Справа № 362/2962/20
Провадження № 2/362/260/22
10 травня 2022 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в обґрунтування вимог якої зазначила, що вона має з відповідачем спільну дитину, яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
Посилаючись на те, що у зв'язку із хворобою сина, вона витрачає значні фінансові кошти, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на утримання їх дитини в сумі 96 419 гривень 89 копійок.
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Враховуючи, що судове повідомлення надіслане відповідачу за відомою суду адресою реєстрації місця його проживання повернуто до суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», керуючись ч. 4 ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що судове повідомлення вручено відповідачу належним чином.
Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку вручення судових повісток, передбаченому статтею 130 ЦПК України, у встановлений цивільним процесуальним законом строк не подав відзив на позов і не заперечив проти вирішення справи в порядку спрощеного провадження, суд ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Сторони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25 листопада 2014 року (а.с. 8).
Дитина проживає разом із матір'ю і знаходиться на її утриманні, що підтверджується відповідним актом обстеження житлово-побутових умов від 14 лютого 2019 року депутата Васильківської міської ради (а.с. 8).
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Частиною першою статті 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Як вбачається за документами матеріалів справи, відповідач є тим з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана.
Отже, на підставі наведеної норми сімейного закону, відповідач зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
З наданих позивачкою на підтвердження своїх доводів письмових доказів, що додані до позовної заяви, судом встановлено, що син сторін має хворобу із діагнозом: дитячий аутизм з розладами мовлення і порушеннями комунікації, що відображено у медичному висновку № 14 від 23 березня 2019 року, який є дійсним до 19.10.2032 року (а.с. 9 - 10).
У зв'язку із цим, син сторін є дитиною з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 11).
Як наслідок, на підставі наведених фактичних обставин, суд приходить до висновку, що позивачка несе додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами у вигляді хвороби дитини, яка має інвалідність.
Зокрема, такими додатковими витратами позивача на дитину, що викликані хворобою останньої, є оплата відбору у дитини аналізів та лікувальні й інші процедури (корекційні заняття), пов'язані із необхідністю розвитку дитини, в загальній сумі 5 980 гривень 00 копійок, що підтверджені документально актом про надані медичні послуги, замовленнями, квитанціями і відповідними товарними чеками (а.с. 23, 24, 25, 26, 27, 28, 34, 35).
Натомість, в супереч вимогам статей 76 - 84 ЦПК України, позивачем не підтверджено відповідними доказами факт оплати заявлених за змістом позову лікувальних процедур в сумі 32 440 гривень 00 копійок.
Отже, під час розгляду справи позивачем, не виконано, передбаченого статтею 81 ЦПК України обов'язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Одночасно, суд не приймає до уваги та відхиляє доводи і твердження позивача щодо стягнення з відповідача на її користь витрат:
- на одяг і взуття для дитини;
- на пальне для автомобіля;
- на купівлю ноутбука;
- на консультації лікарів;
- на оплату туристичних послуг за кордоном, оскільки такі витрати об'єктивно не викликані особливими обставинами у вигляді хвороби дитини сторін та її інвалідністю.
Так, витрати на одяг і взуття для дитини належать до звичайних, загально необхідних витрат батьків, навіть і для фізично і психічно здорових дітей (а.с. 26, 28, 29, 31).
Тобто, такі витрати не залежать від наявності у дитини хвороби і/або інвалідності.
Витрати позивача на пальне для автомобіля також не пов'язані із хворобою та інвалідністю дитини, а є особистим вибором позивача між можливістю користуватись громадських транспортом або автомобілем (а.с. 36 - 46).
Крім того, суд не має правових підстав для віднесення до додаткових витрат на дитину купівлю ноутбука, оскільки під час розгляду справи не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між хворобою дитини сторін і необхідністю купівлі позивачем ноутбуку.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на дитину у вигляді оплати консультацій лікарів, суд враховує наступне.
Стаття 49 Конституції України встановлює, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм; держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування; у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена; держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності; держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Як вбачається із наданих позивачкою на підтвердження своїх вимог письмових доказів, нею неодноразово було оплачено консультації лікарів у комерційних медичних закладах (а.с. 16, 17, 21, 22).
Проте, позивачка самостійно обрала вид медичного закладу для огляду свого сина; під час розгляду справи судом не встановлено будь-яких обставин, які б об'єктивно перешкодили чи завадили позивачці отримати для її сина медичну допомогу (у тому числі, консультації лікарів) безоплатно у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.
Крім того, суд вважає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь оплати туристичних послуг за кордоном, оскільки у доданих до позову медичних документах не вказано про обов'язковість і/або рекомендації відпочинку дитини саме за географічними межами кліматичних умов України (а.с. 13 - 14, 15, 18 - 19, 20, 85, 86).
Отже, немає підстав вважати, що витрати позивача на оплату туристичних послуг за кордоном об'єктивно викликані особливими обставинами у вигляді хвороби дитини та її інвалідністю.
Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат, що викликані особливими обставинами хвороби їх дитини в розмірі, який доведено позивачкою в сумі 5 980 гривень 00 копійок.
За таких обставин, позовна заява є обґрунтованою частково та підлягає частковому задоволенню в частині стягнення витрат позивачки на лікування дитини.
При цьому, згідно із вимогами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, судовий збір слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 180, 185 СК України, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 980 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок у відшкодування судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 10 травня 2022 року.