Провадження № 22-ц/803/4179/22 Справа № 210/7477/21 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
10 травня 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/7477/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Арселор Міттал Кривий Ріг»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2022 року, яке ухвалене суддею Сільченком В.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 лютого 2022 року -,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві.
Позов мотивовано тим, що з батьком позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання ним трудових обов'язків газорізником ЦРО-2 КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є відповідач, стався нещасний випадок. Смерть ОСОБА_2 наступила від ураження електрострумом.
Актом форми Н-1 «Про нещасний випадок» № 6 від 11 червня 2001 року визначено, що причинами нещасного випадку є незадовільна організація підготовки та проведення ремонтних робіт, відсутність окраски головних тролеїв крану (бажано червоного кольору) в районі майданчика обслуговування люку вакуум-проводу, порушення вимог п.5.4.39 «Правил пристрою електроустановок», порушення трудової та технологічної дисципліни працівниками цеху ремонту обладнання № 2 УКТРО ГЗК та рудозбагачувальної фабрики № 1 ГЗК.
Внаслідок смерті батька позивачці завдано моральної шкоди, вона втратила рідну їй людину, зазнала великі душевні страждання, залишилась без підтримки батька, що спричиняє їй моральні страждання та хвилювання і на теперішній час.
Розмір моральної шкоди позивачка оцінює у 500 000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача на її користь, без утримання податків та зборів.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька, який загинув при виконанні трудових обов'язків у відповідача - задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , суму моральної шкоди, завданої внаслідок смерті працівника на виробництві у розмірі 250000,00 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір у розмірі 2500,00 грн.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на її користь, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості. Позивачка втратила батька, коли їй не було ще й 10 років, поряд з ним вона відчувала себе захищеною, впевненою, сміливою.Зазначає, що вона залишилася без батьківської турботи, поради, любові, батьківського тепла та підтримки. Втрата близької людини є втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивачки будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність позивачкою обставин справи.
Вказує, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду незалежно від дати звернення з позовом до суду, а не за рахунок роботодавця, отже належним відповідачем за даним позовом є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровські області.
Також, вказує, що діючим на момент нещасного випадку законодавством не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім'ї потерпілого, ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, не передбачалося право позивачки на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю батька на виробництві, що також не було передбачено і Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, які затверджені Постановою КМУ № 472 від 23 червня 1993 року, які діяли на момент смерті батька позивачки.
Зокрема посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №210/2104/16-ц, Верховного Суду у справі № 210/57/19 від 17 червня 2020 року, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачці.
Вказує, що судом першої інстанції стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості.
Крім того, зазначає, що правовідносини, що існували між сторонами ґрунтувались на підставі трудового договору, а отже до таких правовідносин не може застосовуватись такий спосіб захисту, як компенсація моральної шкоди.
Відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Яводчака О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги відповідача, просив її задовольнитита заперечував проти доводів апеляційної скарги позивачки, просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг,колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 (а.с.17).
20.11.2015 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 , після укладення шлюбу ОСОБА_5 присвоєне прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 18).
11.06.2001 року з ОСОБА_2 , під час виконання ним трудових обов'язків газорізником ЦРО-2 КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є відповідач, стався нещасний випадок. Смерть ОСОБА_2 наступила від ураження електрострумом (а.с. 8-9).
Актом форми Н-1 «Про нещасний випадок» № 6 від 11 червня 2001 року визначено, що причинами нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 , є незадовільна організація підготовки та проведення ремонтних робіт, відсутність окраски головних тролеїв крану (бажано червоного кольору) в районі майданчика обслуговування люку вакуум-проводу, порушення вимог п.5.4.39 «Правил пристрою електроустановок», порушення трудової та технологічної дисципліни працівниками цеху ремонту обладнання № 2 УКТРО ГЗК та рудозбагачувальної фабрики № 1 ГЗК.
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 15 червня 2001 року, актовий запис № 115, ОСОБА_2 помер у віці 33 років (а.с.13).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та покладаючи обов'язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 , працював газорізником ЦРО-2 КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є відповідач, і смерть його настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався того ж дня під час виконання ним трудових обов'язків, тому його доньці має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Події, які стали підставою на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Необхідною умовою виникнення зобов'язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР,в редакції 1963 року, не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов'язаний з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв'язку зі смертю її чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносинЦК Української РСР, в редакції 1963 року.
Як роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги посилання апеляційної скарги відповідача на те, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду незалежно від дати звернення з позовом до суду, а не за рахунок роботодавця та на те, що належним відповідачем за даним позовом є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровські області.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, під час виконання ним трудових обов'язків, у зв'язку із чим обґрунтовано поклав обов'язок відшкодувати позивачці шкоду, завдану смертю ОСОБА_2 , на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступника ЦРО-2 КДГМК «Криворіжсталь».
Оскільки нещасний випадок, внаслідок якого загинув батько позивачки, стався 11.06.2001 року під час виконання ним трудових обов'язків, тобто до набрання чинності ЦК України, що надало позивачці право на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку що до правовідносин сторін мають застосовуватись положення статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі 210/2271/19.
З огляду на вище зазначення, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо посилання на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №210/2104/16-ц, Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 року у справі №210/2144/19, у справі № 210/57/19 від 17 червня 2020 року. в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 у зв'язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивачка, у зв'язку із втратою батька, переживає душевні та психологічні страждання, позбавлена можливості отримувати від нього піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв'язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом першої інстанції встановлений й причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв'язків позивача з рідною людиною.
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що правовідносини, що існували між сторонами ґрунтувались на підставі трудового договору, а отже до таких правовідносин не може застосовуватись такий спосіб захисту, як компенсація моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачка звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, крім того, з матеріалів справи не вбачається, що між сторонами по справі існували правовідносини, які ґрунтувались на підставі трудового договору.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивачки щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Таким чином, колегія суддів, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме характер і тривалість моральних страждань доньки загиблого, яка втратила батька, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених нею моральних страждань, пов'язаних із втратою близької людини, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.
В зв'язку з чим, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та є необґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі урахував тяжкість та глибину страждань доньки загиблого у зв'язку із смертю рідної людини - її батька, безповоротність такої втрати, що спричинило їй тяжкі моральні страждання, у зв'язку з чим вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 250 000,00 грн. до 300 000,00 грн.
Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави та збільшує цей розмір з 2500, 00 грн. до 3000,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з відповідача на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 4500,00 грн. за подання позивачкою апеляційної скарги (3000,00 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2022 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» на користь позивачки ОСОБА_1 змінити, збільшивши цей розмір з 250 000,00 гривень до 300 000 (триста тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2022 року в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» на користь держави змінити, збільшивши цей розмір з 2500 гривень 00 копійок до 3000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» за подання апеляційної скарги позивачкою, на користь держави, судовий збір у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 10 травня 2022 року.
Головуючий:
Судді: