Провадження № 22-ц/803/2302/22 Справа № 181/419/20 Суддя у 1-й інстанції - Юр'єв О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
11 травня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Лаченкової О.В,
суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал"
на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В травні 2020 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Вердикт Капітал" посилалося на те, що 14 жовтня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та додаток до зазначеного договору. Згідно договору встановлено, що ліміт відновлюваної кредитної лінії складає 75000,00 гривень. З умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку відповідач ознайомлений. Підпис ОСОБА_1 свідчить про те, що останній підтвердив згоду на умови надання кредиту, які складають договір. Позивач зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Всупереч договірним зобов'язанням, відповідач неналежно виконував умови договору. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №630039754 від 14.10.2013 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та боржником. Таким чином ТОВ «Кредитні ініціативи» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ПАТ "Альфа-Банк" втратив такі права. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста», а
ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №630039754 від 14.10.2013 року. Таким чином ТОВ «ФК «Веста» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Кредитні ініціативи» втратив такі права.16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ "Вердикт Капітал", а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №630039754 від 14.10.2013 року. Таким чином ТОВ "Вердикт Капітал" наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «ФК «Веста» втратив такі права. Станом на 08 травня 2020 року ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість за кредитним договором в розмірі 119300,50 гривень, з яких: 46795,68 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 22327,48 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 21700,30 гривень - заборгованість по пені і штрафам; 4 217,95 гривень - 3 % річних; 10 617, 94 гривень - інфляційне збільшення боргу; 13641,15 гривень - нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ, які позивач просив суд стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області вимоги позивача - задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість та вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2021 року заочне рішення скасовано та справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ТОВ “Вердикт Капітал” на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року просить рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року по справі №181/419/20 скасувати, ухвалити нове рішення у справі №181/419/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзиви на апеляційну скаргу ТОВ “Вердикт Капітал” на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року від учасників справи до апеляційного суду не надходили.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та додаток до зазначеного договору.
Згідно п.2.1. додатку до договору ліміт відновлюваної кредитної лінії складає 75000,00 гривень.
21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №630039754 від 14.10.2013 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та боржником. Таким чином ТОВ «Кредитні ініціативи» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ПАТ "Альфа-Банк" втратив такі права.
26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» укладено Договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №630039754 від 14.10.2013 року. Таким чином ТОВ «ФК «Веста» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Кредитні ініціативи» втратив такі права.
16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ "Вердикт Капітал", а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №630039754 від 14.10.2013 року.
Станом на 08 травня 2020 року ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість за кредитним договором в розмірі 119300,50 гривень, з яких: 46795,68 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 22327,48 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 21700,30 гривень - заборгованість по пені і штрафам; 4 217,95 гривень - 3 % річних; 10 617, 94 гривень - інфляційне збільшення боргу; 13641,15 гривень - нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ.
Відповідно до витягу з договору факторингу №1 від 21.06.2016р. ПАТ «Альфа-Банк» відступило свої права грошової вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», а останнє його набуло.
За договором факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» домовились про відступлення прав вимоги, відповідно ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту.
Згідно договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту.
Згідно витягу з договору факторингу №1 від 21.06.2016 року неможливо встановити за якими конкретно кредитними договорами передано права грошової вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи». Також немає можливості визначити, чи має фактор право наступного відступлення прав вимоги за кредитними договорами, переданими йому за договором факторингу.
Згідно із ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст.1083 ЦК України, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлене договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК України.
26.12.2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» укладають договір факторингу з ТОВ «ФК «ВЕСТА», за яким за плату останній отримує право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку 1-1, який позивачем не додано до матеріалів справи, що позбавляє суд можливості встановити, чи було право вимоги за кредитним договором №630039754 від 14 жовтня 2013 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , предметом договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року.
Положеннями п.2.3 розділу 2 Договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року сторони визначили, що право вимоги вважається відступленим з дати повної (остаточної) оплати Фактором (ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА») ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2. договору.
До суду позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» повної (остаточної) оплати ціни прав вимоги за вказаним вище договором факторингу, тому немає можливості встановити момент набуття цим товариством прав вимоги за кредитними договорами, які були відступлені за договором факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року.
Положеннями п.2.3 розділу 2 Договору від 16.01.2019 року за №16-01/19/1, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» та позивачем, відступлення прав вимоги сторони визначили, що право вимоги вважається відступленим з дати підписання договору, але не раніше дати здійснення повної оплати позивачем ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього Договору.
У зв'язку з ненаданням позивачем доказів на підтвердження здійснення повної оплати ціни прав вимоги за вказаним вище договором, суд позбавлений можливості встановити момент набуття позивачем прав вимоги за кредитними договорами, які були відступлені за договором відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року.
В ст.81 ЦПК України зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 року №566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
ТОВ «Вердикт Капітал» не надано суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та інше).
Згідно із ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п.27 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ “Вердикт Капітал” про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки позивач обґрунтовує їх (вимоги) виключно договорами відступлення прав вимог та розрахунком заборгованості, які у свою чергу не містять інформації про нарахування саме такої суми, її складових, даних про внесення відповідачем платежів та строку розрахунку заборгованості, а фактично є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.
Доводи апеляційної скарги ТОВ “Вердикт Капітал”, що під час формування позовної вимоги позивачем взяті відомості щодо відступлених первісним кредитором сум боргу, що зазначені у витягах із додатків до договорів факторингу, так як ПАТ “Альфа Банк” не передано наступним кредиторам розрахунок суми боргу станом на дату відступлення та інші докази, в тому числі виписки по рахунку на підтвердження факту видачі кредиту та реальності відступленої суми боргу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У своїй заяві до суду ТОВ «Вердикт Капітал» просив розглянути справу у його відсутність (а.с.195 т.1), клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" - залишити без задоволення.
Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова