Провадження № 22-ц/803/2965/22 Справа № 185/6987/19 Категорія 27 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
10 травня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою акціонерного товариство «Альфа-Банк»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року
у справі за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2019 року АТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з вишевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 липня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 115-1/08, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 25 206,72 грн. зі сплатою 24 % річних з кінцевим терміном погашення до 22 липня 2015 року.
Посилаючись на виконання умов договору зі свого боку та невиконання умов з боку відповідача, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 58 090,83 грн., з яких: 13 495,28 грн. - сума заборгованості за кредитом, 27 220,40 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 4 886,04 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9 103,30 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення процентів, 1 187,59 грн. - розмір інфляційних витрат за кредитом, 2 198,22 грн. - розмір інфляційних витрат за процентами, АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» просило стягнути вищевказану суму заборгованості та понесені у справі судові витрати.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовна заява подана з пропуском позовної давності, у зв'язку з цим визнав за можливе застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії.
Не погодившись з рішенням суду, АТ «Альфа-Банк» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано правила щодо спливу позовної давності. Також зазначив, що відповідно до укладеної 23липня 2009 року між сторонами додаткової угоди №1 до договору відновлювальної кредитної лінії №115-1/08 від 23 липня 2008 року, кінцевий строк кредитування, тобто погашення заборгованості за кредитом був змінений на 22 липня 2017 року, а до суду з цим позовом звернувся у липні 2019 року. Враховуючи зазначене, вважав, що мав право на звернення до суду із позовною заявою до 22 липня 2020 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, та скасування рішення суду у частині вирішення позовних вимоги про стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором, нарахованими після 22 липня 2017 року, та пенею, з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27 липня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 115-1/08, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 25 206,72 грн. зі сплатою 24 % річних з кінцевим терміном погашення до 22 липня 2015 року.
У підпунктах 3.3.6., 3.3.7. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти за користування кредитом та неустройку (пеню, штраф) у строки, визначені пунктами 2.4, 2.6 цього договору.
Відповідно до підпункту 3.3.5 зазначеного договору позичальник зобов'язаний погашати кредит у строк, встановлений підпунктах 1.1.1., 1.1.3. цього договору.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 18 червня 2019 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 58 090,83 грн., з яких: 13 495,28 грн. - сума заборгованості за кредитом, 27 220,40 грн. - сума заборгованості за процентами, 4 886,04 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9 103,30 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення процентів, 1 187,59 грн. - розмір інфляційних витрат за кредитом, 2 198,22 грн. - розмір інфляційних витрат за процентами.
23 липня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії №115-1/08 від 23 липня 2008 року, за умовами якої, у зв'язку з підписанням між кредитором та позичальником додаткової угоди № 1 до договору кредиту, внесені зміни до пп. 1.1.1, 1.2, 1.2.1 і 2.1 діючого договору поруки (п.1 договору поруки) та визначений кінцевий термін погашення заборгованості не пізніше 22 липня 2017 року.
Судом встановлено, що останній платіж за кредитом (тілом кредиту) зроблений відповідачем ОСОБА_1 12 серпня 2009 року.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, при цьому одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами ст.ст. 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідачем було допушено неналежне виконання обов язків, визначених умовами кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту.
Враховуючи, що право позивача пред'явити вимогу до відповідача щодо повернення заборгованості по кредиту виникло з 12 серпня 2009 року (з моменту здійснення останнього платіжу за кредитом) та протягом трьох років (щодо основного зобов'язання), тобто до 12 серпня 2012 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовна заява подана з пропуском позовної давності, про застосування якого заявив відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Щодо наявності правових підстав для стягнення суми кредиту, нарахування процентів після закінчення строку кредитування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції у цілому правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами. Одночасно суд апеляційної інстанції визнає помилковим застосування позовної давності як підстави для відмови у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача процентів, нарахованих за кредитним договором після спливу строку кредитування, тобто після 22 липня 2017 року. Правильним в оцінці спірних правовідносин є висновок про те, що банк після спливу строку кредитування позбавлений права як кредитор нараховувати проценти, передбачені кредитним договором, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про відступлення від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.
Щодо наявності правових підстав для нарахування пені після закінчення строку кредитування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладений висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), пеня за договором не підлягає стягненню за період після закінчення строку кредитування.
Колегія суддів звертає увагу, що відмовляючи у позові у зв'язку із застосуванням позовної давності в частині позовних вимог про стягнення заборгованості після спливу строку кредитування, суд першої інстанції насамперед повинен був встановити наявність факту порушення суб'єктивного цивільного права особи, яка звернулась за його захистом, проте таке право не підлягало б захисту у зв'язку із припиненням права на позов у матеріально-правовому розумінні.
Із системного аналізу наведених норм права колегія суддів приходить до висновку, що банк не мав права на нарахування процентів та пені, які стали предметом позову, а отже відсутні підстави стверджувати про наявність факту порушення суб'єктивного цивільного права, тому суд першої інстанції помилково застосував позовну давність в частині вимог про стягнення нарахованих процентів та пені після закінчення строку кредитування.
Таким чином, апеляційний суд, встановивши порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зробив висновок про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у частині стягнення процентів та пені за кредитним договором, нарахованих після закінчення строку кредитування за безпідставністю, в іншій частині позову - за спливом позовної давності рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення суми кредиту, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року у частині вирішення позову акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованими після 22 липня 2017 року, та пенею скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову акціонерного товариство «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованими після 22 липня 2017 року та пенею, відмовити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року у частині вирішення позову акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за сумою кредиту залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова