляду об'єкту продажу; не укладати в період дії цього договору аналогічного договору з іншими особами, а у разі отримання пропозиції від покупців та ріелторів - адресувати їх виконавцю; в період дії цього договору не здійснювати без участі виконавця дій, спрямованих на відчуження об'єкта продажу.
Згідно з розділом 7 та п. 5.1. розділу 5 даного договору: винагороду виконавцю виплачує покупець в розмірі 3% від вартості об'єкту на момент укладення договору; у разі продажу замовником об'єкта без участі виконавця, замовник зобов'язується виплатити виконавцеві штраф у розмірі 3 % від початкової вартості об'єкта в казаної в п. 1.1 цього договору.
За змістом розділу 3 договору за домовленістю сторін строк його дії складає: до моменту продажу об'єкту нерухомості.
Встановлені обставини свідчать, що договір про надання послуг з продажу нерухомості від 18.06.2019 року укладався між агентством нерухомості «Фаворит» в особі ФОП ОСОБА_2 іменоване в подальшому «Виконавець» та ОСОБА_1 , тобто фактичні правовідносини виникли між агентством нерухомості «Фаворит» та ОСОБА_1 .
На підтвердження позову позивач надає докази, картку платників податків на ім'я ОСОБА_2 , копію паспорту, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в якій зазначено прізвище ім'я по батькові позивача, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших платежів, місце проживання фізичної особи підприємця, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації., витяг з реєстру платників податку єдиного податку.
З зазначених доказів вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець і агентство нерухомості « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в зазначених документах відсутнє.
З позовної заяви вбачається, що позивачем по справі є фізична особа - підприємець ОСОБА_2 .
Аналізуючи встановлені обставини можливо зробити висновок, що звертаючись у суд з даним позовом фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зазначає себе належним позивачем в той час як з копії договору від 18.06.2019 року вбачається, що договір укладався між агентством нерухомості «Фаворит» в особі фізичної особи підприємця, тобто належним позивачем є агентство нерухомості.
Докази на підтвердження, що агентство нерухомості « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і ФОП ОСОБА_2 є одна і та ж особа в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази, що агентство нерухомості уповноважило фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 представляти інтереси агентства нерухомості.
Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що ФОП ОСОБА_2 є належним позивачем по справі.
Крім того вбачається, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що відповідач по справі була власником будинку за адресою АДРЕСА_1 , який був предметом договору і відповідно мала право здійснювати відчуження зазначеного будинку, відповідно до норм діючого законодавства.
Посилання суду першої інстанції на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна № 193445878 від 17 грудня 2019 року якого вбачається, що право власності на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , на підставі договорів купівлі - продажу, серія та номер: 2886, 2885, виданих 16 серпня 2019 року, видавник приватний нотаріус Зубко О.П. є необґрунтованим, оскільки з даного доказу не вбачається, що продаж будинку за зазначеною адресою було здійснено відповідачем по справі.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог в частині виконання виконавцем послуг умов визначених в п. 2.1-2.11. розділу 2 договору.
Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставин.
Висновку суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням норм процесуального права, і відповідно є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_2 .
В частині зустрічного позову суд апеляційної інстанції встановив, що звертаючись із зустрічним позовом на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач дійшла висновку про те, що укладений сторонами договір порушує її права, оскільки містить несправедливі умови, зокрема, у п.5.1 договору, який містить умови відповідальності лише замовника, у зв'язку із чим такий договір згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є недійсним.
В той же час ОСОБА_1 зазначає, що договір вона не підписувала, тобто договір не укладався.
З матеріалів справи вбачається, що зустрічний позов пред'явлено до ФОП ОСОБА_2 , в той час як матеріалами справи підтверджено, що спірний договір укладався між агентством нерухомості «Фаворит» в особі фізичної особи-підприємця, а не особисто з фізичною особою-підприємцем.
Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що позов не підлягає задоволенню, оскільки зустрічний позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Суд першої інстанції на зазначені обставини не звернув увагу і відмовив у задоволені зустрічного позову з інших підстав, що в даному випадку є порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за ексклюзивним договором про надання послуг з продажу об'єкта нерухомості та зустрічного позову ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту укладення положення ексклюзивного договору надання послуг з продажу об'єкта нерухомості від 18 червня 2019 та визнання недійсним зазначеного договору в цілому - відмовити.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена частково, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.01.2022, скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за ексклюзивним договором про надання послуг з продажу об'єкта нерухомості та зустрічного позову ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту укладення положення ексклюзивного договору надання послуг з продажу об'єкта нерухомості від 18 червня 2019 та визнання недійсним зазначеного договору в цілому - відмовити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1261, 20 грн.
Повний текст постанови складено 10.05.2022.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: