10 травня 2022 року 320/1820/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Черкаській області, в якому просять суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 05.01.2022 про скасування рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління ДМС України в Черкаській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 05.01.2022 про скасування рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління ДМС України в Черкаській області направити інформацію до ДМС України для видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність паспортів на ім'я громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 05.01.2022 про скасування рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Управління ДМС України в Черкаській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 05.01.2022 про скасування рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Управління ДМС України в Черкаській області направити інформацію до ДМС України для видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність паспортів на ім'я громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що Управлінням Державної міграційної служби України в Черкаській області безпідставно скасовані рішення про оформлення набуття громадянства України посилаючись на те, що оскаржувані рішення відповідача про скасування рішень про оформлення набуття громадянства України позивачам є незаконними, такими, що прийняті без з'ясування фактичних обставин справи, без запрошення позивачів надати пояснення, що суперечить встановленим положенням законодавства України з питань громадянства та принципу правової визначеності.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ним правомірно прийняті рішення від 05.01.2022 про скасування рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та від 05.01.2022 про скасування рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки позивачами на підтвердження факту народження їхніх батьків на території України було надано свідоцтва про народження, які фактично були недійсними та невиявленими за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про народження. У зв'язку з вказаним відповідач стверджує, що позивачі в порушення вимог чинного законодавства при набутті громадянства надали завідомо неправдиві відомості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 зупинено провадження у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
07.12.2012 рішенням Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області позивачам оформлено набуття громадянства України з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України".
Одночасно з поданням заяв про оформлення набуття громадянства України, позивачами були подані заяви про зміну громадянства Республіки Білорусь на громадянство України у відповідності до угоди про спрощене оформлення громадянства між Україною та Білоруссю.
З листів Міністерства Закордонних справ України вбачається, що на момент набуття громадянства України позивачі втратили громадянства Республіки Білорусь, тобто єдиним громадянством позивачів з 07.12.2012 є громадянство України, що також підтверджується довідками з Посольства Республіки Білорусь, виданими 31.01.2022, тобто станом на час подання позову до суду.
05.01.2022 відносно позивачів приймаються подання (рішення) про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про оформлення набуття громадянства України позивачам з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України", з підстав подання ними неправдивих відомостей.
Так, в підставу подання про скасування громадянства ОСОБА_1 відповідачем зазначається, що актового запису, на підставі якого видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом РАЦС по Печерського районного управління юстиції у м. Києві 17.08.2012 року, не виявлено.
В підставу подання про скасування громадянства ОСОБА_2 відповідачем зазначається, що актового запису, на підставі якого видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане відділом РАЦС по Соснівському району м.Черкаси Черкаського міського управління юстиції 13.05.2008 року, не виявлено та вказане свідоцтво не видавалося.
Вказане на думку відповідача є повідомленням позивачами про себе неправдивих відомостей, що надало відповідачу юридичну підставу для прийняття рішень про скасування громадянства позивачам без з'ясування обставин, що позивачі в такому випадку будуть особами без громадянства - апатридами, що суперечить Європейській Конвенції про громадянство.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 25 Конституції України визначає, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України від 18.01.2001 №2235-III "Про громадянство України".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадянство України" громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Згідно з положеннями статті 17 вказаного Закону громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Пунктом 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про громадянство України" підставами для втрати громадянства України є, зокрема, набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України" рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 №588/2006) (далі - Порядок №215).
Згідно з пунктом 26 Порядку №215 (в редакції, чинній на момент подачі позивачами заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, батько чи мати якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також:
а) документ, який підтверджує факт народження відповідно батька чи матері заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;
б) копію свідоцтва про народження заявника або інші документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з батьком чи матір'ю, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Згідно з пунктом 24 Порядку №215 (в редакції, чинній на момент подачі позивачами заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:
а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;
б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);
в) один із таких документів:
- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;
- зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.
Відповідно до пункту 88 Порядку №215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачами громадянства України) для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Пунктом 96 Порядку №215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачами громадянства України) передбачено, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.
Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до територіального органу Державної міграційної служби України.
Згідно з пунктом 97 Порядку №215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачами громадянства України)
Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником.
Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.
З системного аналізу наведених правових норм слідує, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Тобто, необхідною та обов'язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України" є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Указані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.11.2018 у справі №820/1293/16, від 24.04.2019 у справі №2040/5642/18, від 19.12.2019 у справі №815/3575/15 та від 28.02.2020 у справі №520/4398/19.
Як було встановлено судом, 07.12.2012 позивачі на підставі рішень Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області набули громадянство України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України", проте вже 05.01.2022 Управлінням Державної міграційної служби України в Черкаській області прийняті рішення (подання) про скасування рішень від 07.12.2012 про набуття позивачами громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" у зв'язку з тим, що актового запису, на підставі якого видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом РАЦС по Печерського районного управління юстиції у м. Києві 17.08.2012 року, не виявлено, та актового запису, на підставі якого видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане відділом РАЦС по Соснівському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції 13.05.2008 року, не виявлено та вказане свідоцтво не видавалося.
Вказане на думку відповідача є повідомленням позивачами про себе неправдивих відомостей.
Разом з тим, відповідачем не надано належних доказів у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження факту подання позивачами підроблених документів, таких як вирок суду за статтею 358 Кримінального кодексу України, що на підставі ст. 21 Закону України "Про громадянство України" надало б відповідачу право прийняти рішення про скасування громадянства позивачам.
У подібній справі №2040/5642/18 від 24.04.2019 Верховний Суд зазначив, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх та належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №820/1293/16.
При цьому, жодних доказів на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судом як свідоме подання позивачами свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем до суду не надано
В іншій подібній справі №820/1293/16 від 21.11.2018 Верховний Суд вказав: "До заяви про оформлення набуття громадянства України позивачем було додано рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06.09.2006 року у цивільній справі №4-2417/06 про встановлення факту постійного проживання на території України. Разом з тим, при проведенні перевірки підстав видачі паспорта громадянина України НОМЕР_3 та ОСОБА_4, відповідачем отримано у відповідь на запит лист Ленінського районного суду м. Харкова від 26.05.2016 року №01.20/657/2016, яким міграційну службу повідомлено, що згідно з алфавітними покажчиками за 2006-2007 роки, справа відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в провадженні суду не перебувала.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 на підтвердження факту проживання на території України було надано судове рішення, яке не існує, а отже при набутті громадянства позивачем надано завідомо неправдиві відомості та фальшиві документи. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що повідомлення Ленінського районного суду м. Харкова про відсутність у провадженні суду справи відносно ОСОБА_3 не є належним доказом факту підроблення документів чи надання неправдивих відомостей, а тому не може слугувати підставою скасування рішення про оформлення набуття громадянства України через 7 років після його прийняття суб'єктом владних повноважень.".
Також в подібній справі №360/4754/19 від 16.09.2021 Верховний Суд зазначив, що: "необхідною і обов'язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону №2235-III є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Окрім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо неправдивих або фальшивих відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.
Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2020 року та від 27 січня 2021 року у справах № 520/2915/19, № 826/15657/16 відповідно".
Отже, доказом подання позивачами підроблених документів може слугувати відповідний вирок суду, який відповідачем не був поданий, а отже листи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.12.2021 №3938/5.3-04-06/21, від 09.12.2021 №3939/5.3-04-06/21 та Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.12.2021 №4044/21.8-09 в розумінні ч. 1 ст. 74 КАС України є недопустимими доказами.
Аналізуючи фактичні обставини справи доцільно також звернутися до практики ЄСПЛ в подібних справах і практики національних судів.
Так, 19.12.2018 Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову в справі №810/1529/18, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу ГУ ДМС України в м. Києві, а рішення суду першої інстанції без змін. Постановою враховано правову позиція, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Так, у справі Салов проти України від 6 вересня 2005 р. (заява № 65518/01) ЄСПЛ зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатися "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія.
Так, відповідачем в порушення принципу пропорційності прийнято оскаржуване рішення, яке не містить в собі легітимну мету, яка необхідна в демократичному суспільстві як про це наголошує ЄСПЛ у справі "Бартік проти Росії" (Bartik v. Russia), заява №55565/00.
Згідно вказаної правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Бартік проти Росії" (Bartik v. Russia), заява №55565/00, пункт 46, "необхідності в демократичному суспільстві" вимагає, щоб застосований засіб обмеження переслідував легітимну мету та щоб втручання в право не було більше тієї міри, яка необхідна для її досягнення. Іншими словами, цей тест, що, як правило, називається тестом пропорційності, вимагає, щоб обмежувальний засіб був належним (відповідним) для виконання передбачених захисних функцій.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Поряд з цим у подібній справі №520/2915/19 від 21.08.2020 Верховний Суд звернув увагу на те, що: "Єдиною підставою для скасування відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України була інформація, зазначена у листі районного суду про те, що справа про встановлення юридичного факту відносно позивача не зареєстрована.
Водночас, доказів здійснення відповідачем перевірки, встановлення та підтвердження вказаних у листі обставин, матеріали справи не містять.
Жодних доказів на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судом як свідоме подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем також не надано.
Колегія суддів ураховує, що обов'язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.
Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Колегія судів також враховує, що подана позивачем заява з доданими до неї документами була перевірена фахівцями відповідача, за результатами розгляду якої у 2006 році останнім було прийнято рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням, а отримавши паспорт громадянина України (серії НОМЕР_4 ) позивач надалі добросовісно протягом 7 років вважав, що ним додержано вимоги закону щодо підстав набуття громадянства України.
Отже, оскільки факт підробки рішення Жовтневого районного суду міста Харкова у справі №20-614-06 компетентними органами не встановлено, доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем не надано, то колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач скасував своє рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 за відсутності правових підстав.
При цьому, Верховний Суд враховує висновки у подібних правовідносинах, висловлені у постановах від 14 листопада 2018 року в справі №820/1293/16, від 24 квітня 2019 року в справі №2040/5642/18, від 25 червня 2019 року в справі №820/7130/16, від 24 жовтня 2019 року в справі №2040/7797/18, від 19 грудня 2019 року в справі №815/3575/15".
Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 в справі №1-9/2009 введено поняття акти індивідуальної дії. Так, вказаним рішенням зроблено висновок, що органи які прийняли індивідуальне рішення з якого в особи виникло індивідуальне право - не мають право його скасовувати, а вимушені звертатися до суду у встановленому законом порядку.
Як і зазначалося, рішення уповноваженого органу державної влади щодо оформлення набуття громадянства України позивачам є індивідуальним рішенням, що юридично вважається правочином, з якого в останнього виникли відповідні права та обов'язки, але на даний час відповідач скасував раніше прийняті рішення, тобто в односторонньому порядку відмовляється від вчиненого правочину.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).
Відповідно до ст. 214 ЦК України якщо односторонньою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.
З викладеного слідує, що між уповноваженим органом державної влади в особі відповідача з позивачами відбувся правочин, на час вчинення якого у відповідача не виникало ніяких питань до поданих позивачами документів, але на даний час виникли обставини, що є підставою для судового захисту порушених прав позивачів, оскільки одностороння відмова від правочину, що вже вчинений, зважаючи на зміст ст. 214 ЦК України - неприпустима. Вищий адміністративний суд України в справі №К9991/51200/11 дійшов аналогічного висновку.
Суд звертає увагу на те, що на підставі ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
Рішеннями відповідача скасовано набуття громадянства позивачам, що у контексті наведених вище нормативних обґрунтувань та доказів є неприпустимим, суперечить діючому законодавству і Європейській Конвенції про громадянство (ратифіковано Законом №163-V (163-16) від 20.09.2006), зокрема приписам ст.ст. 4, 7, 16, 18.
Відповідно до ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
Згідно до ст. 4 Європейської конвенції про громадянство правила кожної держави-учасниці, які стосуються громадянства, ґрунтуються на таких принципах: a) кожна особа має право на громадянство; b) без громадянства слід уникати; c) жодна особа не може бути безпідставно позбавлена громадянства.
Вище викладені юридичні доводи та існуюча судова практика у системному взаємозв'язку доводять протиправність рішень відповідача, оскільки останні ґрунтується на суб'єктивному тлумаченні відповідачем диспозиції ст. 21 Закону України "Про громадянство України" без підтвердження таких фактів судовим вироком та на недопустимих доказах, зокрема: листів Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.12.2021 №3938/5.3-04-06/21, від 09.12.2021 №3939/5.3-04-06/21 та Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.12.2021 №4044/21.8-09.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію "необхідності у демократичному суспільстві". Так, за практикою Суду при визначенні питання "необхідності у демократичному суспільстві" держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.
Європейський суд з прав людини оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому, суд дійшов висновку, що будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 05.01.2022 про скасування рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 05.01.2022 про скасування рішення Управління ДМС України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу приписів п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Водночас, згідно ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рекомендацією №R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Таким чином, враховуючи висновок суду про протиправність та скасування рішень відповідача про скасування громадянства Україну позивачам, належним і достатнім способом захисту та відновлення порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень в даному випадку буде зобов'язання відповідача здійснити всі необхідні дії для поновлення громадянства позивачам.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, зазначеною нормою, законодавець визначає обов'язок суб'єкта владних повноважень аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що в даному випадку відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не надав суду жодних доказів та пояснень на спростування тверджень позивачів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви кожним позивачем додано докази сплати судового збору по 992,40 грн., що підтверджується квитанціями від 08.02.2022 №0.0.2448962576.1 та від 08.02.2022 №0.0.2448961365.1.
Таким чином, сплачений кожним позивачем судовий збір по 992,40 грн. підлягає стягненню на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління державної міграційної служби України в Черкаській області.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 05.01.2022 про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 05.01.2022 про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області направити інформацію до ДМС України для видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність паспортів на ім'я громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 05.01.2022 про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 05.01.2022 про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 07.12.2012 про оформлення набуття громадянства України громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області направити інформацію до ДМС України для видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність паспортів на ім'я громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 37852733).
Стягнути на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 37852733).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.