Справа № 373/1578/21
10 травня 2022 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 12021111240000143 від 27.03.2021 про обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, -
встановив:
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 27.03.2021 приблизно о 01 год. 50 хв., знаходячись разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час словесного конфлікту, обумовленого побутовими суперечками, що переріс у бійку, завдав ОСОБА_6 один удар в ліву частину обличчя. У відповідь ОСОБА_6 захищаючись руками нанесла ОСОБА_4 від чотирьох до шести ударів по тілу, заподіявши йому садна в лобній ділянці праворуч, у виличній ділянці праворуч, синці на лівій бічній поверхні грудної клітини у середній третині, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В результаті цього конфлікту у ОСОБА_4 з мотивів особистої образи та неповаги до нього як чоловіка і співмешканця, розбіжностей на побутовому ґрунті, виник злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , перебуваючи у кухні квартири за вищевказаною адресою, взяв зі столу кухонний ніж довжиною 19,1 см, що складається з клинка довжиною 9,3 см та ручки, довжиною 9,8 см, наблизився до ОСОБА_6 , яка перебувала в спальні квартири поруч з ліжком, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у виді можливого настання смерті останньої та свідомо бажаючи їх настання, наніс вказаним кухонним ножом один удар в ліву частину шиї ОСОБА_6 , чим заподіяв їй колото-різане поранення шиї. В результаті чого остання померла на місці події.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 11.03.2022 обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення альтернативного виду запобіжного заходу - застави. Строк дії запобіжного заходу відповідно до цієї ухвали до 11 травня 2022 року.
20.04.2022 прокурором до суду подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, підтверджується зібраними органом досудового розслідування доказами. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, що свідчить про можливість його переховування від суду та про можливість незаконного впливу на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Прокурор у повному обсязі підтримав подане ним клопотання, зазначивши про те, що жоден із ризиків, що були підставою для застосування обвинуваченому такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, від часу обрання та продовження строку його дії, не змінилися. Щодо заявленого захисником клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт заперечив, зазначивши про відсутність будь-яких підстав.
Обвинувачений подав в судовому засіданні до суду клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на відсутність належної безпеки в Київському СІЗО під час воєнного стану.
Захисник обвинуваченого по суті клопотання прокурора заперечив та зазначив, що ризики, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відпали. У повному обсязі підтримує клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування від суду та (або) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та/або реєстрації, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, відсутність судимостей.
Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом враховано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, зважаючи на відсутність підстав вважати, що такий ризик припинився від дня постановлення ухвали суду про обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, наявні.
У судовому засіданні судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на відсутність жодного ризику, який зазначений прокурором в клопотанні. Вагомість наявної обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину в поєднанні з тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, дає підстави вважати, що існує ризик вчинення особою дій щодо переховування від суду.
Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України»).
Згідно зі статтями 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Клопотання обвинуваченого, що є предметом цього розгляду, подане після спливу тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про продовження дії запобіжного заходу. Таким чином, сторона захисту (обвинувачений) позбавлена необхідності зазначати нові обставини, які не розглядалися судом під час обрання та продовження запобіжного заходу. Отже, слід виходити з того, що під час вирішення даного клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, що подане до суду після спливу тридцяти денного строку з дня постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу, суд приймає до уваги аргументи сторони захисту про те, що мета та підстави, а також обставини, що враховувалися судом при обранні запобіжного заходу, змінилися.
На підтвердження цього стороною захисту повинні бути подані відповідні докази, що підтверджують їх зміну в цілому або ж частково.
З наявних у справі доказів судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на відсутність або зменшення жодного ризику, який був зазначений прокурором в клопотанні про продовження запобіжного заходу та ухвалі суду про продовження запобіжного заходу.
Суд не мав можливості безпосередньо дослідити показання всіх учасників кримінального провадження, а тому стверджувати про відсутність ризику впливу на них обвинуваченим передчасно.
Є підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину може незаконно впливати на свідків, шляхом умовляння або психічного чи фізичного насильства для зміни їх показань або ж ухилитися від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, суд вважає, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною, яка підтримує державне обвинувачення, суд доходить до переконання, що обвинуваченому слід продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ступень ризиків, які були встановлені судом раніше, не змінилися.
Враховуючи, що запобігання наведених ризиків становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні правопорядку та відправлення кримінального судочинства, цей інтерес має превалююче значення над принципом поваги до свободи особистості та виправдовує продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому даний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його тривалості на даний час, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, незважаючи на запроваджений воєнний стан, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими.
При цьому, зважаючи на особу обвинуваченого та пред'явлене обвинувачення, суд не може застосувати інший більш м'який запобіжний засіб з метою можливої його участі у виконанні ним військового обов'язку.
Таким чином, суд дійшов до переконання, що обвинуваченому можливо продовжити обраний раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці.
На підставі наведеного та керуючись ст. 177-194, 331, 350, 376 КПК України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану», суд , -
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, тобто з 10 травня 2022 року до 10 липня 2022 року, утримуючи його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 10.05.2022.
Суддя ОСОБА_1