Справа № 161/20041/21 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П.
Провадження № 22-ц/802/530/22 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В.
10 травня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2022 року,
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 14 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №ROMWGI0000001515, згідно умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 50 000 грн на поліпшення житлових умов зі строком повернення кредитних коштів до 14 листопада 2027 року, а останній зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Однак, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 20 жовтня 2021 року у нього перед банком утворилася заборгованість у розмірі 20 769 грн 89 коп., з них: 11 708 грн 52 коп. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 7 303 грн 22 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 758 грн 15 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ураховуючи наведене, АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про іпотечний кредит № ROMWGI0000001515 від 14 листопада 2007 року у розмірі 20 769 грн 89 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2022 рокупозов АТ КБ «Приватбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ROMWGI0000001515 від 14 листопада 2007 року у розмірі 20769 грн 89 коп., з яких: 11 708 грн 52 коп. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 7 303 грн 22 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 758 грн 15 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову АТ КБ «Приватбанк», не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки судом не було враховано тієї обставини, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним доказом у справі, оскільки не містить усіх обставин сплати ОСОБА_1 грошових коштів на виконання взятих на себе зобов'язань. ОСОБА_1 повністю виконав свої кредитні зобов'язання перед АТ КБ «Приватбанк». Крім того, вимога в частині стягнення пені заявлена із пропуском встановлених строків позовної давності. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов АТ КБ «Приватбанк».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач АТ КБ «Приватбанк» просив апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у цій справі є 10 травня 2022 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та судового збору, виходячи з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 листопада 2007 року між позивачем АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ROMWGI0000001515, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 50 000 грнзі строком погашення не пізніше 14 листопада 2027 року, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Умовами вказаного договору передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору банку не сплачував, у зв'язку з чим станом на 20 жовтня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 20 769 грн 89 коп., з яких: 11 708 грн 52 коп. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 7 303 грн 22 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 758 грн 15 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №ROMWGI0000001515 від 14 листопада 2007 року (а.с.4, 5).
Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550, частин 1, 2 ст. 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Як встановлено судом першої інстанції, банк як позикодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.
Оскільки відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував внаслідок чого виникла заборгованість, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов АТ КБ «Приватбанк» підлягає до задоволення у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 11 708 грн 52 коп., оскільки наявність вказаної заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та випискою руху коштів по рахунку відповідача за період з 14 листопада 2007 року по 15 червня 2021 року.
Водночас колегія суддів не може погодитися із висновком суду про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 7 303 грн 22 коп. та 1 758 грн 15 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, виходячи з наступного.
Так 12 березня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» пред'явив вимогу до ОСОБА_1 шляхом подання позовної заяви до Луцького міськрайонного суду Волинської області про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка ухвалою цього суду від 16 вересня 2020 року була залишена без розгляду. Отже, у зв'язку з пред'явленням вимоги до позичальника право кредитодавця нараховувати проценти за кредитним договором та пеню припиняється. На вказану обставину суд першої інстанції уваги не звернув.
Згідно розрахунку банку розмір відсотків за користування кредитом станом на 12 березня 2020 року становив 4 385 грн 85 коп., який і підлягає стягненню з відповідача на користь банку.
Також згідно вказаного розрахунку розмір пені станом на 12 березня 2020 року становив 1 758 грн 15 коп.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просив суд застосувати строк позовної давності в один рік щодо вимоги банку про стягнення пені, оскільки з цим позовом банк звернувся у листопаді 2021 року, тобто поза межами зазначеного однорічного строку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки позовна давність в один рік щодо вимоги банку про стягнення пені сплила, а відповідач просив застосувати позовну давність, тому колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні вимоги банку про стягнення з відповідача на користь банку пені у розмірі 1 758 грн 15 коп. слід відмовити, оскільки така вимога заявлена зі спливом строку позовної давності.
Таким чином заявлений банком позов підлягає до часткового задоволення, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 094 грн 37 коп., з яких: 11 708 грн 52 коп. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 4 385 грн 85 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, необхідно змінити, позов банку задовольнити частково, а резолютивну частину рішення необхідно викласти в іншій редакції з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційним судом у цій справі оскаржуване рішення суду першої інстанції змінюється, позов банку задоволено частково, тому відповіднодо наведених положень ЦПК України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.
З відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» підлягають до стягнення понесені останнім пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 759 грн 02 коп., а з позивача АТ КБ «Приватбанк» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 766 грн 47 коп.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи наведене та ч. 10 ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача ОСОБА_1 , на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю судових витрат позивачу АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 992 грн 55 коп. (1 759 грн 02 коп. - 766 грн 47 коп.).
Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2022 року у цій справі в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та судового збору змінити, виклавши перший та другий абзаци його резолютивної частини в такій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ROMWGI0000001515 від 14 листопада 2007 року у розмірі 16 094 (шістнадцять тисяч дев'яносто чотири) гривні 37 копійок.»
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 55 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді: