09.05.2022 Справа № 756/976/22
№ 1-кс/756/286/22
№ 756/976/22
іменем України
09 травня 2022 року слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020100050004948 від 10 вересня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України,
20 січня 2022 року прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020100050004948 від 10 вересня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
Прокурором у клопотанні зокрема зазначено, що у м. Києві невстановлені у ході досудового розслідування особи разом із: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , створено та на даний час утримуються місця розпусти, звідництво для розпусти з метою наживи у м. Києві. Відповідно до розробленого плану та відведених обов'язків для забезпечення постійної злочинної діяльності під прикриттям масажних салонів під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ними було орендовано частину групи нежитлових приміщень №1, 2-а, 11, 6 за адресою: АДРЕСА_1 , де за грошові кошти жінками надавались чоловікам сексуальні послуги.
Клопотання прокурор обґрунтовує тим, що з 20 год. 40 хв. 18.01.2022 по 05 год. 11 хв. 19.01.2022, на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 10.01.2022, було проведено обшук в масажному салоні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , а саме в орендованій частині групи нежитлових приміщень №1, 2-а, 11, 6, та було виявлено та вилучено: купюру номіналом 100 гривень № УЖ5153172, купюру номіналом 100 гривень №УН 3601881, купюру номіналом 100 гривень № УМ3916131, купюру номіналом 200 гривень № ГЗ30041037, купюру номіналом 200 гривень № ВИ3193712, купюру номіналом 500 гривень № ВЄ 2995922, купюру номіналом 20 гривень № ЮЄ4775567, купюру номіналом 20 гривень № ТЖ4539491, купюру номіналом 20 гривень № ЮД2198413, купюру номіналом 10 гривень № ЮЕ 0691531, купюру номіналом 10 гривень № ЮЖ7283314, купюру номіналом 10 гривень № ЦВ 1776645, купюру номіналом 50 гривень № ФВ 0839534, кредитку картку «Приват Банк» № НОМЕР_1 , кредитну картку «Моно Банк» на ім'я ОСОБА_7 № НОМЕР_2 , мобільний телефон марки «Хонор», чорного кольору, модель DUA-L 22, мобільний телефон червоного кольору ІМЕІ НОМЕР_3 , планшет марки «Хуавей», чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «Самсунг», синього кольору ІМЕІ НОМЕР_5 , касовий апарат, чорного кольору, марки Verifone, ІМЕІ НОМЕР_6 , договори оренди, нотатки, медичні картки, копії паспортів, копії свідоцтв «майстер масажу», блокнот жовтого кольору, картки стільникового зв'язку «лайф», паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 № НОМЕР_7 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , НМ 223025, туалетний папір, засоби гігієни, покривало коричневого кольору з біологічними зразками, білого кольору, мобільний телефон, чорного кольору, марки «Самсунг» ІМЕІ НОМЕР_8 , мобільний телефон, марки «Сяомі», золотистого кольору, ІМЕІ НОМЕР_9 , ІМЕІ 2 НОМЕР_10 , мобільний телефон марки «Айфон 11 Про», чорного кольору, заблокований, мобільний телефон червоного кольору марки «Редмі», ІМЕІ НОМЕР_11 , ІМЕІ 2 НОМЕР_12 , відеодомофон білого кольору, ноутбук білого кольору марки «Асус», SNiC 90ABC003498, грошові кошти купюра номіналом 1 рубль ЕШ9445293, купюра номіналом 50 рублів БА 388197, купюра номіналом 500 рублів Еб 5370667, купюра номіналом 100 рублів КП 5113518, купюра номіналом 50 рублів ЯИ 6325804, купюра номіналом 500 рублів АО9447695, купюра номіналом 20 рублів ПБ2975403, купюра номіналом 100 рублів СССР ЗЕ 3509001, купюра номіналом 100 рублів АТ 8856923, купюра номіналом 1000 рублів СП5337922, купюра номіналом 10 рублів ВВ 7433275, купюра номіналом 100 рублів ВЯ 2254046, купюра номіналом 20 рублів ЧБ 5514142, купюра номіналом 50 гривень АА2978575, купюра номіналом 20 Турецьких лір В666494371, купюра номіналом 5 доларів США МС89659238А, купюра номіналом 5 гривень УГ 6732162, павер-банк марки «Сяомі» чорного кольору, флеш перехідник рожевого кольору, флеш накопичувач Data Traveler 104 16 GB Kingston чорного кольору, відеокамеру чорного кольору марки «NOISIAHH», блокнот з записами, нотатки, чорнові записи, копії документів, червона папка з документами, ліжка - 4 штуки, диван - 1 штука, шафи - 4 штуки, тумбочки - 3 штуки, крісла -2 штуки.
Вищевказане майно постановою слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 1202010050004948 від 10.09.2020 року, за ч. 2 ст. 303 КК України.
З огляду на викладене та з метою збереження речових доказів, прокурор своїм клопотанням піднімає питання щодо накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в масажному салоні «Ego Studio», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді заборони користування, розпоряджання та відчуження будь-кому і будь-яким чином зазначеними речовими доказами.
Прокурор в судове засідання не з'явилися, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином.
Дослідивши клопотання та матеріали, якими прокурор обґрунтовує необхідність накладення арешту на майно, слідчий суддя встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У клопотанні прокурор вказує на єдину підставу накладення арешту на вказане майно - необхідність збереження речових доказів.
Однак, прокурор належним чином не обґрунтував саме необхідності арешту вказаного у клопотанні майна та його відношення до даного кримінального провадження.
При цьому, за клопотанням прокурора, судом відкладався розгляд справи задля надання змоги прокурору надати відповідні документи, які б обґрунтовували відношення вилученого майна до даного кримінального провадження, проте останній таких документів не надав та жодним чином не обґрунтував наведену обставину.
Разом з цим, з наявних у суду матеріалів, якими прокурор обґрунтовує необхідність накладення арешту на тимчасово вилучене майно не убачаються підстав вважати, що майно, вилучене під час обшуку має ознаки речових доказів саме у даному кримінальному провадженні, зокрема були предметом, знаряддям чи засобом вчинення кримінального правопорушення, здобуті внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
Винесення постанови про визнання вилученого майна речовими доказами, не може слугувати достатньою підставою для накладення арешту, оскільки вказана постанова не мотивована та не звільняє прокурора від обов'язку доведення підстави та мети накладення арешту.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що підстави для накладення арешту не доведені, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020100050004948 від 10 вересня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом 5 днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1