Справа № 524/11092/21
Провадження №2/524/1423/22
10.05.2022 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участю: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У листопаді 2021 року до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач, посилаючись на відсутність безспірності стягнення та те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусу не було надано первинних документів та оригіналу кредитного договору, у зв'язку з порушенням процедури вчинення виконавчого напису, просить суд визнати виконавчий напис вчинений 23.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №29671 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ДІНЕРО» заборгованості у розмірі 25249 грн 00 коп. таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді від 25 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, залучено у справі учасників справи, постановлено розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 10 травня 2022 року постановлено провести заочний розгляд у справі.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув його представник ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача та третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Т.В. повторно не прибули у судове засідання, про час, дату та місце судового засідання були повідомлені належним чином. При цьому вказані учасники справи про причини неявки суд не повідомили та керівництво відповідача не подавало заяву про розгляд справи за відсутності представника, а також не подавало відзив на позов.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Судом достовірно встановлено, що 23 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №29671 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» заборгованості за кредитним договором № AG7659984 від 19 грудня 2019 року, укладеного мiж ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» та ОСОБА_1 .
Згідно вказаного виконавчого напису стягнення заборгованості проводиться за період з 03 лютого 2020 року по 06 серпня 2021 року включно. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» становить 25249 грн 00 коп., у тому числі: - 24599 грн 59 коп. - прострочена заборгованість; - 11599 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за відсотками; 650 грн 00 коп. - плата за вчинення виконавчого напису.
17.11.2021 року третьою особою - приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гуріною Т.В. ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження №67540668 на підставі вищезазначеного виконавчого напису.
Згідно п.п. 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів.
Такими документами, згідно Переліку, є нотаріально посвідчена угода, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. При цьому, згідно п.1 цього Переліку для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином виконавчий напис може бути вчинено лише в разі, якщо заборгованість є безспірною і за умови, що нотаріусу подано документи, які підтверджують безспірний характер такої заборгованості.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Зазначена позиція чітко відображена в рішенні Вищого господарського суду України від 28.09.2011 року по справі 10/52.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення». Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 919/9518, до первинних документів відносяться і рахунки бухгалтерського обліку банків.
Докази надання нотаріусу даних документів в матеріалах справи відсутні.
При стягненні заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса, такий нотаріус зобов'язаний пересвідчитися, що розмір заборгованості, з приводу погашення якої видається виконавчий напис нотаріуса, є безспірним.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий висновок відповідає, зокрема, правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17.
Крім того у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Також у пункті 53 Постанови Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі №758/14854/20 зазначено, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
У виконавчому написі, який було оскаржено позивачем, нотаріусом зазначається лише, що позивач є боржником за кредитним договором.
Крім того зазначена у виконавчому написі заборгованість потребує доказуванню, оскільки в ньому зазначається заборгованість за відсотками, що не є безспірним боргом.
Факт наявності заборгованості згідно розрахунку позивачем заперечується.
На підставі наведеного суд погоджується з доводами позивача та констатує, що виконавчий напис було вчинено за відсутності ознак безспірності вимоги щодо його вчинення.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Зокрема Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Таким чином приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
За таких обставин, суд вважає, що зазначений та оспорений позивачем виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання щодо судових витрат у відповідності до ст. 133, 141 ЦПК України, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти у повернення сплачених судових зборів за подання позову та заяви про забезпечення позову на суму 1362 грн (908 грн + 454 грн).
Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти у повернення сплачених фактично витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
При цьому суд звертає увагу учасників справи на наступне.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 цього Закону України до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
З матеріалів справи постає, що позивач, зокрема у позовній заяві вказував про орієнтовну вартість правничої допомоги приблизно у 4000 грн. Так у матеріалах справи наявні копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги, який складено на підставі договору про надання правової допомоги № 55 від 18 лютого 2021 року, квитанція про фактичну сплату коштів обумовленої сторонами вказаного договору вартості правничої допомоги на суму 4000 грн. та детальний опис робіт, виконаних адвокатом на виконання вказаного договору,
Європейський суд з прав людини у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
Так ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№ 2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Обумовлені між позивачем та адвокатом види робіт (послуг), тривалість їх надання та вартісне визначення за висновком суду є безумовно видами правничої допомоги, та що такі розміри витрат на правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, відповідають засадам розумності, не є надмірно завищеними.
Керуючись ст. 15, 16 ЦК України, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 137, 141, 142, 258, 264, 265, 273, 280 - 282, 283, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 23 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за №29671 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» на користь ОСОБА_1 кошти у повернення сплачених судових зборів за подання позову та заяви про забезпечення позову на суму 1362 грн. та у повернення сплачених витрат на професійну правничу допомогу на суму 4000 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО», ЄДРПОУ 41350844, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул. Сурікова, буд. 3-А.
Треті особи:
- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригiда Володимир Олександрович , місцезнаходження за адресою: м. Київ, пр-кт Петра Григоренка, буд., 15,
- приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, місцезнаходження за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 45.
Повне заочне рішення виготовлено 10 травня 2022 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: