Справа № 758/4265/17
Категорія 26
02 лютого 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Головчака М. М. ,
за участю секретаря судового засідання - Савіцької Д. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позову вказав, що 25 березня 2010 року між ОСОБА_1 (Позикодавцем) та ОСОБА_2 (Позичальником) було власноруч складено розписку, згідно з якою ОСОБА_2 25 березня 2010 року отримала у ОСОБА_1 в борг 6094,00 дол. США. У відповідності до письмової розписки від 25 березня 2010 року, відповідач, розуміючи значення своїх дій без будь-якого примушення, як фізичного, так і морального, позичив у позивача строком з «25» березня 2010 року по «25» березня 2014 року, без сплати відсотків за користування грошовими коштами, грошові кошти в сумі 49 000 ( сорок дев'ять тисяч гривень) 00 коп., що становила 6 094,00 (шість тисяч дев'яносто чотири) доларів США, по курсу встановленому Національним банком України на момент укладення даного договору. Передача коштів по Договору позики від 25 березня 2010 року відбувалась саме іноземній валюті та становили 6 094,00 дол. США., а у зв'язку з невиконанням умов договору, щодо повернення суми позики в строк та в порядку, що передбачені розпискою, відповідач повинен повернути дану суму коштів. Починаючи з 25 березня 2014 року у відповідача виникає обов'язок по виконанню грошового зобов'язання щодо повернення позивачу суми позики, у розмірі 6 094,00 дол. США, що станом на 23 березня 2017 року, за курсом Національного банку України, становить 163 989 (сто шістдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 54 копійок. У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики 163 989 грн. 54 коп. 20 квітня 2017 року ухвалою Подільського районного суду м.Києва відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2021 року головуючим суддею у справі визначено Головчака М.М. Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник позивача адвокат Конюшко Д.Б. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату час та місце розгляду справи належним чином. Відповідач та її представник до суду неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду цивільної справи, однак приймаючи до уваги, що справа перебуває на розгляді тривалий час, з урахуванням принципу розумності строків, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, за наявними у справі доказами.
Відповідач ОСОБА_2 подала заперечення на позов в порядку ст.128 ЦК України, відповідно до якого позов не визнала, вказала, що вона не укладала договір позики. Договір позики не відповідає вимогам закону. Також подала клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання, а також клопотання про застосування строків давності, оскільки в розписці вказано, що кінцевий термін повернення коштів 25 березня 2014 року, однак з позовом ОСОБА_1 звернувся в суд лише 27 березня 2017 року, тобто зі спливом позовної давності.
У зв'язку з наведеним просить в позові відмовити повністю.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Провівши розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 25 березня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено в усній формі договір позики.
На підтвердження укладення даного договору та отримання коштів, відповідач написав відповідну розписку від 25 березня 2010 року, згідно з якою він отримав від позивача 49000 ( сорок дев'ять тисяч) гривень.
Відповідно до умов договору позики, термін виконання зобов'язання - 25 березня 2014 року.
Після закінчення строку повернення сум боргу, тобто після 25 березня 2014 року, відповідач борг не повернув.
Таким чином, строк дії договору сплив, до теперішнього часу відповідач зобов'язання не виконав, що призвело до порушення прав позивача.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 545 ЦК України визначено, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Судом встановлено, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо повернення суми боргу за розпискою від 25 березня 2010 року.
Отже, сума боргу в розмірі 49000 ( сорок дев'ять тисяч) гривень, позивачу не повернута, оригінали розписки відповідача наданий до суду представником позивачем та долучений до матеріалів справи, написи про повернення боргу у повному обсязі відсутні.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача, щодо не укладання договору позики від 25 березня 2010 року.
Відповідачем будь-яких клопотань, щодо призначення почеркознавчої експертизи не подавалися, тому суд приходить до переконання, що розписка підтверджує факт отримання відповідачем грошових коштів.
Також суд не погоджується з посиланням відповідача на пропущення трьох річного строку звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки з відмітки на конверті Укрпошти вбачається, що позовна заява отримана Укрпоштою 24 березня 2017 року, а кінцевий термін повернення коштів вказаний в розписці 25 березня 2014 рік, тобто позов поданий в межах трьох річного терміну.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
У своєму рішенні Великою Палатою Верховного Суду № 340/385/17 від 27.11.2019 року залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій зроблено висновок, що позикодавець за договором позики в іноземній валюті має вільно обрати валюту стягнення, або визначену у договорі позики (розписці) або у національній одиниці гривні.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З розписки від 25 березня 2020 року, вбачається що відповідач позичила грошові кошти в розмірі 49000 (сорок дев'ять тисяч) гривень, тобто остання зобов'язана повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані позикодавцем, а не еквівалент в доларах США, як зазначено в позові, оскільки предметом договору позики виступає саме грошові кошти в національній одиниці в розмірі 49000 гривень, а не долари США.
Суд вважає, що належними та допустимими доказами було доведено те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не сплатив борг за договором позики, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Щодо клопотання відповідача, про залишення позову без розгляду, у зв'язку неявкою позивача, дане клопотання суд не приймає до уваги, оскільки у справі містяться заяви представників, які просили розгляд справи проводити без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Тому з наведених підстав, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, стягнути з відповідача 49000 грн. заборгованість за договором позики, та в силу ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід також стягнути 1639 грн. 90 коп. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 158, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 49000 ( сорок дев'ять тисяч) гривень заборгованості за договором позики, а також судовий збір у розмірі 1639 ( одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн. 90 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Суддя М. М. Головчак