27 квітня 2022 року
справа №380/2257/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
за участю:
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
від позивача ОСОБА_1 ,
від відповідача Болотін М.С.,
від третьої особи не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівська міська рада (далі - третя особа, ЛМР), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть справи
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУДПС у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівська міська рада (далі - третя особа, ЛМР), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2019 №285-3301-1306 про сплату 543369,36 грн. орендної плати з фізичних осіб за 2018-2019 роки.
Заявлені вимоги обґрунтовані наступним. 28 вересня 2020 року позивачу стало відомо, що на належне їй майно накладено арешт у зв'язку із наявним у податковим боргом. Однак згідно з довідкою Брюховицької селищної ради від 16.09.2015 №1669 орендна плата на земельну ділянку площею 4,4667 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та призначена для влаштування зони відпочинку, стосовно якої винесене податкове повідомлення-рішення, становить: 43108,12 грн. на рік, на земельну ділянку площею 0,0333 для будівництва кафе становить 6427,47 грн. на рік, які сплачувались позивачем-орендарем належним чином. Отже, достатніх правових підстав проводити розрахунок орендної плати за землю в розмірі, що визначений в податковому повідомленні-рішенні від 21.10.2019 №285-3301-1306 про сплату 543369,36 грн.. орендної плати з фізичних осіб за 2018 - 2019 роки, з яких 271684,68 грн. - за 2018 рік, 271684,68 грн. - за 2019 рік у ГУДФС у Львівській області не було.
Загальне позовне провадження у справі суд відкрив ухвалою від 22.02.2021.
Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 17.03.2021 суд допустив заміну відповідача на належного.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказано, що для визначення розміру податку та орендної плати використана нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Пунктом 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує від коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативно грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Ухвалою суду від 20.05.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.
Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 14.07.2021 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівську міську раду.
Ухвалою суду від 13.10.2021 витребувано від Брюховицької селищної ради належним чином завірену копію рішення від 29.12.2014.
Позивач надала додаткові пояснення у справі. Вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).
Отже, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови та строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України
Окрім цього, відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Ураховуючи те, що станом на сьогодні ні Брюховицькою селищною радою, ні Львівською міською радою та ОСОБА_2 не внесено змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни орендної плати, у податкового органу не було правових підстав для проведення розрахунку орендної плати за землю в розмірі, що визначений у податковому повідомленні рішенні №58547-2407-1307 від 21.10.2019 про сплату 543369,36 грн. орендної плати з фізичних осіб за 2018-2019 роки.
Виходячи з цього, є безпідставними доводи відповідача про визначення останнім розміру орендної плати для позивача за 2018-2019 роки з урахуванням розміру орендної плати, визначеного п. 9 Договору оренди (без урахування пільги) із урахуванням коефіцієнтів індексації.
Ухвалою суду від 22.12.2021 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.
Третя особа пояснень по суті спору суду не надала, явку представника не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Суд заслухав доводи сторін, з'ясував обставини справи, дослідив наявні докази та,-
04 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та Брюховицькою селищною радою укладено договір №7 оренди земельної ділянки загальною площею 4,5 га., кадастровий №4610166300:08:002:0005 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано 13.08.2015 реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції. Договір укладено строком на 25 років.
Згідно з п. 5 вказаного договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5747749,56 грн. відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в смт. Брюховичі, виданої відділом Держземагенства у м. Львові від 21.07.2015 №31-1323-0.2-7647/9-15АП.
Пунктом 9 договору оренди передбачено, що орендна плата становить 178859,96 грн. за рік, що становить трикратний розмір земельного податку.
Згідно п. 11 договору оренди орендна плата вноситься за базовий звітний період, який дорівнює календарному року, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.
Крім того, згідно з довідкою Брюховицької селищне і ради від 16.09.2015 №1669 орендна плата на земельну ділянку площею 4,4667 а становить 43108,12 грн. за рік, на земельну ділянку площею 0,0333 га для будівництва кафе становить 6427,47 грн. за рік /арк. спр. 21/.
На виконання положень договору ОСОБА_2 здійснювала сплату орендної плати за землю:
у 2015 році - 10120,16 грн.;
у 2016 році - 78910,56 грн.;
у 2017 році - 69342,14 грн.;
у 2018 році - 83600,00 грн.;
у 2019 році - 79100,00 грн., згідно з довідкою Личаківського управління ГУДПС у Львівській області Державної податкової служби України від 20.11.2019 №11807/10/13-01-55-05 /арк. спр. 22-32/.
21.10.2019 ГУДФС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення №285-3301-1306 щодо ОСОБА_2 про сплату 543369,36 грн. орендної плати з фізичних осіб за 2018-2019 роки.
Зазначене рішення контролюючого органу позивач оскаржила в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової служби України від 09.12.2019 №1849/С/99-00-08-05-04-14, керуючись п. 56.9 ст. 56 ПК України, продовжено строк розгляду зазначеної скарги по 24.01.2020 (включно).
У зв'язку з неодержанням інформації стосовно поданої скарги, ОСОБА_2 через представника неодноразово зверталася до відповідача щодо стану її розгляду, однак відповіді не отримала.
Враховуючи викладене, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (ст. 1 ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з положеннями ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно з ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
З матеріалів справи, зокрема, картки особового рахунку платника податків, видно, що за результатами нарахування орендної плати за земельну ділянку за 2018-2019 роки, у позивача виникла заборгованість у сумі 543369,36 грн. /арк. спр.73-76/.
Відповідачем на підтвердження розмірів грошових зобов'язань, визначених у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, суду не надано розрахунок орендної плати за землю, в якому враховано: площу земельних ділянок, базову вартість земельних ділянок (з урахуванням коефіцієнту індексації), нормативної грошової оцінки 1 кв. м. земельної ділянки, нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставку податку., тобто суми, на яку прийнято податкове повідомлення-рішення, що оскаржується позивачем.
Крім того суд враховує, що у листі Личаківського управління ГУДПС у Львівській області від 20.11.2019 №11807/10/13-01-55-05 зазначено, що станом на 18.11.2019 борг по орендній платі з фізичних осіб у позивача відсутній.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).
Окрім цього, відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України).
Згідно п. 34 чинного договору оренди земельної ділянки зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за згодою сторін.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.
Отже, підставою для нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є договори оренди земельних ділянок.
Відповідно до п. 284.1 ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України.
Також, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 284 ПК України нові зміни до рішень щодо наданих пільг зі сплати земельного податку надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
Враховуючи викладене, суд не бере до уваги доводи позивача, що з урахуванням ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 13 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 12, 284 Податкового кодексу України позивачу було надано пільгу до земельного податку (орендної плати), оскільки така на момент проведення нарахування не могла бути застосована, так як була надана лише на період 2015 року /арк.спр.135/.
Однак суд наголошує, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом не було враховано сплати за платежем: орендна плата з фізичних осіб згідно з платіжними дорученнями що долучені позивачем, які крім того відображені у обліковій картці /арк. спр.22-32/.
Крім того суд враховує, що згідно п. 289.1 та 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Аналіз наведених положень ПК України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
Необхідно зауважити, що умовами договору оренди не передбачено збільшення розміру орендної плати внаслідок індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Вказаний договір передбачає лише обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції, що не є тотожним індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб'єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (ст.289 ПК України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абз. 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі"). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки або під час внесення відповідних змін до вже діючого договору оренди за згодою сторін такого договору. Якщо обов'язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).
Зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.
Разом з цим, сторонами договору оренди не укладено додаткову угоду до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі.
З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставним автоматичне застосування індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки під час розрахунку орендної плати на підставі положень ПК України. Так, розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 16.03.2020 у справі №922/1658/19.
Суд повторно звертає увагу, що згідно з довідкою Брюховицької селищної ради від 16.09.2015р. №1669 орендна плата на земельну ділянку площею 4,4667 га., яка знаходиться в смт. Брюховичі по вул. Курортна,20-а та призначена для влаштування зони відпочинку становить: 43108,12 грн. на рік, на земельну ділянку площею 0,0333 для будівництва кафе становить 6427,47 грн. на рік., і які сплачувались орендарем належним чином.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», п. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів чи зобов'язань має саме податкове управління.
Суд враховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відповідач жодними допустими та належними доказами не довів правомірності свого рішення, не навів конкретних законодавчих норм, якими керувався при обрахуванні грошового зобов'язання, а тому суд висновує, що спірне рішення не відповідає вимогам які висуваються до нього як до акта індивідуальної дії, а отже таке є протиправним і його слід скасувати.
Враховуючи викладене, зважаючи на всі встановлені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд вважає, що за наведених обставин і правових норм позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 258-262, 294, 295 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2019 №285-3301-1306 Головного управління ДПС у Львівській області про сплату ОСОБА_2 543369,36 грн. орендної плати з фізичних осіб за 2018-2019 роки.
3. Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ ВП 43968090) судовий збір в сумі 5434 (п'ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 00 коп.
.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 06.05.2022.
Суддя Кравців О.Р.