10 травня 2022 року № 320/16149/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Північного міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про скасування постанови №315474 від 16.11.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
16.02.2022 на адресу суду від Державної служби Уураїни з безпеки на транспорті надійшло клопотання про заміну первинного відповідача - Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Обґрунтовуючи вказане клопотання, Державна служба України з безпеки на транспорті посилається на реорганізацію Північного міжрегіональне управління Укртрансбезпеки у Відділ державного нагляду (контролю) у м.Києві та у Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р.
Так, Державна служба України з безпеки на транспорті зауважила, що Відділ державного нагляду (контролю) у м.Києві та Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області не є самостійними юридичними особами, а мають статус відокремлених структурних підрозділів Державної служби України з безпеки на транспорті, з приводу чого суд зазначає таке.
Пунктами 1-2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" встановлено погодитися з пропозицією Міністерства інфраструктури щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.
Встановлено Державній службі з безпеки на транспорті в установленому порядку забезпечити здійснення заходів, пов'язаних з виконанням пункту 1 цього розпорядження.
Так, у додатку 1 до вказаного розпорядження визначено, що Північне міжрегіональне управління Уктрансбезпеки реорганізовано шляхом поділу на Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві, Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області та Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області.
Разом з тим, суд звертає увагу на пункт 3 вказаного розпорядження, яким визначено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.
Суд зазначає, що Державною службою України з безпеки на транспорті не додано до матеріалів справи доказів передачі Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки свої повноважень новоствореним територіальним органам, зокрема, Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області, як то визначено пунктом 3 вказаного розпорядження.
Крім того, відповідач зазначив, що Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві та Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області не є окремими юридичними особами та не можуть бути відповідачами у справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Частиною першою статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно з частинами першою та третьою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
При цьому, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч. 1 ст.4 КАС України).
Частиною другою статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (частина третя статі 43 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, наявність у суб'єкта владних повноважень статусу юридичної особи не є визначальним для можливості такого суб'єкта виступати відповідачем в адміністративному процесі.
Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 у справі №158/2944/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79615583) зазначив, що адміністративна процесуальна правосуб'єктність органів державної влади не залежить від того, є вони юридичними особами чи ні. Є чимало органів, які не мають статусу юридичної особи, наприклад, Кабінет Міністрів України (статус юридичної особи має його Секретаріат), виборчі комісії, крім Центральної виборчої комісії, тощо.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про заміну первинного відповідача - Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Керуючись статтями 52, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про заміну відповідача на належного відповідача.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.