Справа №463/3228/22
Провадження №1-кс/463/2126/22
10 травня 2022 року м. Львів
Слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу двоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_5 від 21.04.2022 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні №62020140000001502 від 09.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, -
скаржник звернувся до слідчого судді із скаргою на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_5 від 21.04.2022 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні №62020140000001502 від 09.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України. Просить: скасувати постанову старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_5 від 21.04.2022 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні №62020140000001502 від 09.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України; зобов'язати старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_5 або іншу уповноважену особу розглянути у встановленому положеннями КПК України порядку заяву про визнання заявника потерпілим та залучення адвоката ОСОБА_3 представником потерпілого.
Скаргу мотивує тим, що постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_5 від 21.04.2022 року, відмовлено у залученні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні №62020140000001502 від 09.12.2020 року. Скаржник зазначає, що даним кримінальним правопорушенням йому завдано моральну та матеріальну шкоду. Вважає дану постанову невмотивованою та необгрунтованою, такою, що порушує його права, у зв'язку з чим просить її скасувати, а тому звернувся до суду із скаргою, яку просить задоволити.
Адвокат ОСОБА_3 до судового засідання подав заяву про розгляд скарги у його відсутності, таку підтримує та просить задоволити. Зазначив, що до теперішнього часу майно його довірителю не повернуто, вартість майна згідно висновку експерта становить 26752,55 грн., що являється матеріальною шкодою в даному кримінальному провадженні.
Представник суб'єкта оскарження - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, письмових заперечень на скаргу на адресу суду не скерував. У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження на підставі наявних доказів. Крім того, в силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши скаржника ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , дослідивши матеріали скарги вважаю, що таку слід задоволити частково виходячи з наступних підстав.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).
У відповідності до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24.11.2020 року, за заявою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 19.10.2020 до ЄРДР внесено відомості за ч.2 ст.382 КК України та зареєстроване кримінальне провадження №62020140000001502
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №№62020140000001502 від 09.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України проводиться старшим слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 .
Адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ТУ ДБР у м. Львові подано заяву від 18.04.2022 року про залучення ОСОБА_4 потерпілим, а адвоката ОСОБА_3 , представником потерпілого у кримінальному провадженні №62020140000001502.
Постановою старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_5 від 21.04.2022 року відмовлено у залученні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні №62020140000001502.
Слідчий дану постанову мотивує тим, що на момент розгляду заяви адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 18.04.2022 року про залучення потерпілим у кримінальному провадженні, не встановлено завдання останньому майнової шкоди. Також зазначає, що визнання особи потерпілою в кримінальному провадженні є правом досудового розслідування, а не обов'язком.
Встановивши обставини та мотиви винесення оскаржуваної постанови приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Тобто, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт.
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною нормою мають бути належним чином мотивовані.
Таким чином, слідчий, виносячи оскаржувану постанову, повинен був надати аналіз та вказати мотиви прийняття оскаржуваної постанови, виходячи з дослідження всіх наявних в матеріалах кримінального провадження даних щодо можливого спричинення заявнику шкоди та врахувати те, що саме за його заявою були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення та те, що права і обов'язки потерпілого виникли в особи з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Тому слідчий суддя погоджується з доводами заявника, що відмова у визнанні його потерпілим слідчим належним чином не мотивована. Зокрема, слідчий в оскаржуваній постанові обмежився лише констатацією, що завдання майнової шкоди заявнику не встановлено, слідчий в оскаржуваній постанові не зазначив які слідчі та інші процесуальні дії вчинені з метою перевірки факту спричинення такої шкоди, та чи встановлював він у заявника факту заподіяння такої шкоди.
Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки не містить належних мотивів прийнятого рішення, не відповідає вимогам процесуального закону, тому підлягає до скасування.
Керуючись ст.ст. 55, 110, 303, 306, 307, 309, 372 КПК України -
Скаргу задовольнити .
Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_5 від 21.04.2022 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні №62020140000001502 від 09.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України- скасувати.
Зобов'язати старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_5 або іншого слідчого в провадженні, якого перебувають матеріали кримінального провадження №62020140000001502 від 09.12.2020 року, відповідно до вимог ст. 220 КПК України, повторно розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 18.04.2022 року про залучення ОСОБА_4 потерпілим, а адвоката ОСОБА_3 , представником потерпілого у кримінальному провадженні №62020140000001502, з прийняттям відповідного процесуального рішення, про що повідомити заявника
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1