Справа № 161/16979/21 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/425/22 Категорія: 101 Доповідач: Данилюк В. А.
05 травня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
секретаря Савчук Т.Ф.
участю:
представника заявника Смоленського Д. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу зазаявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Смоленського Дмитра Петровича на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2022 року,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що померла ОСОБА_2 доводилась йому двоюрідною бабою.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду волинської області від 09 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.
Роз'яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник заявника Смоленський Д. П. подав апеляційну скаргу в якій вказує на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду касувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, заслухавши представника заявника, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п.п. 3.4. ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку існує спір про право, крім того, оскільки наявний заповіт на ім'я заявника і суд не вбачає обґрунтованих підстав для встановлення факту, який при спадкуванні за заповітом не потребує встановленню будь-яких фактів родинних відносин.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм цивільно-процесуального законодавства та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частин 1-2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18).
Як роз'яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення. 2) встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо). 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У пункті 5 даної постанови Пленуму зазначено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Тобто, критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
З точки зору закону, під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись із цією заявою, фактично за відсутності спору має на меті підтвердити судовим рішенням факт родинних відносин. При цьому, реальний спір з даного приводу на момент звернення відсутній, а його дії спрямовані на отримання гарантій на майбутнє, в разі можливого виникнення спору.
Заявник зазначив, що інших спадкоємців померлої, які б прийняли спадщину, немає, при цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що є спадкоємці, які претендують на спадкове майно або заперечують право ОСОБА_1 на спадкування.
Таким чином, до виникнення реальних спірних питань, порядок якого чітко врегульовано чинним законодавством, спір про право відсутній, а тому підстави для залишення заяви без розгляду з даних підстав також відсутні.
Покликання в ухвалі суду на ту обставину, що заявник є спадкоємцем за заповітом , а тому не потребує підтвердження родинних відносин із спадкодавцем,є безпідставним, оскільки заявником зазначено, що він має намір спадкувати за законом у зв'язку з тим, що спадкове майно не охоплюється заповітом. Крім того, така обставина може бути підставою для відмови в задоволенні заяви, а не для залишення її без розгляду.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Допущення зазначених порушень процесуальних норм призвело до необґрунтованого припинення розгляду заяви у спосіб передбачений законом та винесення законного і обґрунтованого рішення за його результатами.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2022 року та направлення справи до суду першої для продовження розгляду.
Керуючись ст. 374, ст. 379, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представниказаявника ОСОБА_1 адвоката Смоленського Дмитра Петровича задовольнити.
Ухвалу Луцькогоміськрайонного суду Волинськоїобластівід 09 лютого 2022 року в даній справі скасувати,матеріали справи повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 травня 2022 року.
Головуючий
Судді :