Справа № 161/13904/20 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С.
Провадження № 22-ц/802/364/22 Категорія: 32 Доповідач: Здрилюк О. І.
10 травня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс-Віт Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв», ОСОБА_1 про стягнення збитків, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2021 року,
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріс-Віт Україна» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що для здійснення сільськогосподарського виробництва 30 квітня 2010 року між товариством, як орендарем та ОСОБА_2 , як орендодавцем було укладено строком на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 2,62 га кадастровий номер 0722884300:04:000:1638, яка розташована у Луцькому районі Волинської області, який було зареєстровано у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
У подальшому, у зв'язку зі смертю орендодавця ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку у порядку спадкування перейшло до відповідача ОСОБА_1 .
На початку 2016 року із запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень товариству стало відомо про укладення 17 лютого 2015 року між відповідачами ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» нового договору оренди цієї ж земельної ділянки, чим позбавлено можливості користуватися нею та здійснювати свою основну господарську діяльність,
За його позовом рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16 квітня 2018 року, зазначений повторний договір оренди земельної ділянки було визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію речового права оренди ТОВ «Україна-Баїв» за цим договором.
У зв'язку із позбавленням можливості користуватися орендованою земельною ділянкою товариство за 2016-2017 роки зазнало збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 15806,02 грн., що підтверджується висновком судового експерта.
Ураховуючи наведене, ТОВ «Кріс-Віт Україна» просило стягнути з відповідачів ТОВ «Україна-Баїв» і ОСОБА_1 солідарно на свою користь 15806,02 грн. завданих збитків та відшкодувати судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кріс-Віт Україна» збитки у розмірі 15806,02 грн. та 2102 грн. судового збору.
У позові до ТОВ «Україна-Баїв» відмовлено.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кріс-Віт Україна» 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову в позові.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність її вимог та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач ТОВ «Україна-Баїв» відзив на апеляційну скаргу не подавало.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 10 травня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення у цій справі судово-економічної експертизи.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У даному випадку - це 10 травня 2022 року.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Судом встановлено, що 30 квітня 2010 року в с. Одеради Луцького району Волинської області між позивачем ТОВ «Кріс-Віт Україна» (орендарем) та ОСОБА_2 (орендодавцем), спадкоємцем якої є відповідач ОСОБА_1 , було укладено договір оренди землі №19, згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове, платне користування строком на 10 років земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва площею 2,62 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1638, який у встановленому порядку було зареєстровано 21 серпня 2010 року у Луцькому районному відділі ДП «Центр ДЗК» та Управлінні Держкомзему у Луцькому районі (т.1 а.с.10-12).
Зазначеним договором передбачено зміну його умов і припинення дії, а також відповідальність сторін. Зокрема, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п.37). Дія договору припиняється достроково шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.38). Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.39). Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п.40). Спадкоємці орендодавця зобов'язані дотримуватися умов даного договору (п.41) За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору (п.42). Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов'язань та обов'язків, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права, включаючи витрати на судове провадження, якщо таке має місце. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних; доходи які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору; у разі дострокового розірвання договору через порушення його умов орендодавцем, останній має відшкодувати орендарю комерційні збитки, які розраховуються на підставі даних бухгалтерського обліку і аналізу родючості ґрунту. Орендар передає ділянку тільки після отримання відшкодування (п.43).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2017 року у цивільній справі №161/2206/16-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16 квітня 2018 року, визнано недійсним договір оренди землі №903, укладений 17 лютого 2015 року (щодо земельної ділянки площею 2.62 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1638, адреса - с. Одеради Луцького р-ну Волинської області), сторонами якого були ОСОБА_1 , як орендодавець і ТОВ «Україна-Баїв», як орендар та скасовано державну реєстрацію цього договору /запис про речове право № 8803329 від 20.02.2015/ (т.1 а.с.14-30, 32-44).
Цим судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 повторно, не розірвавши попередній договір оренди землі, передав ту саму земельну ділянку площею 2.62 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1638 в оренду ТОВ «Україна-Баїв», що стало підставою для визнання недійсним повторного договору, оскільки земельна ділянка на той час уже перебувала в оренді позивача ТОВ «Кріс-Віт Україна».
З висновку судово-економічної експертизи від 09 жовтня 2020 року, який підготовлений судовим експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Кочетовою І. Ю. слідує, що розмір збитків (упущеної вигоди) ТОВ «Кріс-Віт Україна» за 2017-2018 роки, заподіяних незаконною передачею орендованої товариством земельної ділянки площею 2,62 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1638, власником якої після ОСОБА_2 є спадкоємець ОСОБА_1 для ТОВ «Україна-Баїв», становить 15806,02 грн. (т.1 а.с.244-305).
За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Таким чином, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані у разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
Згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.
Пунктом 3 зазначеного Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Виходячи з обсягу наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з моменту укладення між відповідачем ОСОБА_1 , як орендодавцем і ТОВ «Україна-Баїв», як орендарем нового договору оренди земельної ділянки та до моменту визнання його недійсним первинному орендарю - позивачу ТОВ «Кріс-Віт Україна» було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди.
Статтею 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Спільною вважається шкода, як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльність двох або більше осіб.
Причинний зв'язок між кожною дією і наслідком повинен бути прямим, а не опосередкованим.
Водночас, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідальним у завданні збитків позивачу у зазначеному вище розмірі є саме відповідач ОСОБА_1 , оскільки відшкодування збитків може бути покладено на відповідачів у солідарному порядку лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Як вбачається із матеріалів справи реєстрацію права ТОВ «Україна-Баїв» на користування спірною земельною ділянкою було проведено на підставі договору оренди землі №903 від 17.02.2015, укладеного ОСОБА_1 та цим товариством. ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 і новий власник земельної ділянки, порушуючи умови попереднього договору оренди землі, укладеного з позивачем ТОВ «Кріс-Віт Україна», не припинивши його дію, повторно уклав договір з новим орендарем ТОВ «Україна-Баїв» на цю ж саму земельну ділянку, чим безпідставно позбавив позивача права на користування орендованою земельною ділянкою, тим самим завдав йому збитки у вигляді упущеної вигоди.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відповідальність саме відповідача ОСОБА_1 , оскільки шкода заподіяна лише винними діями орендодавця спірної земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 , у зв'язку із чим підлягає відшкодуванню останнім.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі укладення та належного виконання договору і тільки неправомірні дії відповідача ОСОБА_1 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості позивача отримати прибуток. Такий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 13 січня 2021 року у справі №925/1525/19.
Суд першої інстанції підставно погодився з використаною судовим експертом методологією визначення збитків у формі упущеної вигоди, яка полягає у визначенні наступних показників: 1) ймовірну собівартість 1 тонни культури, якою б засівалася земельна ділянка; 2) ймовірний дохід від реалізації культури; 3) розмір втрат урожаю. Для визначення першого з цих показників (собівартості 1 тонни культури) експертом мотивовано взято до уваги первинні документи ТОВ «Кріс-Віт Україна», зокрема, наказ №4 від 05 січня 2017 року «Про затвердження посівів в розрізі сільськогосподарських культур на полях у 2017 р.», адже позивач користувався цією земельною ділянкою до її незаконної передачі в оренду, а тому у своїй діловій практиці та господарській діяльності обґрунтовано міг виробити відповідну структуру посівів. У даному випадку у 2017 році на орендованій земельній ділянці планувалося засіювання соєю. Для розрахунку ймовірних витрат на вирощування 1 тонни бобів сої у 2017 році експерт посилається на Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», а також первинні документи позивача звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду ТОВ «Кріс-Віт Україна» станом на 01 грудня 2017 року та визначає прямі матеріальні витрати на 1 т бобів сої у розмірі 2782,31 грн. на тонну. Аналогічно експертом, шляхом дослідження первинних документів позивача, було визначено прямі витрати на оплату праці, витрати на соціальне відрахування, орендну плату, оплату послуг сторонніх організацій, амортизація необоротних активів, решта загальновиробничих витрат та визначено виробничу собівартість 1 т бобів сої за 2017 рік у розмірі 6281,95 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується, що є обґрунтованим підхід судового експерта для визначення урожайності бобів сої в розрахунку на 1 га, а також визначення її закупівельної ціни, для чого були використані дані про ціни станом на 2017 рік від Волинської торгово-промислової палати, ТОВ «Волинь-зерно-продукт», ТОВ «Традекс». Внаслідок визначення вищенаведених показників, враховуючи площу земельної ділянки ОСОБА_3 , судовий експерт обґрунтовано визначив розмір збитків у формі упущеної вигоди внаслідок неможливості у 2017 році використання земельної ділянки у розмірі 15806,02 грн., а саме як чистий дохід, яке підприємство могло отримати внаслідок збору та реалізації урожаю 2017 року.
Доводи про несплату у 2017 році позивачем на користь ОСОБА_1 орендної плати не впливають на обґрунтованість висновку судового експерта, оскільки у ньому використовувалися не реальні значення прямих витрат на оренду плату, а розрахункові.
Суд першої інстанції підставно не застосував Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963, оскільки у ній йдеться мова про орієнтований порядок визначення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який не враховує випадки, коли така ділянка уже використовувалася у виробничій діяльності потерпілої особи і вибула з її володіння, тим самим спричинивши збитки у формі упущеної вигоди. Таку Методику доцільно було б використати, якщо земельна ділянка не використовувалася власником (державою, територіальною громадою, особою) за призначенням, адже в такому випадку неможливо визначити ймовірну упущену вигоду, бо відсутні вихідні дані у вигляді показників господарської діяльності власника землі. Правові позиції, які викладені у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року №3-463гс17, постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року №127/27155/16-ц полягають у тому, що норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики.
Виходячи з наведеного, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов відносно відповідача ОСОБА_1 ..
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а містять суб'єктивне тлумачення відповідачем норм законодавства, фактично є аналогічними доводам, які викладені у відзиві на позовну заяву, мотивована відповідь на які надана судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді