10 травня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/9942/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивачка (через представника - адвоката Репело О.В.) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №КР6638/219/АВ/ТД-ФС від 26.07.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 60000,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем протиправно, оскільки позивачка не використовувала працю неоформлених працівників.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки в ході інспекційного відвідування було встановлено використання позивачем неоформленої найманої праці (а.с.33-39).
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до таких висновків.
Позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець 21.06.2007, основним видом діяльності якої є надання послуг перукарям та салонам краси (КВЕД 96.02) (а.с.44-46).
З поданих відповідачем суду матеріалів встановлено, що під час проведення превентивних заходів з легалізації найманої праці, державним інспектором Марценюк В.В., 06.07.2021, було виявлено можливе використання праці, а саме у ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення своєї діяльності ( АДРЕСА_1 ) виконували роботу майстра манікюру ОСОБА_2 , з якою неукладені трудові відносини.
Вище викладене було повідомлено у телефонному режимі начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 , про що нею було складено службову записку від 06.07.2021 з проханням провести інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 (а.с.40).
За результатами розгляду інформації, що містилася у службовій записці, видано наказ від 06.07.2021 №674 "Про проведення інспекційного відвідування", а також направлення від 06.07.2021 №674/02.9 на проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 з питань виявлення неоформлених трудових відносин в термін з 06 по 07 липня 2021 (а.с.41-43).
За результатами інспекційного відвідування складено акт №КР6638/219/АВ від 07.07.2021 (а.с.52-56), в якому зафіксовано те, що під час інспекційного відвідування, 06.07.2021 в приміщенні салону краси " ІНФОРМАЦІЯ_1 " знаходилась ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остання виконувала роботу майстра манікюру, що зафіксовано засобом фототехніки головного державного інспектора Махно Н.В. (телефон Samsung Galaxy А51 номер моделі SM-А515F) фото процесу праці додається). В усній формі ОСОБА_2 повідомила, що стажується на посаді майстра манікюру перший день. В усній формі ФОР ОСОБА_1 повідомила, що корецька вийшла на стажування для з'ясування чи надалі працювати в салоні краси " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та планує оформитись як фізична особа-підприємець. За інформацією ПФУ станом на 13 год. 05 хв. 06.07.2021 ОСОБА_2 не перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 .. Це свідчить про використання ФОП ОСОБА_1 неоформленої найманої праці працівника ОСОБА_2 щонайменше 06.07.2021, що є порушенням ст.21 та ч.ч.1, 4 ст.24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".
07.07.2021 року інспектором праці було винесено попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №КР6638/219/АВ/П/ПП та припис №КР6638/219/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення (а.с.57-59, 60).
Примірник акту, попередження та припису направлено позивачу поштою (а.с.61-62).
26.07.2021 винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №КР6638/219/АВ/ТД-ФС, згідно якої до позивачки, за порушення ст.ст.21, 24 КЗпП України, застосовано штраф у розмірі 60000,00 грн. (а.с.65).
Законність винесеного відповідачем припису та постанови є предметом спору у даній справі, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Стаття 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (Закон №877-V) вказує, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст.ст.1, 3, ч.ч.1, 4, 6-8, абз.2 ч.10, ч.ч.13, 14 ст.4, ч.ч.1- 4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.1-4, 6 ст.ст.7, 9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.
Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (надалі - Порядок №823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.
Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені у пункті 5 Порядку № 823, зокрема:
1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;
4) рішення суду;
5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;
6) інформація:
ДПС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб'єкта господарювання;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- абзац восьмий підпункту 6 пункту 5 виключено
- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;
- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- абзац дванадцятий підпункту 6 пункту 5 виключено
- абзац тринадцятий підпункту 6 пункту 5 виключено
- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;
8) доручення Прем'єр-міністра України;
9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці.
Представником відповідача надано суду службову записку, яка містить інформацію про виявлення можливого факту нелегальної праці у позивача. Отже, інспекційне відвідування призначено та проведено за наявності правових підстав, визначених Порядком №823.
Згідно п.8 Порядку 823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
В свою чергу, об'єкт відвідування має право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування (п.13 Порядку № 823).
Копію направлення на проведення інспекційного відвідування вручено позивачу 06.07.2021.
Пунктом 16 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Відповідно до п. 17 Порядку № 823, акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Відповідно до п.18 Порядку № 823, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до п. 19 Порядку № 823, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Згідно із п. 24 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Судом також враховано, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, було визнано протиправною та нечинною постанову КМУ №823 від 21.08.2019.
Разом з тим, у відповідності до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином постанова Уряду України від 21.08.2019 №823 втратила чинність 14.09.2021 з моменту набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021.
Отже, приписи Порядку № 823 застосовуються судом до спірних правовідносин, оскільки він був чинний на момент проведення інспекційного відвідування позивача.
Відповідно п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі - Порядок №509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Відповідно до п. 3 Порядку № 509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Згідно з п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Відповідно до п. 10 Порядку № 509, постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
Згідно з абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Відповідно до ч.4 ст.265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, необхідною умовою для накладення штрафу на осіб, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону праці" працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Згідно ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).
З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
При цьому, слід також зазначити, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Визначальним для вирішення спірних правовідносин у зазначеній справі є наявність ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 ..
Виходячи з фактичних обставин справи, а також норм діючого законодавства України, суд доходить до переконливого висновку про те, що відповідачем не представлено належних доказів того, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з позивача та виконувала щонайменше 06.07.2021 у салоні краси "Cherry" роботу майстра манікюру. Більше того, в ході інспекційного відвідування пояснення ОСОБА_2 службовими особами відповідача не відбирались, а у матеріалах справи відсутні докази здійснення нею обслуговування клієнтів з надання послуг манікюру, як і відсутні пояснення свідків - клієнтів салону краси, яких обслуговувала в якості майстра манікюру ОСОБА_2 .. Перебування останньої у приміщенні салону краси за місцем здійснення підприємницької діяльності позивачем не є безумовною підставою, яка б підтверджувала факт здійснення трудових обов'язків без укладення трудового договору.
Відповідач зазначає, що факт виконання ОСОБА_2 роботи майстра манікюру було зафіксовано засобом фототехніки головного державного інспектора Махно Н.В.. В той же час, на фото, долучених до матеріалів справи (а.с.49-50), відсутні будь-які позначки щодо приналежності вказаних фотоматеріалів до матеріалів інспекційного відвідування, зафіксованого актом від 07.07.2021, і не містять відомостей про те, які могли б ідентифікувати саме місце та час їх здійснення, особу на фото. За таких обставин, суд дійшов висновку, що такий доказ не є допустимим, адже є порушення під час його створення та фіксації, оскільки він не може бути ідентифікований.
Відповідно ч.1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено вчинення позивачем порушення ст.ст.21, 24 КЗпП України (щодо допуску до роботи особи без укладення трудового договору), постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (щодо повідомлення органи ДПС про прийом працівника на роботу), у зв'язку з чим постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №КР6638/219/АВ/ТД-ФС від 26.07.2021 є такою, що підлягають скасуванню.
Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн. (а.с.10).
Отже, сплачена позивачем сума судового збору, у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України, підлягає присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №КР6638/219/АВ/ТД-ФС від 26.07.2021.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код - 39808965) судовий збір в сумі 908,00 грн..
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько